8.1. Система мистецтва та класифікація видів мистецтва. Загальна характеристика видів мистецтва.

Значна кількість видів мистецтва склалася історично як відтворення багатобічності реальної дійсності та індивідуальних особливостей сприйняття її людиною. Види мистецтв – література, образотворче мистецтво (живопис, скульптура, графіка), музика, балет, хореографія, архітектура, театр мають відношення до мистецтва як особливе до загального.

Відокремлення певних видів мистецтв – це проблема, яка хвилювала людство з давнини і хвилює у наш час.

В сучасній системі мистецтв існують дві тенденції: тяжіння до синтезу (наприклад, зв'язок архітектури, живопису та скульптури (більш конкретно: наприклад театр синтезує в собі літературу, живопис, пантоміму, музику, скульптуру, архітектуру, адже спектакль створюється за допомогою гри акторів, поетичної мови, музики, об’ємних предметів та зображень на площині - декорацій)) та збереження незалежності окремих видів мистецтва. Обидві тенденції плідні та сприяють розвитку системи мистецтв. Розподіляючи мистецтво за способом сприйняття, одержуємо слухові, зорові та видовищні види мистецтва, за створенням художнього образу: часові, просторові, просторово-часові. Поділ мистецтва за типом відтворення дійсності дає образотворчі та необразотворчі види мистецтв. Залежно від характеру поєднання виражальних засобів у конкретному виді мистецтва відзначають прості, складні та синтетичні види мистецтва. Кожний вид мистецтва змінюється під впливом своєрідності часу, культурних вимог, характеру художнього смаку. У середині кожного виду також існує поділ на жанри, стилі, роди.

Жанр (фр.genre - рід, вид) – історично стійка форма композиційної організації художнього твору, яка виникає і розвивається в залежності від різноманіття відображуваної у мистецтві дійсності, а також від тих естетичних задач, які поставлені у творі художником. Термін жанр означає поетичний рід (драма, лірика, епос), основні видозміни жанру – жанрові форми, чи види; а також різні варіанти поетичного виду. Наприклад, розрізняють такі жанри роману (роман, розповідь, новела, повість, епопея як види епічного жанру художньої літератури): історичний, біографічний, психологічний, побутовий, філософський, авантюрний, науково-фантастичний, виробничий і т. д. Відповідні жанрові відмінності існують і в інших видах мистецтва: у живописі: портретний, пейзажний, батальний і жанровий (побутові сцени) жанри; музичними жанрами є: симфонія, соната, кантата, романс, пісня і т. д.; в театрі: трагедія, комедія, драма, водевіль, скетч, ревю та ін.; твори архітектури поділяються на монументальну чи побутову архітектуру: палаци, культові споруди, житлові будівлі, виробничі будови і т. д.; у скульптурі – портретний, анімалістичний (зображення тварин), жанровий (побутовий), історичний, орнаментальний.

Стиль (лат.stilus - паличка для письма) – це сукупність головних ідейно-художніх особливостей творчості майстра, які виявляються у типових для нього темах, ідеях, характерах, конфліктах, а також у різноманітності виражальних засобів, художніх прийомів; це єдність змісту, образної системи й художньої форми, що склалася за конкретних суспільно-історичних умов і властива різним історичним періодам і епохам у розвитку літератури і мистецтва.

Види мистецтва – це стійкі форми існування мистецтва, що склалися історично як відтворення багатобічності реальної дійсності та індивідуальних особливостей сприйняття її людиною. Це – архітектура, образотворче мистецтво (живопис, скульптура, графіка), декоративно-прикладне мистецтво, музика, балет, хореографія, література, театр, кіно, телебачення, цирк, естрадне мистецтво.

Архітектура (грець. architekton - будівельник) – будівельне мистецтво; вид мистецтва, твори якого є пам’ятками матеріальної і духовної культури людства; особливий вид творчої діяльності людини, в результаті якої створюються твори, що втілюють єдність матеріальної культури суспільства і мистецтва. Тому всі архітектурні споруди мають як функціональні, технічні якості (зручність, користь, міцність, економічність), так і естетичні (краса, художній образ, що виражав певний ідейний зміст). Найважливішим засобом художньої виразності в архітектурі служить пропорційність, масштабність, тобто певна співрозмірність окремих частин будівлі чи архітектурного ансамблю, його співрозмірність з оточуючими будівлями і природою, а також по відношенню до людини.

Балет (франц. ballet, італ. ballo- бал) - вид сценічного мистецтва, в якому зміст вистави розкривається засобами класичного танцю, міміки і музики; твір, призначений для втілення в музично-хореографічних образах.

Графіка (лат. grafo - пишу, малюю) – вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є однотонний малюнок, виконаний переважно на папері олівцем, пером, пензлем, вуглем, або друковані художні зображення, відтиснуті на папері формою (гравюра).

Гравюра (франц. gravure вирізати, висікати) – вид графіки, в якому зображення є друкованим відбитком з малюнка, виконаного гравіруванням на дошці, металі та іншій друкарській формі.

Живопис - вид образотворчого мистецтва, найважливішим засобом художнього вираження в якому є колір у його нерозривному зв’язку з малюнком. Колір дає можливість наглядно передати усю різноманітність реального світу: об’єм і світло, глибину і простір, природу, живу людину і плоди її діяльності. Живопис представляє собою зображення на площині (полотні, папері чи стіні). Різновидами живописної техніки за використаними фарбувальними матеріалами є: олійний живопис, акварель, що виконується на папері і відрізняється прозорістю та м’якістю шару фарби, пастель, що виконується олівцями на шорсткуватому папері особливих сортів; фреска і мозаїка, що широко використовуються у монументальному мистецтві. У живописі особливе значення мають такі елементи форми як колорит – навмисний вибір домінуючого кольору, чи співвідношення кольорів, що підсилюють вплив картини на глядача, композиція – вміла побудова художником зображення на площині, що допомагає розкрити сюжет, смисл картини; ритм - чергування силуетів чи об’ємів, яке підкреслює чи динаміку руху, чи статику спокою. Жанри живопису: пейзаж, натюрморт (зображення речей, окремих предметів, кольорів, портрет, тематичні (історичні, жанрово-побутові) картини.

Кіно (грець. кінеу - рухаю) – вид мистецтва, галузь культури і господарства з приводу вироблення кінофільмів і їх демонстрування.

Література (лат. literature – написане, рукопис) – в широкому розумінні – сукупність писаних і друкованих творів того чи іншого народу, епохи або людства; художня література як різновид мистецтва – мистецтво слова, що відображає суспільне життя в словесних художніх образах.

Музика – вид мистецтва, що відображає дійсність у звукових образах. ЇЇ жанрами та видами є хорал (лат. cantus choralis - хоровий спів) – релігійне багатоголосся; меса (франц. messe – літургія) – хоровий спів, який називають за першим словом молитви; ораторія (лат. oro - молю) – хоровий твір для співаків – солістів, пізніше у концертному виконання став супроводжуватись оркестром; кантата (італ. cantata – співаю) – хоровий твір, за змістом менший ніж ораторія, не має драматичного розвитку сюжету; сюїта (франц. suite – послідовність, ряд) – спочатку – танцювальна музика у концерті, пізніше – самостійний інструментальний твір, що складається з декількох п’єс танцювального характеру; фуга (італ. fuga – біг) – музична форма з яскраво відтвореною ідеєю-темою, що відображається в іншій, що повторює головну, в іншій тональності чи регістрі; соната (італ. sonata – звучати) – складний інструментальний твір, який до 16 ст. був частиною релігійної музики, складається з декількох частин, що об’єднуються загальною ідеєю та змістом, але є різними за ритмом; симфонія (грець. symphonia - співзвуччя) – сонатно-циклічна форма, призначена для виконання симфонічним оркестром; опера (італ. opera – праця, твір) – музично-драматичний твір, призначений для виконання у театрі.

Скульптура (лат. sculpere - вирізати, висікати) – вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну форму і виконуються із твердих або пластичних матеріалів, або це вид образотворчого мистецтва, що відображає дійсність в узагальнених пластичних образах і об’ємно-просторових формах, а також самі твори цього виду мистецтва. Художня виразність скульптурних образів визначається їх пластичністю, динамічністю, гармонійною пропорційністю, чіткістю силуету. Ескізи майбутнього твору, як правило, виготовляються із пластичних матеріалів – глини, пластиліну, воску; після цього ескіз переводять у гіпс, а потім виконують у “матеріалі” – камені (мармурі, граніті та ін.), дереві, металі, бетоні, пластмасі та ін.

Хореографія (грець. хореіа – танок і -графія )- мистецтво створення танців і танцювальних вистав.

Цирк (лат. cirkcus- коло) - вид мистецтва, в якому поєднуються акробатика, клоунада, виступи дресированих тварин та ін.; у Стародавньому Римі – еліпсовидна арена з трибунами, де відбувалися кінні змагання, бої гладіаторів, виступали акробати, еквілібристи, жонглери, коміки.