1 Методика кількісної оцінки виробничого потенціалу підприємства

Для складання прогнозів, планів, прийняття ефективних управлінських рішень необхідно користуватися об'єктивною інформацією про можливості досягнення підприємством поставленої мети.

Важливіше за все одержати сукупну інтегральну оцінку, що враховує всі можливості підприємства і всі його обмеження. Така оцінка може бути отримана на підставі використання економічної категорії „потенціал”, яка відображає сукупні можливості досягнення різних цілей у різних областях діяльності, тобто необхідно кількісно оцінити економічний потенціал підприємства, визначити його величину у вартісному вираженні.

Але на сучасному етапі дослідження даної проблеми визначити величину економічного потенціалу підприємства неможливо. Насамперед, не завжди можливо з достатньою вірогідністю визначити найвищу віддачу при складній сукупності взаємодії елементів, оскільки виникає проблема обліку їхнього взаємного впливу та доповнення. Дійсно, жодний виріб не можливий створити тільки з одного виробничого ресурсу. На кінцевий результат активний впливає саме сукупність елементів потенціалу. Значить, можна оцінити кількісно лише величину виробничого потенціалу, що складається з наступних елементів:

1) основні виробничі фонди (ОВФ);

2) оборотні засоби;

3) персонал (трудовий потенціал).

Існує багато методик, за допомогою яких можна оцінити величину виробничого потенціалу підприємства. Це пов'язано з недостатнім проробленням проблеми та її і складністю, а також з тим, що вчені, які займаються цією проблемою, не дійшли до єдиної думки про структуру економічного потенціалу підприємства і про місце в ньому виробничого потенціалу.

Крім того, уявлення про величину виробничого потенціалу підприємства й окремих його елементів дозволяє у визначеній мірі управляти характеристиками потенціалу, в результаті чого відкривається можливість цілеспрямованого впливу на віддачу виробничих ресурсів.

Оскільки кожен елемент потенціалу виконує свою особливу незамінну функцію, обумовлену його роллю у виробництві, то будь-який продукт є результатом складної взаємодії елементів виробничого потенціалу з предметами праці. Звідси випливає неправомірність самої постановки питання про те, чи робить окремий елемент потенціалу свою особливу частку цього продукту, таким чином, свідомо неспроможними є спроби підрахувати внесок того або іншого елемента в зроблений продукт.

Оскільки елементи виробничого потенціалу працюють разом, то в принципі можливий як їхній спільний вимір, так і відособлений.

Спільна оцінка елементів відразу ж дозволяє визначити величину потенціалу (при наявності відповідної методики). Однак цей метод не дає уявлення про розміри окремих елементів потенціалу і тим самим заважає можливості оптимізації його структури.

Відособлений вимір елементів потенціалу позбавлений цього недоліку, але в даному випадку неминуча певна похибка в оцінці значень елементів, обумовлена наявністю взаємозв'язків між ними. Визначення величини потенціалу пов'язано з оцінкою вартості його елементів.

Основні виробничі фонди.

Методика визначення вартості ОВФ підприємства давно існує і розроблена детально, тому відзначимо лише наступні особливості:

- як елемент виробничого потенціалу підприємства варто приймати тільки середньорічну вартість його ОВФ. Оскільки невиробничі фонди не беруть участь у процесі виробництва і взагалі можуть не відноситися до підприємства;

- у процесі експлуатації реальна вартість ОВФ знижується внаслідок їх фізичного і морального зношення, тому найбільш об'єктивна оцінка вартості елемента потенціалу ОВФ може бути отримана лише при використанні категорії «відновлена вартість».

; (4.1)

де - відновлена вартість ОВФ, тис. грн;

- первісна вартість ОВФ, тис. грн;

- середньорічний приріст продуктивності праці в країні за період використання ОВФ %;

t – тривалість використання ОВФ, років.

Оборотні засоби дозволяють підприємству здійснювати виробничу діяльність від закупівлі сировини і матеріалів до реалізації готової продукції. Нормуються оборотні фонди з урахуванням випуску готової продукції і готової продукції на складі.

Нормування – це процес встановлення економічно обґрунтованих величин складових оборотних коштів, необхідних для здійснення виробничої діяльності в заданих масштабах. Нормуються

- виробничі запаси (ВЗ);

- незавершене виробництво (НЗВ);

- витрати майбутніх періодів (ВМП);

- готова продукція на складі.

Норматив оборотних засобів розраховується по формулі:

,(4.2)

де ОБн(ВЗ), (НЗВ), (ВМП), (ГП) – відповідно нормативи оборотних засобів у виробничих запасах, незавершеному виробництві, витратах майбутніх періодів і в готовій продукції на складі.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах визначається як сума нормативів по окремих видах запасів:

(4.3)

,

де Т_дн – норматив запасу в днях (визначається як величина інтервалів між постачаннями);

МЗ – матеріальні витрати на випуск продукції за визначений період (місяць, квартал, рік), тис. грн;

Т_к – тривалість календарного періоду, дні.

Промислово-виробничий персонал. Вартісний вимір третього елемента виробничого потенціалу підприємства можливо здійснити у виді заробітної плати. Але недосконалість систем оплати праці, їхня відокремленість від кінцевих результатів господарської діяльності майже завжди приводять до того, що заробітна плата усього лише виражає включення в процес виробництва працівників, тому заробітна плата може виражати вартість трудових ресурсів з достатнім ступенем умовності.

Умовність підсилюється ще і тим, що для живої праці визначальне значення мають його якісні характеристики. Якість праці, або ступінь його складності визначаються знаннями, практичними навичками й іншими людськими особливостями, такими як спритність, здатність виконувати складні операції і т.д., котрі прямо не піддаються вимірюванню. З цієї причини у виробничому потенціалі підприємства можна врахувати лише кількісну сторону людської праці.

Варто додати, що зарплата враховує тільки частину трудових витрат, інша їхня частка бере участь у створенні прибавочної вартості й у визначеній мірі відбиває у фонді матеріального заохочення. Вартість елемента потенціалу ПВП буде визначатися по формулі:

, (4.4)

де ФОП – фонд оплати праці, тис. грн;

ФМЗ – фонд матеріального заохочення, тис. грн;

З_{переп, п. к., навч.} – відповідно витрати на перепідготовку, підвищення кваліфікації і навчання кадрів, тис.грн.

Величина виробничого потенціалу визначається як

. (4.5)