1 Поняття системи, властивості систем

Система – сукупність взаємозалежних елементів, відособлених від середовища і взаємодіючих з нею як ціле.

Зовнішнім середовищем називається усе, що не належить системі і може впливати на неї.

Основні властивості систем:

1) цілісність;

2) відносна відособленість;

3) наявність зв'язків із середовищем;

4) структурованість – наявність частин і зв'язків між ними;

5) цілеспрямованість – підпорядкування всієї організації системи визначеній меті.

Цільове призначення системи - це її головна властивість. Цілі, які ставить перед собою людина, рідко досяжні тільки за рахунок її власних можливостей або зовнішніх засобів, що має вона у даний момент. Звідси виникає проблемна ситуація. Проблемність існуючого положення усвідомлюється в кілька стадій: від неясного відчуття, що щось не так, до усвідомлення потреби, а потім до виявлення проблеми і, нарешті, до формулювання мети.

Ціль – це суб'єктивний образ не існуючого, але бажаного стану середовища, який вирішив би проблему, що виникла. Уся наступна діяльність, що сприяє вирішенню цієї проблеми, спрямована на досягнення поставленої мети. Ця діяльність включає вибір з навколишнього середовища об'єктів, властивості яких можна використовувати для досягнення мети й об'єднання цих об'єктів належним чином, тобто це робота по створенню системи.

Таким чином, система – це засіб для досягнення мети.

Класифікація систем

Системи класифікуються за багатьма ознаками.

1. За походженнюям:

1. штучні;

2. природні;

3. змішані (людино-машинні; біотехнічні; живі організми і технічні пристрої; організаційні; автоматизовані системи).

2. По ступеню ресурсної забезпеченості управління (повна або неповна забезпеченість):

   1. матеріальні (малі та великі);

   2. енергетичні (звичайні та енергокритичні);

   3. фінансові (багаті та дефіцитні);

   4. кадрові (укомплектовані та не укомплектовані);

   5. інформаційні (прості та складні).

Звідси випливає, що поняття простоти і складності є відносним. І складні системи можуть складатися з малої кількості елементів, а прості системи можуть бути великими.

3. По характеру взаємодії з зовнішнім середовищем:

   1. замкнені (мають фіксовані межі і характеризуються високим ступенем незалежності від навколишнього середовища);

   2. відкриті (характеризуються взаємодією з зовнішнім середовищем і пристосовуються до змін зовнішнього середовища).

4. По природі елементів:

   1. матеріальні:

   1. неорганічної природи – фізичні; хімічні; геологічні;

   2. живої природи – організми; популяції; екосистеми; соціальні.

2. абстрактні:

1. гіпотези;

2. теорії;

3. наукові знання;

4. язикові системи;

5. логічні системи.

1. По фактору часу:

   1. статичні – системи, у яких не відбувається зміна в часі;

   2. динамічні – системи, у яких відбувається зміна в часі.