logo
6 курс / Упр потенциалом -Назаренко 21

2 Фактори підвищення ефективності використання виробничого потенціалу

У сучасних нестабільних економічних умовах функціонування суб'єктів господарської діяльності, особливого значення набуває підвищення ефективності використання наявного на кожному підприємстві виробничого потенціалу, мобілізації всіх можливостей, спрямованих на підвищення віддачі основних фондів, зростання продуктивності праці, поліпшення інших показників.

Проблема вишукування резервів підвищення ефективності виробничого потенціалу носить комплексний характер. Кінцеві результати його віддачі залежать не тільки від експлуатації виробничих потужностей але і багато в чому визначаються вибором раціональної стратегії капітальних вкладень, ціновою політикою, конкурентоздатністю продукції.

Є доцільним розглядати проблему підвищення ефективності використання виробничого потенціалу як у цілому, так і диференційовано по кожному складовому елементу, причому на базі системного підходу. Необхідно визначити, де і з якими витратами можна одержати найвищий результат, які резерви можуть бути реалізовані в першу чергу. Переважніше почати з реалізації тих резервів, що вимагають незначних затрат, але дають швидкий і відчутний ефект.

Спочатку визначаються фактори, що впливають на зміну показників потенціалу в цілому і його складових елементів. Далі доцільно використовувати факторний аналіз для оцінки впливу основних факторів на величину відповідних показників.

Як відомо, ефективність використання виробничого потенціалу залежить від впливу сукупності факторів, поєднуваних у такі групи:

- підвищення технічного рівня виробництва;

- удосконалювання організації виробництва і праці;

- галузеві фактори, що відображають природні, кліматичні і технічні умови виробництва.

1 Підвищення технічного рівня виробництва – найважливіший напрямок поліпшення використання виробничого потенціалу. Воно охоплює комплекс заходів щодо широкого освоєння передових технологій, автоматизації і механізації виробництва, списанню зайвого, зношеного устаткування. Дуже важливим є максимальне завантаження виробничих потужностей, що, на жаль, зараз в Україні спостерігається на одиничних підприємствах. В основному через відсутність замовлень, низьку конкурентоздатність вітчизняних товарів і відсутність необхідних засобів виробничі потужності використовуються на 5 - 30%.

2 Удосконалювання організації виробництва і праці здобуває особливе значення в даний час. Наукова організація виробництва сприяє зниженню витрат і собівартості продукції, підвищенню її конкурентоздатності. При впровадженні наукової організації праці знижується кількість простоїв, не регламентованих перерв у роботі, підвищується продуктивність праці, поліпшується мотивація праці. Зараз на українських підприємствах не приділяється належної уваги науковій організації праці і наробітки в цій області використовуються не повністю.

3 Галузеві фактори відбивають специфіку роботи окремих виробництв, обумовлену природними умовами, складом і змістом сировини, що переробляється. Так, віддача основних фондів у вугільній і гірничорудній промисловості залежить від глибини й умов залягання корисної копалини, якісного його складу, способу видобутку і переробки, у лісовий – від складу лісосировинних ресурсів, у галузях легкої і харчової промисловості – від зміни кількості, якості і структури сільськогосподарської сировини, і т.д.

Правильний облік галузевих факторів дозволить підвищити ефективність використання виробничого потенціалу конкретного підприємства.

Проведений аналіз стану використання виробничого потенціалу машинобудування та його впливу на ефективність господарювання дозволяє визначити наступні тенденції розвитку виробництва в Україні.

1 Значне скорочення виробництва ще донедавна майже в усіх галузях промисловості призвело до того, що значна частина виробничого потенціалу України не використовується. Це стосується як основних виробничих фондів, які простоюють, збільшуючи таким чином і без того немалі витрати, так і зайнятості в народному господарстві. Про низьку ефективність діючих основних фондів свідчать результати аналізу використання фонду робочого часу. Нерідко час продуктивної роботи діючого устаткування складає всього біля 20% від загальної величини, а на деяких підприємствах рівень його використання ледь досягає 10 - 15% загального фонду робочого часу.

Що до використання трудових ресурсів, то біля 35% їх не задіяні.

2 Існує суттєве протиріччя між розвитком виробництва та обсягами інвестицій, необхідних для його підтримки. За 1990 – 1999 рр. Обсяги інвестицій в основні виробничі фонди в Україні скоротилися майже у 18 разів.

Такий рівень інвестиційної активності практично не покриває вибуття та зношення виробничих фондів, не кажучи вже про їх принципове оновлення. Тенденція скорочення інвестицій має глибший характер, ніж скорочення виробництва в цілому і, вочевидь, матиме довгострокові економічні наслідки. Відбувається руйнування не тільки основних виробничих фондів, у багатьох випадках руйнуються відлагоджені виробничі технологічні ланцюги.

За статистичними даними ступінь зносу основних виробничих фондів в Україні в 1999 році становив 47,9%, з них у промисловості 48,2%, однак фахівці оцінюють рівень спрацьованості активної частини основних фондів промисловості станом на початок 1999р. у 70 - 80%.

3 Причиною постійних фінансових проблем та збитків, притаманних більшості вітчизняних підприємств, є значна технологічна відсталість виробництва, пов'язана з високим рівнем матеріало-, енерго- та трудоємності, при тому, що ціни в економіці України у багатьох випадках близькі до світових або навіть вищі за них. За статистичними даними в 1999 р. в цілому по народному господарству збитково працювало 52% підприємств. А це змушує виробників і надалі підвищувати ціни. В умовах зростання конкуренції та подальшого розвитку ринкових відносин завдання полягає в значному зростанні прибутків, які вкладатимуться в розвиток виробництва.

Першочерговими заходами по ліквідації збитковості є:

4 Зростають протиріччя між зниженням науково-технічного рівня виробничого потенціалу та сучасними вимогами до якості та конкурентоспроможності виробництва. За останні роки відбулося значне руйнування науково-технічного потенціалу, матеріально-технічної бази машинобудування, виробництва устаткування. А саме ці сфери значною мірою визначають оновлення виробничих систем, їхню конкурентоспроможності та адаптацію до зміни зовнішніх умов.

Таким чином, ключовою проблемою більшості підприємств машинобудування є неефективність системи управління, відсутність у їхній діяльності інноваційної стратегії. На більшості підприємств зберігаються не тільки морально та фізично застарілі техніка і технологія, але й архаїчні структура і методи управління.

Важливою проблемою що гальмує стабілізацію промислового виробництва та покращення використання виробничого потенціалу, є суттєве зниження мотивації праці. Частка оплати праці в структурі витрат на виробництво промислової продукції складала в 1999 р., згідно статистичних даних 14,7%. А при меншій частці оплати праці технічний процес дуже різко гальмується, оскільки чим дешевша праця, тим менш вигідно на ній економити. При високій ціні праці значущість технічного переозброєння значно зростає.