1 Структура економічного потенціалу підприємства

Широко розповсюдженим є думка про те, що зміст економічного потенціалу підприємства складає два компоненти:

1. об'єктивний – це сукупність трудових, нематеріальних, матеріальних і природних ресурсів, залучених і не залучених за якимось причинами у виробництво й реальною можливістю брати участь у ньому;

2. суб'єктивний – здатності працівників, колективів до використання ресурсів і створення максимального обсягу матеріальних благ і послуг, і здатності управлінського апарата підприємства, організації, галузі, господарської системи в цілому до оптимального використання наявних ресурсів.

Ринковий потенціал підприємства характеризує його здатність забезпечувати стійке положення на ринку даних товарів і послуг. Кількісно ринковий потенціал оцінюється обсягом продажу, що, безумовно, не тотожно кінцевому економічному результату діяльності підприємства – одержанню прибутку. Ринковий потенціал підприємства в більшій мірі є його зовнішньою характеристикою, що не торкається внутрішнього змісту.

У той же час, економічний потенціал є характеристикою внутрішніх можливостей підприємства у виробництві товарів і послуг і отриманні відповідного доходу. Його величина в більшому ступені залежить від кількості і якості економічних ресурсів, якими володіє підприємство і визначається його здатністю адаптивно реагувати на зміну ринкової ситуації, можливістю швидкої зміни номенклатури й асортименту продукції, що випускається, відповідно до потреб ринку.

Економічний потенціал у значній мірі залежить від оптимального сполучення окремих видів економічних ресурсів, залучених у виробничий процес, рівня організації виробництва і праці, ефективності системи керування підприємства.

З метою оцінки впливу окремих факторів на процеси формування, використання і розвитку економічного потенціалу підприємства необхідно зробити аналіз його структурних елементів і взаємодії між ними. Виходячи з ресурсного підходу до визначення категорії економічного потенціалу, структуризація його елементів здійснюється звичайно відповідно до складу економічних ресурсів і принципами їхнього спільного використання.

Необхідно відмітити, що не можна розглядати економічний потенціал більш високого рівня як суму потенціалів нижнього рівня. Це пов'язано з властивостями сінергізма складних систем. Тому можна припустити, що економічний потенціал території або галузі більше за своєю величиною за суму економічних потенціалів окремих підприємств. Існує і зворотний зв'язок: величина економічного потенціалу підприємства багато в чому визначається величиною складових елементів економічного потенціалу території, на якій розташоване дане підприємство.

В якості основних структуроутворюючих елементів економічного потенціалу підприємства виділяють складові, представлені на рис. 2.1. Як видно зі схеми, економічний потенціал підприємства складається з чотирьох основних структуроутворюючих елементів першого рівня (блоків), що, у свою чергу, містять декілька складових.

Характеризуючи інтелектуальний потенціал як сукупність інформаційного й інноваційного потенціалів, відзначимо, що в умовах НТП зростає роль інформації – специфічного ресурсу епохи науково-технічної революції. Знання стають самим коштовним життєвим продуктом. Інформація – необхідна умова й елемент будь-якої виробничої діяльності.

Інформаційний і інноваційний потенціали підприємства регулюють виробничі процеси, сприяють підвищенню продуктивності живої праці, ефективності використання предметів праці й енергетичних ресурсів, допомагають підняти рівень і ефективність технологій.

У свою чергу, фінансовий потенціал підприємства складається з потенціалу оперативного фінансування і потенціалу інвестицій, проблеми і методи оцінки, аналізу і прогнозування яких детально вивчені. Слід тільки зазначити, що для оцінки фінансового потенціалу необхідно використовувати сучасні, адаптовані до наших умов, системи показників.

До складу виробничого потенціалу підприємства входять такі елементи, як основні фонди, нормовані оборотні засоби і трудовий потенціал.

Поняття «кадровий (трудовий) потенціал» відбиває ресурсний аспект соціально-економічного розвитку. Останнім часом на нього усе більше звертають увагу як на основний елемент підвищення конкурентоздатності підприємства.

Кадровий потенціал можна визначити як сукупність здібностей усіх людей, що зайняті в даній організації і вирішують визначені задачі.

Економічний аспект, у свою чергу, означає результативність, ефективність діяльності і відповідний підхід з цих позицій до всіх якостей працівника. Первинні складові кадрового потенціалу – це потреби і праця, результати і витрати.

Рисунок 2.1- Структура економічного потенціалу підприємства

2. Взаємозамінність елементів як властивість виробничого потенціалу підприємства

Однієї з характерних рис економічного потенціалу підприємства є взаємозамінність, альтернативність його елементів. Так, збільшення маси основних фондів при одночасному підвищенні рівня їхньої автоматизації значно зменшує такий елемент виробничого потенціалу, як робоча сила.

У той же час додаткове залучення персоналу для розширення виробництва продукції знижує в структурі потенціалу розміри енергетичного елемента й основних фондів.

Використання більш прогресивних технологічних процесів і принципів організації виробництва зменшує потреби в інших елементах виробничого потенціалу.

Так, наприклад, при переході на 2-3 змінний режим і безупинний графік роботи заводу важких і унікальних верстатів можна було визволити приблизно 1/4 металообробного устаткування і близько 2000 м² виробничих площ.

Взаємозамінність елементів виробничого потенціалу підприємства є однією з найбільш вивчених його характеристик. Особливо активно досліджувалося заміщення живої праці основними фондами. Існує кілька методик.

Наприклад, економію живої праці в рамках процесу нагромадження основних виробничих фондів можна визначати як:¹

_

N=(L_i – L_i/T_i^в):(T_i^н – 1 ) , (2.1)

_

де L_i і L_i - відповідно величини, що характеризують абсолютну чи відносну величину чисельності зайнятих на введених і вибувших основних виробничих фондів в і-му році;

Т_i^в і Т_і^н – темп росту фондоозброєності праці в рамках процесу нагромадження і відшкодування основних виробничих фондів в і-й році.

Інша методика – А.Толкачова:²

П=(Р₁/Р₀ – 1) : (S₁ – S₀ ) , (2.2)

де П - коефіцієнт заміщення живої праці елементами основних виробничих фондів;

Р₀ і Р₁ – продуктивність праці, відповідно, у базовому і останньому роках аналізованого періоду;

S₀ і S₁ – відповідно фондоозброєність праці в цих роках.

Але взаємозамінність елементів виробничого потенціалу не слід розуміти чисто механічно, хоча в її основі і лежать технічні і технологічні особливості виробництва (наприклад, заміна живої праці машинною). Взаємозамінність – проблема в більшій мірі економічна. Тому в якості однієї з форм варто розглядати заощадження виробничих ресурсів у результаті застосування нового обладнання, технології, енергії, інформаційних ресурсів і методів організації керування і виробництва.

У зв'язку з цим виникає задача забезпечення ефективних умов взаємозамінності між елементами потенціалу. Однак при цьому повинна враховуватися та обставина, що ступінь альтернативности елементів потенціалу не залишається постійною, вона змінюється в залежності від економічної ситуації, рівня розвитку виробничого потенціалу, а також від особливостей господарської системи: масштабності, характеру діяльності, ступеня її замкнутості.

Вирішення проблеми взаємозамінності елементів виробничого потенціалу в остаточному підсумку зводиться до визначення того, чи можуть одні елементи бути замінені іншими, і якщо можуть, то при яких умовах і які особливості цієї заміни, а також які її наслідки для розвитку виробничого потенціалу.

Найбільш ефективними особливостями взаємозамінності елементів виробничого потенціалу є регламентованість і періодичність.

Перша особливість проявляється в тому, що елементи можуть теоретично необмежено заміняти один одного доти, поки один з них не стане нулем. Але для випуску продукції необхідна присутність всіх елементів виробничого потенціалу. Тому межі взаємозамінності виробничих ресурсів визначаються реально існуючими технологічними обмеженнями.

Крім того, формування і розвиток виробничого потенціалу значною мірою визначаються також економіко-соціальними факторами, що накладають визначені обмеження і на взаємозамінність його елементів.

Наприклад, витиснення живої праці машинною, при інших незмінних умовах, не може перевищувати припустимі межі зайнятості.

Нарешті, межі взаємозамінності елементів виробничого потенціалу визначаються зовнішніми умовами: вони залежать від рівня науково-технічного розвитку країни, рівня розвитку господарського механізму, менталітету працівників.

Відповідно до цього межі взаємозамінності елементів виробничого потенціалу варто визначати більш узагальнено: будь-який його елемент може бути заміщений іншим доти, поки встановлені в результаті заміни нові пропорції між двома обраними елементами не почнуть гальмувати розвиток усього потенціалу в цілому.

Друга особливість взаємозамінності елементів – її періодичність, що означає, що взаємозамінність не є безупинною ні за своїми якісними характеристиками, ні у часі. Це, насамперед, визначається наявністю такої характеристики в елементів потенціалу, як термін морального старіння, упродовж якого процеси неефективні. Поряд з цим усяка заміна одних елементів іншими, вимагає фінансових засобів; для їхнього накопичення потрібний час.

Ще одна найважливіша особливість взаємозамінності елементів виробничого потенціалу - здатність досягати збалансованої рівноваги елементів. Це означає, що якщо частка одного з елементів зросте за рахунок зниження частки іншого елемента, тому що перший ефективніший, то настане такий момент, коли більш ефективний елемент буде залучатися до господарського обороту у таких масштабах, що вже зробить неефективним подальше поглиблення даного напрямку взаємозамінності. Наступить момент, коли обидва використовувані елементи будуть однаково ефективними чи неефективними для виробничого потенціалу – досягається їхня рівновага.

Отже, хоча чисто теоретично елементи можуть заміщати один одного необмежено, у той же час існує межа взаємозамінності. Крім того, цей процес носить періодичний характер за своїми кількісними показниками і в часі. У цілому завдяки цій особливості елементи потенціалу мають здатність досягати збалансованої рівноваги елементів. Щодо періодичності можна сказати, що процес взаємозамінності не є безупинним, а здійснюється час від часу в залежності від наявності фінансових ресурсів з урахуванням терміну морального старіння основних виробничих фондів і технологій.