1 Показники ефективності використання потенціалу підприємства

Для того щоб управляти потенціалом підприємства, необхідно не тільки кількісно оцінювати його величину, але і визначити, наскільки ефективно він використовується.

Оскільки виробничий потенціал підприємства являє собою складну систему, то очевидно, рівень ефективності його використання характеризується не одним, а сукупністю показників.

Виділяють часткові, зведені й узагальнюючі показники використання виробничого потенціалу підприємства.

Схема показників використання потенціалу та їхніх взаємозв'язків наведена на рисунку 5.1.

Рівень ефективності використання виробничого потенціалу в цілому характеризує результат його функціонування.

Як узагальнюючі показники використання потенціалу підприємства виділяють:

1 Потенціаловіддачу, грн/грн

, грн./грн. (5.1)

де Q – об'єм товарної продукції, тис. грн;

П – вартість виробничого потенціалу, тис. грн;

2 Питомий прибуток:

, грн/грн, (5.2)

де П – вартість виробничого потенціалу, тис. грн;

Пр – прибуток від реалізації продукції, тис. грн.

Значення цих показників, природно, потрібно збільшувати збільшуючи об'єм товарної продукції і величину отриманого від реалізації прибутку.

Зведеними показниками використання виробничого потенціалу підприємства є відповідно: основних виробничих фондів – фондовіддача, кадрового потенціалу - продуктивність праці, нормованих оборотних засобів – коефіцієнт обертання.

Фондовіддача розраховується за формулою

, (5.3; 5.4)

де V, Q – об'єм виробленої продукції в натуральному і вартісному вираженні відповідно;

ОВФ – середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.

Матеріаловіддача розраховується як

(5.5)

де МВ, – матеріальні затрати на випуск продукції, тис. грн.

Часткові показники ефективності використання основних виробничих фондів розраховуються за такими формулами.

1 Коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування на підприємстві

а) по групі обладнання цеху

(5.7)

де Ф_д, Ф_н – дійсний і номінальний фонд часу роботи обладнання за період відповідно, рік.

, (5.8)

де Ф_к – календарний фонд часу, дні;

В, С – вихідні і святкові дні;

t_зм - тривалість зміни, год;

m_зм – кількість змін роботи обладнання за добу.

б) на робочому місці:

(5.9)

де m – кількість видів деталей, що обробляються на робочому місці;

t_шт.і – норма часу на одну деталь і-го виду, нормогод.

N_i - об’єм випуску деталей і-того виду, шт.

2 Коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування

а) на підприємстві:

, (5.10)

де W – спожита за рік електроенергія, квт∙ год.

M_вст – встановлена потужність усіх струмоприймачів, квт∙ год.

Ф_д – дійсний фонд роботи обладнання, год.

б) на робочому місці:

, (5.11)

де t_маш – машинний час обробки одної деталі і-го виду, нормо-годин.

3 Коефіцієнт інтегрального використання основних фондів обчислюється

К_інтегр=К_екст×К_інт . (5.12)

Коефіцієнт змінності обчислюється:

К_зм= , або К_зм= , (5.13; 5.14)

де В_зм - кількість відпрацьованих верстато-змін;

В_д – кількість відпрацьованих верстато-днів;

Ф_д – дійсний фонд часу роботи всього обладнання, год.;

Ф_д1 – дійсний фонд часу роботи всього обладнання при однозмінній роботі, год.

Існують також інші рекомендації з визначення ефективності використання виробничого потенціалу в цілому Так, Е.Б. Фигурнов³ пропонує це робити шляхом співвіднесення фактично отриманого об'єму суспільного продукту з величиною його максимально можливого потенційного об'єму. При цьому потенційно можливий об'єм випуску продукції ним визначається як сума фактично отриманого при наявних ресурсах суспільного продукту (чи національного доходу) і його приросту, що може бути отриманий у результаті ліквідації усіх випадків неефективного використання виробничих ресурсів. Чим ближче до одиниці зазначене співвідношення, тим краще використовується виробничий потенціал у господарській системі, тим вище коефіцієнт корисної дії.