3 Управління потенціалом виходячи з його вартості й ефективності використання

Найбільш повну оцінку розміру потенціалу підприємства можна зробити через визначення ринкової вартості підприємства, яка відтворює суспільну оцінку результатів і можливостей субєкта господарювання, а також його позиції на ринку.

Зосереджуючись на вивченні системи управління потенціалом, визначимо, що вона винна проявлятися в гнучкості та адаптованості підприємства до змін у праці підприємницької діяльності. На рис. 5.2 наведено загальну модель функціонування системи управління потенціалом підприємства, що базується на традиційних концепціях менеджменту.

Відзначимо, що головну роль в управлінні потенціалом відіграє глибоке розуміння того, що саме фактично впливає на вартість підприємства, під впливом яких факторів вона формується.

Під фактором потенціалу слід розуміти будь яку зміну, що справляє істотний вплив на його розмір та структуру. Для використання сукупності факторів (управління ними) потрібно встановити їх підпорядкованість, відокремити найбільш впливові, відкинути чи обґрунтувати незначні, а також визначити відповідальних за них працівників. Тому на кожному підприємстві має бути розроблена досить деталізована система факторів потенціалу, узгоджена з плановими показниками, якими оперують управлінці найнижчої ланки.

Початковим етапом управління потенціалом є стадія визначення його розміру та структури.

У сучасних умовах одним з основних стратегічних завдань є робота, пов'язана з підвищенням економічного потенціалу підприємства.

Виділяють два основних напрямки зростання економічного потенціалу. Перший – зовнішній напрямок, реалізація якого можлива на основі залучення ресурсів з боку (інвестиції, кадри, технології і т.д.). Другий перспективний напрямок – це пошук внутрішніх невикористаних резервів.

Зупиняючись на першому напрямку, слід зазначити два моменти. По-перше, поки ще не вдалося створити діючого механізму управління інвестиційною активністю підприємств; по-друге, у найближчому майбутньому підприємствам не слід очікувати активної допомоги держави в проведенні інвестиційної політики у вигляді держзамовлень і централізованих капіталовкладень. Однак останнім часом намітилася тенденція до зниження темпів інфляції і процентних ставок за надані підприємствам кредити. Загальновизнаним стає конфіскаційний характер діючої податкової системи і необхідність її зміни.

Усе це створює певні передумови для росту інвестиційної активності на підприємствах.

У будь-якому плановому періоді потреба в інвестиціях вища, ніж наявність можливості підприємства. Тому варто розробити систему пріоритетів, відповідно до якої передбачувані напрямки інвестицій повинні ранжируватися.

На нашу думку, можливості максимальної реалізації економічного потенціалу підприємства в даний час зосереджені на внутрішніх факторах і тісно ув'язані з усуненням всякого роду втрат, нераціонального використання ресурсів, тобто твердим дотриманням режиму економії.

Основою є резерви підприємства, виявлені в результаті аналізу його сильних і слабких сторін, особлива роль при цьому належить використанню методів економічного аналізу, у тому числі факторного аналізу.

Рисунок 5.2 - Загальна модель функціонування системи управління потенціалом підприємства

Рисунок 5.1 – Схема показників використання потенціалу підприємства

1 Экономическая эффективность общественного производства в период развитого социализма. М.: Наука, 1977 .- С.183 - 185.

2 Эффективность социалистического производства: (Методологические проблемы)/ под ред. А.С.Толкачёва, Л.Дрекслера. М.: Экономика, Будапешт: Изд-во экон. и юрид. лит., 1980.

3 Фигурнов Э. Производственный потенциал социалистического общества// Политическое самообразование, 1982. - №1. -С.41