logo
innov_shporu

1. Становлення та розвиток теорії інновацій.

Становлення інновац теорії віднос до поч ХХ ст та отримало відображення в роботах західних європейських вчених. Але питання, пов’язані з НТП найшли своє відображв роботах почин з класиків політекономії:

  1. Сміт пов’язував інновації з характером розвитку та потребами виробництва

  2. Маркс вважав, що розвиток продуктивних сил є базисом, а НТП – надбудовою, тобто наслідком, а не причиною розвитку виробництва

  3. неокласики (Маршал, Вальрас) НТП вважали заданим фактором при аналізі ринкової економічної системи

  4. кейнсіанство розглядало економічні процеси у короткостроковому періоді, розгляду НТП не приділялось достатньої уваги. Він залишався в положенні „за інших рівних умов”

  5. неокласичний ренесанс (Делісон, Солеон) довели, що НТП є основним фактором економічного розвитку ХХ ст. Вони поклали край ігноруванню НТП в економічній теорії.

В період після 2-ї світової війни зарод напрямок, який вивчав закономір НТП і лише в 50-х НТП почали роглядати як фактор виробництва. Але основним економістом, який ввів в економічну теорію поняття „інновація” був Шумпетер- першим використав термін „інноваційні процеси” в своїй роботі „теорія економічного розвитку” (1911); зробив виклик неокласикам, передбачив структурні зміни в економіці завдяки технічним інноваціям (новим комбін у виробнц).

Виділяв 5 типових змін чи нових комбінацій.

  1. Використання нової техніки, нових технологічних процесів, чи нового ринкового забезпечення

  2. Впровадження продукції з новими властивостями

  3. Використання нової сировини

  4. Зміни у організації виробництва та його матеріально-технічного забезпечення

  5. Виникнення нових ринків збуту

В 30-ті роки Шумпетер дав визначенння інновацій:

Інновація – зміни з метою впровадження та використання нових видів споживчих товарів, нових виробничих та транспортних засобів, нових форм організації промисловості, нових ринків. Теорія «довгих хвиль Кондратєва» І хвиля (1785—1835) — механізація праці у ткацтві;II хвиля (1830—1890, середина XIX ст.) — вуглевидобуток та паровий двигун;III хвиля (1880—1940, кінець XIX — початок XX ст.) — чорна металургія;ІV хвиля (1930—1990) — нафта разом з продуктами органічної хімії;V хвиля (1985—2035) — мікроелектроніка. Узагальнення історичного досвіду різних країн доводить, що спрямованість суспільства на досягнення науково-технічного прогресу сприяє розвитку економіки країни, і навпаки, суспільства, які неспроможні забезпечити потік науково-технічних інновацій, неспроможні економічно розвиватись.