3.3. Принципи проектування й функціонування.

При створенні інформаційної системи потрібно керуватися засадами, певними РД 50-680-88 «АСС Основні положення», а саме:

а) принципом системності: у випадку декомпозиції повинні бути встановлені такі зв'язки між структурними елементами системи, які забезпечують цілісність інформаційної системи і її взаємодія з іншими системами. Принципи системного підходу: кінцеві цілі, єдність, зв'язність, модульні побудови, ієрархія, функціональність, розвиток, децентралізація, невизначеність. Завдання системного підходу - розробка всієї сукупності методологічних, соціально-наукових засобів дослідження (опис, аналіз, синтез) систем різного типу. СП базується на ідеях цілісності, цілеспрямованості, організованості, динамізму досліджуваних об'єктів.

б) принципом розвитку (відкритості): виходячи з перспектив розвитку об'єкта автоматизації інформаційну систему необхідно створювати з урахуванням можливості поповнення й відновлення функцій і складу інформаційної системи, не збуджуючись її функціонування;

в) принципом сумісності: при створенні систем повинні бути реалізовані інформаційні інтерфейси, завдяки яким вона може взаємодіяти з іншими системами за встановленими правилами;

г)надійність - властивість системи зберігати в часі у встановлених межах значення всіх параметрів, які характеризують здатність системи виконувати необхідні функції в заданих режимах і умовах експлуатації. Особливості надійності: безвідмовність, ремонтоздатність, довговічність.

Фактори рівня надійності: а) склад і рівень надійності технічного й програмного забезпечення, б) раціональний поділ завдань, які вирішуються системою між технічними засобами, програмним забезпеченням і персоналом, в) рівень кваліфікації персоналу, г) режими параметрів і організаційних форм експлуатації технічних засобів, д) ступінь використання різних видів резервування, е) реальні умови функціонування;

д) принципом стандартизації (уніфікації): при створенні систем повинні бути раціонально використані типу, уніфіковані й стандартизовані елементи, проектні розв'язки, пакети прикладних програм, комплекси, компоненти.

е) принципом ефективності: досягнення раціонального співвідношення між витратами й цільовими ефектами, включаючи кінцеві результати, отримані завдяки автоматизації.

Про системність об'єктів свідчить те, що їх можна ділити, оскільки лише вони мають структуру. Процеси декомпозиції й композиції є засобами одержання інформації для здійснення аналізу й синтезу систем. Декомпозиція — це процес розподілу систем на елементи, зручні для певних операцій з нею, а саме: низовина аж до елементів, які ухвалюються за неподільні об'єкти. Вибір основи й границі декомпозиції визначається суттю об'єкта, який досліджується, метою, предметною областю обстеження, запасом знань дослідника щодо об'єкта обстеження.

3.4. Етапи й стадії проектування.

Процес створення IС являє собою сукуп­нiсть упорядкованих у часi, взаємозв’язаних i об’єднаних у стадiї та етапи робiт, виконання яких необхiдне i достатнє для створення системи, що вiдповiдає заданим вимогам. Існують відповідні стадії та етапи.

1. Стадiя формування вимог до IС.

Етапи: обстеження об’єкта i обгрунтування необхідностi побудови системи; формування вимог користувача до неї; оформлення звiту i заявки на її розробку.

2.Стадiя розробки концепцiї IС.

Етапи: вивчення об’єкта; виконання необхідних науково-дослід­них робіт; розробка варiантiв концепцiї IС i вибiр того з них, який задовольняє вимоги користувача; оформлення звiту про виконану роботу

3. Стадiя розробки технічногого завдання.

Етапи: розробка технічного завдання та його затвердження.

4. Стадiя ескiзного проектування.

Етапи: розробка попереднiх проектних вирiшень стосовно системи та окремих її частин.

5. Стадiя технічного проектування.

Етапи: розробка проектних вирiшень стосовно системи та її частин; розробка документацiї IС та її частин; розробка й оформлення документацiї на поставляння або розробку виробiв для комплектування системи; розробка завдань на проектування в сумiжних частинах проекту автоматизацiї.

6. Стадiя робочого проектування.

Етапи: розробка робочої документацiї на систему та її частини; створення або адаптацiя програм.

7. Стадiя впровадження системи в дiю.

Етапи: пiдготовка об’єкта автоматизацiї до впровадження IС; пiдготовка персоналу; комплектування IС (програмними i технiч­ними засобами, iнформ-ми виробами); будiвельно-монтажнi ро­боти; попереднi випробування; дос­лiдна експлуатацiя; приймальні випробування.

8. Стадiя супроводження.

Етапи: виконання робiт згідно з гарантiйними зобов’язаннями та пiслягарантiйне обслуговування.

Залежно вiд складностi автоматизовуваних процесiв i завдань не всi стадiї є однаково обов’язковими. Iз перших 3-х стадiй обов’яз­ковою є 3, результатом виконання якої має бути затверджений документ «Технiчне завдання» (ТЗ). ТЗ поділяється на 9 роздiлiв i визначає вимоги до автоматизованих функцiй i завдань та до видiв забезпечення; регламентує органiзацiю розробки, розміри витрат, термiни виконання стадiй i етапiв робiт тощо. ТЗ визначає також черговiсть розробки й упровадження системи. Обсяг ТЗ може змінюватися в доволі широких межах.

Результат виконання стадiї технiчного проектування являє собою документ «Технiчний проект» (ТП), який складається iз загально-системної документацiї та документiв щодо функціональної та забезпечувальної частин.

На стадiї впровадження системи відбувається її пробна експлуатацiя, на підставі якої виправляються виявлені при цьому недоліки та помилки.

Відночас визначаються обсяги виконаних робiт i встановлюється вiдповiднiсть здобутих результатiв вимогам технiчного завдання.

Розробка й впровадження системи автоматизованої обробки інформації здійснюються в черговості, установленої технічним завданням. Зміст першої черги системи визначається складом завдань обліку, аналізу, планування й оперативного керування, які найбільш піддаються автоматизації, що й мають істотне значення для прийняття управлінських розв'язків на підприємстві. У процесі розробки наступних черг системи відбуваються нарощування вихідного комплексу функціональних завдань, розширення й інтеграція інформаційного й математичного забезпечення, модернізація комплексу технічних засобів.

При створенні першої черги ЕІС технічне завдання розробляється на всю систему, а технічний і робочий проекти — на завдання й підсистеми, що входять до складу першої черги системи.

Обстеження — це вивчення й діагностичний аналіз існуючої системи обробки інформації. Матеріали, отримані в результаті обстеження, повинні бути використані:

• для обґрунтування розробки й поетапного впровадження систем;

• для складання технічного завдання на розробку систем;

• для розробки технічного й робочого проектів систем

У звіті по обстеженню, називаному техніко-економічним обґрунтуванням (ТЭО), приводяться: характеристика матеріально-технічної бази виробництва підприємства (об'єднання), чисельність працівників по категоріях, основні техніко-економічні показники виробництва й реалізації продукції, короткий опис функцій підрозділів і посадових осіб, схеми інформаційних зв'язків і обсяг інформації по періодах, схеми маршрутів руху документів, дані про рівень автоматизації управлінської праці й методах керування.

У ТЭО обґрунтовуються пропозиції з удосконалення системи керування, виділяються функції, що підлягають автоматизації, вказуються першочерговий комплекс завдань і попередній перелік засобів системи, проводиться орієнтовна оцінка економічної ефективності створення ЕІС.

Технічне завдання — це документ, затверджений у встановленому порядку, що визначає меті, вимоги й основна вихідні дані, необхідні для розробки автоматизованої системи керування, що й містить попередню

оцінку економічної ефективності системи.

Затверджене технічне завдання є документом, яким розроблювачі повинні керуватися навсех етапах створення системи, і проектування завдань. Зміни, внесені в технічне завдання, повинні оформлятися протоколом, що є частиною технічного завдання. Протокол повинен затверджуватися замовником.

При розробці технічного завдання випливає:

• установити загальну мету створення ЕІС, визначити склад підсистем і завдань;

• розробити й обґрунтувати вимоги, пропоновані до інформаційної бази, математичного й програмного забезпечення, комплексу технічних засобів (включаючи засобу зв’язку та передачі даних);

• установити загальні вимоги до проектованої системи;

• визначити перелік завдань і виконавців;

• визначити етапи створення системи й строки їх виконання;

• провести попередній розрахунки витрат на створення системи й визначити рівень економічної ефективності її впровадження.

Технічне завдання повинне включати наступні розділи:

Уведення.

1. Підстава для розробки системи.

2. Загальні положення.

3. Функціональна частина системи.

4. частина, що забезпечує, системи.

5. Організація робіт і виконавці.

6. Етапи розробки й впровадження системи.

7. Попередній розрахунки витрат на створення системи й економічної ефективності від її впровадження.

Після твердження технічного завдання розробляються координаційний план створення системи, сітковий графік робіт і проводиться розрахунки витрат на розробку системи.

Підставою для розробки технічного проекту системи служить технічне завдання, затверджене замовником.

Технічний проект системи — це технічна документація, затверджена у встановленому порядку, що містить загальносистемні проектні розв'язки, алгоритм розв'язку завдань, а також оцінку економічної ефективності автоматизованої системи керування й перелік заходів щодо підготовки об'єкта до впровадження.

Технічний проект розробляється з метою визначення основних проектних розв'язків по створенню системи. На цьому етапі здійснюється комплекс науково-дослідних і експериментальних робіт для вибору найкращих варіантів розв'язків, проводяться експериментальна перевірка основних проектних розв'язків і розрахунки економічної ефективності системи.

Фактично технічний проект містить комплекс економіко-математичних і алгоритмічних моделей.

Повний комплект технічного проекту на систему містить у собі 10 документів:

1. Пояснювальна записка.

2. Функціональна й організаційна структура системи.

3. Постановка завдань і алгоритм розв'язку.

4. Організація інформаційної бази.

5. Альбом форм документів.

6. Система математичного забезпечення.

7. Принцип побудови комплексу технічних засобів.

8. Розрахунки економічної ефективності системи.

9. Заходу щодо підготовки об'єкта до впровадження системи.

10. Відомість документів.

Для кожного завдання, включеної в комплекс першочергових завдань, виконуються її постановка й алгоритм розв'язку. У цей розділ технічного проекту включаються:

• організаційно-економічна сутність завдання (найменування, ціль розв'язку, короткий зміст, метод, періодичність і час розв'язку завдання, способи збору й передачі даних, зв'язок завдання з іншими завданнями, характер використання результатів розв'язку, у яких вони використовуються);

• економіко-математична модель завдання (структурна й розгорнута форма вистави);

• вхідна оперативна інформація (характеристика показників, їх значность і діапазон зміни, форми вистави);

• нормативно-довідкова інформація (НДІ) — зміст і форми вистави;

• інформація, збережена для зв'язку з іншими завданнями;

• інформація, що накопичується для наступних розв'язків даного завдання;

• інформація із внесення змін (система внесення змін і перелік інформації, що зазнає змінам);

• алгоритм розв'язку завдання (послідовність етапів розрахунків,схема, розрахункові формули);

• контрольний приклад (набір заповнених даними форм вхідних документів, умовні документи зі збереженою інформацією, що накопичується й, форми вихідних документів, заповнені за результатами розв'язки технічного-економіко-технічного завдання й в відповідності з розробленим алгоритмом розрахунків).

Робоче проектування полягає в розробці матеріалів, що забезпечують експлуатацію автоматизованої системи обробки інформації.

Робочий проект — це технічна документація, затверджена у встановленому порядку, що містить уточнені дані й деталізовані загальносистемні проектні розв'язки, програми й інструкції з розв'язку завдань, а також уточнену оцінку економічної ефективності автоматизованої системи керування й уточнений перелік заходів щодо підготовки об'єкта до впровадження.

Робочий проект розробляється на основі технічного проекту, затвердженого замовником.

На етапі робочого проектування замовник повинен закінчити роботи по підготовці об'єкта до впровадження системи, підготувати приміщення для установки комп'ютерів, організувати навчання працівників усіх ланок організаційної структури, розмістити замовлення на виготовлення нестандартного встаткування.

Розроблювачами на цьому етапі створення системи уточнюється сітковий графік виконання робочого проекту, проводяться експериментальні дослідження для вишукування шляхів реалізації прийнятих проектних розв'язків, обґрунтовуються додаткові проектні розв'язки, розробляється технологічний процес збору й обробки інформації, складається робоча документація, уточнюються розрахунки економічної ефективності системи.

До складу робочої документації проекту входять документи:

1. Пояснювальна записка.

2. Функціональна й організаційна структура.

3. Посадові інструкції.

4. Інструкція із заповнення вхідних оперативних документів.

5. Інструкція з використання вихідних документів.

6. Інструкція з організації й веденню нормативно-довідкової інформації.

7. Інструкція з організації зберігання інформації в архіві.

8. Інструкція з підготовки інформації до введення в ПК.

9. Розрахунки економічної ефективності системи.

10. Заходу щодо підготовки об'єкта до впровадження.

11. Відомість документів

Робочий проект є основою для впровадження системи. Впровадження системи являє собою процес, що включає підготовку об'єкта, досвідчену експлуатацію й приймання ЭИС у промислову експлуатацію.

Впровадження системи — це процес поступового переходу від існуючої системи обліку й аналізу до новою, передбаченою документацією робочого проекту на всю систему. Впровадження окремих завдань і підсистем може проводитися паралельно з розробкою робочого проекту на всю систему.

Основними етапами впровадження системи є:

• підготовка об'єкта до впровадження системи;

• здача завдань і підсистем у досвідчену експлуатацію;

• проведення досвідченої експлуатації;

• здача завдань, підсистем, системи в цілому в промислову експлуатацію.

Здача завдань у досвідчену експлуатацію здійснюється після вистави робочої документації замовникові й оформляється актом.

Початку досвідченої експлуатації повинне передувати видання наказу, що визначає ступінь участі й відповідальністі заказчика й розроблювача, а також строки її проведення.

Експериментальна експлуатація завдань проводиться на основі реальної інформації про виробничо-фінансову діяльність підприємства у встановленому режимі функціонування з дублюванням робіт персоналу об'єкта. На даному етапі розроблювач проводить навчання персоналу роботі на комп'ютері по конкретних програмах.

Після закінчення досвідченої експлуатації завдань складається протокол про хід і результати досвідченої експлуатації. Здача завдань у промислову експлуатацію оформляється актом, що підписується замовником і розроблювачем.

Експериментальна експлуатація підсистем проводиться з метою комплексної перевірки всіх її елементів, підготовленості інформаційної бази, налагодження технологічного процесу збору й обробки інформації, навчання персоналу роботі в умовах функціонування підсистеми.

Після закінчення досвідченої експлуатації системи складається звіт про впровадження. При позитивних результатах досвідченої експлуатації система здається в промислову експлуатацію.

Промислова експлуатація ЕІС. У ході промислової експлуатації ЕІС проводиться аналіз функціонування системи. Цілями аналізу функціонування системи є перевірка ефективності реалізованих проектних розв'язків в умовах її промислової експлуатації, вироблення рекомендацій з подальшого розвитку системи й формування типових розв'язків.

Аналіз функціонування системи передбачає перевірку:

• функціонування технічних засобів;

• функціонування завдань і підсистем в умовах автоматизованої обробки;

• дій персоналу в умовах функціонування системи.

Результати аналізу використовуються для оцінки якості системи і її реальної економічної ефективності.

Роботи з аналізу функціонування системи проводяться розроблювачем у порядку авторського нагляду на основі договору із замовником після деякого періоду експлуатації ЭИС (не менш 6 місяців). Проведення авторського нагляду здійснюється за рахунок засобів, виділених на створення системи.

Здача замовникові звіту по аналізі функціонування системи є завершальним етапом роботи розроблювача.

Якість функціонування окремих завдань і підсистем оцінюється по показниках вірогідності й своєчасності інформації, підвищення якості відповідних управлінських розв'язків.

За результатами аналізу функціонування системи розробляються пропозиції для подальшого розвитку ЕІС.