Сутність поняття “конкурент”; визначення та типологія конкурентів. Інформаційне забезпечення та структура аналізу діяльності конкурентів.

Конкурент – це товаровиробник, розширення або збереження обсягів діяльності якого веде до зменшення ринкової частки іншого товаровиробника – суб’єкту цього ринку або ринку взаємозамінного товару.

Класифікація конкурентів може здійснюватись на основі багатьох підходів:

1. Тип споживача і товарів що їм пропонується – прямі конкуренти, товарні конкуренти, непрямі конкуренти, неявні конкуренти;

2. Х арактер впливу діяльності конкурента на підприємство ( за М.Портером) – правильні конкуренти та погані конкуренти;

3. Характер реакції ( за Ф.Котлером) – неквапливий конкурент, розбірливий конкурент, конкурент-тигр, непередбачений конкурент.

Структура аналізу діяльності конкурентів, запропонована Г.Л.Азоєвим включає такі етапи:

1. Діагностика цілей та намірів підприємства;

2. Аналіз ринкової частки конкурента;

3. Дослідження динаміки цін конкурента;

4. Аналіз організації збутової мережі конкурентів і засобів стимулювання реалізації;

5. Оцінка фінансової стабільності конкурентів;

6. Побудова конкурентної карти.

20. Методика побудови та інтерпретації конкурентної карти ринку.\

Конкурентна карта ринку - матриця 4 х 4, що базується на використанні перехресної класифікації розміру та динаміки ринкових часток підприємств по конкретному типу продукції. Конкурентна карта дозволяє виділити 16 типових положень підприємств, що розрізняються ступенем використання конкурентних переваг та потенційною можливістю протистояти тиску конкурентів. Найбільш значимим статусом володіють підприємства 1-ї групи (лідери ринку з конкурентною позицією, що швидко поліпшується), найбільш слабким - підприємства 16-ї групи (аутсайдери ринку з конкурентною позицією, що швидко погіршується).

Матриця формування конкурентної карти ринку наведена на рис. 2.4.

При визначенні граничних значень ринкових часток необхідно враховувати чинники, що, з одного боку, відбивали би особливості конкретного товарного ринку, з іншого боку - дозволяли створити єдину схему розподілу підприємств на групи. Якщо звернутися до різноманітних варіантів реального розподілу часток між конкурентами, то можна підтвердити наявність тенденції розподілу близької до нормального закону [2].