1 Сутність і види розвитку підприємства

Формування ринкової економіки в України істотно вплинуло на умови діяльності підприємств: змінилася форма власності, методи та принципи державного регулювання, посилилася міжнародна конкуренція. Традиційні методи управління підприємством мало ефективні у швидкозмінному конкурентному середовищі на зовнішньому та внутрішньому ринках. Оптимальним процесом, який спрямований на виживання й стабільне функціонування підприємства в подібних умовах, є розвиток.

Проблема розвитку підприємства досліджується в роботах як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, а саме: Афанасьєва Н.В., Раєвнєвої О.В., Василенко В.О., Пономаренко В.С., Тридіда О.М., Кизима М.О., Пушкаря О.І., Богатирьова І.О., Кононенко І.В., Масленікової Н.П.  та інших.

Кожна соціально–економічна система має дві рушійні сили — бажання вижити (зберегти себе, мати визначену стабільність) і прагнення розвиватися (самоудосконалюватися).

Останніми роками на зміну старої парадигми: “Спочатку збереження, потім розвиток” прийшла нова парадигма “Збереження через розвиток”, тому що якщо постійно займатися самозбереженням, не звертаючи увагу на навколишнє середовище і покладатися на власне суб'єктивне сприйняття, може відбутися саморуйнування соціально-економічної системи [1].

В науковому світі існує декілька поглядів на сутність терміну “розвиток”. Розвиток розглядається як вищий тип руху, зміни матерії і свідомості; перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового. Розвиток являє собою не всяку зміну в структурі об'єкта, а тільки якісну зміну, зв'язану з перетвореннями у внутрішній будівлі об'єкта, у його структурі, що представляє собою сукупність функціонально зв'язаних між собою елементів, зв'язків і залежностей.

О.В. Раєвнєва у своїй монографії [2, с. 99] стверджує, що „існує два основні шляхи розвитку: конструктивний, заснований на висхідній тенденції функціону­вання системи, та деструктивний, заснований на спадній тенденції” та припускає наявність третього шляху розвитку системи - нейтрального, тобто стагнаційного

О.М. Тридід зауважує, що „будь-які трансформаційні процеси на підприємстві можуть бути розглянуті як процеси розвитку. У стратегічному аспекті до розвитку слід відносити: традиційні інноваційні процеси, поєднані в програми розвитку; зростання підприємства; реінжиніринг бізнес-процесів підприємства; процеси реструктуризації та прива­тизації підприємств; процеси кризового розвитку й антикризового управління розвитком підприємства” [3, с. 82].

На наш погляд, трактування поняття розвитку як таке, що включає і процеси деградації, є занадто широким. У Великому тлумачному словнику української мови [4, с. 1043] зазначено, що „Розвиток – процес, уналідок якого відбувається зміна якості чого-небудь, перехід від одного якісного стану до іншого, вищого”, а не до будь-якого іншого, що відбувається при деградації системи. У Великій економічній енциклопедії [5, с. 529] вказано, що економічний розвиток „передбачає необратиму спрямованість об’єктів матеріального і духовного виробництва, результатом якого є новий якісний стан об’єкта, у тому числі перетворення його складу і структури. Ці якісні зміни здійснюються у процесі економічного зростання, тобто, якісного збільшення споживаних ресурсів та збільшення обсягів виробничого продукту. Економічний розвиток передбачає і кількісні, і якісні зміни”.

Отже, ми будемо виходити з визначення розвитку економіко-виробничих систем як „процесу переходу економіко-виробничої системи в новий, більш якісний стан за рахунок нагромаджен­ня кількісного потенціалу, зміни й ускладнення струк­тури і складу, у результаті чого підвищується її опір руйнівним впливам зовніш­нього середовища і ефек­тивність функціонування” [6].

Трактування терміну “розвиток підприємства” з позицій різних науковців представлене в табл. 14.1.