2 Принципи оцінки бізнесу

Можна виділити три групи взаємозалежних принципів оцінки:

засновані на уяві власника;

пов'язані з експлуатацією власності;

обумовлені дією ринкового середовища.

У кожному випадку виділяються основні й допоміжні принципи.

Розглянемо першу групу принципів. Ключовим критерієм вартості будь-якого об'єкта власності є його корисність. Корисність для кожного споживача індивідуальна, але якісно й кількісно визначена в часі вартості. Однак як загальну корисність об'єкта для власника в ринковій економіці можна виділити його здатність приносити доход. Корисність бізнесу - це його здатність приносити доход у конкретному місці й протягом даного періоду. Принцип корисності укладається в тім, що чим більше підприємство здатне задовольняти потреби власника, тим вище його вартість. З погляду будь-якого користувача оцінна вартість підприємства не повинна бути вище мінімальної ціни на аналогічне підприємство з такою же корисністю. Крім того, за об'єкт не розумно платити більше, ніж може коштувати створення нового об'єкта з аналогічною корисністю в прийнятний термін. Якщо інвестор аналізує потік доходу, то максимальна ціна визначається за допомогою вивчення інших потоків доходів з аналогічним рівнем ризику і якості.

Можна виділити ще один методологічний принцип оцінки вартості підприємства – це принцип заміщення. Він визначається в такий спосіб: максимальна вартість підприємства визначається найменшою ціною, по якій може бути придбаний інший об'єкт із еквівалентною корисністю

Принцип очікування або передбачення. Корисність будь-якого бізнесу, підприємства визначається тим, у скільки сьогодні оцінюються прогнозовані майбутні вигоди (доходи). На оцінці підприємства безпосередньо позначаються уява про чисту віддачу від функціонування підприємства й очікуваний виторг від його продажу. При цьому дуже важлива величина, якість і тривалість очікуваного майбутнього доходу. Однак очікування щодо доходу можуть мінятися. Принцип очікування укладається у визначенні поточної вартості доходу або інших вигід, які можуть бути отримані в майбутньому від володіння даним підприємством.

Друга група принципів оцінки обумовлена експлуатацією власності й пов'язана з уявою виробників.

Прибутковість будь-якої економічної діяльності визначається факторами виробництва: землею, робочою силою, капіталом і керуванням. Для оцінки підприємства потрібно знати внесок кожного фактору у формування доходу підприємства. Звідси принцип внеску зводиться до наступного: включення будь-якого додаткового активу в систему підприємства економічно доцільно, якщо одержуваний приріст вартості підприємства більше витрат на придбання цього активу.

Кожен фактор повинен бути оплачений з доходів, створюваних даною діяльністю. Залишкова продуктивність може бути результатом того, що земля дає можливість користувачеві отримувати максимальні доходи або до краю зменшувати витрати. Залишкова продуктивність земельної ділянки визначається як чистий доход після того, як оплачені витрати на менеджмент, робочу силу й експлуатацію капіталу. Це принцип залишкової продуктивності.

Фактори виробництва оцінюються тільки з урахуванням періоду їхнього відтворення, місця в обороті капіталу. Зміна того або іншого факторів виробництва може збільшувати або зменшувати вартість об'єкта. Із цього важливого положення економічної теорії випливає ще один принцип оцінки бізнесу, зміст якого можна звести до наступного: у міру додавання ресурсів до основних факторів виробництва чиста віддача має тенденцію збільшуватися швидше темпу росту витрат, однак після досягнення певного рівня загальна віддача хоча й росте, однак уже темпами, що сповільнюються. Це вповільнення відбувається доти, поки приріст вартості не стане менше, ніж витрати на додані ресурси. Цей принцип базується на теорії граничного доходу й називається принципом граничної продуктивності.

Підприємство – це система. Закономірністю розвитку і існування системи є збалансованість, пропорційність її елементів. Найбільша ефективність підприємства досягається при об'єктивно обумовленій пропорційності факторів виробництва. Отже, при оцінці вартості підприємства необхідно враховувати принцип збалансованості (пропорційності), відповідно до якого максимальний доход від підприємства можна одержати при дотриманні оптимальних величин факторів виробництва.

Одним з важливих моментів дій даного принципу є відповідність розмірів підприємства потребам ринку. Так, якщо підприємство є занадто великим для задоволення потреб ринку, то його ефективність падає, особливо якщо утруднено доставку ресурсів або товарів.

Третя група принципів прямо обумовлена дією ринкового середовища.

Провідним фактором, що впливає на ціноутворення в ринковій економіці, є співвідношення попиту та пропозиції. Якщо попит та пропозиція перебувають у рівновазі, то ціни залишаються стабільними.

Корисність визначена в часі й просторі. Ринок ураховує цю визначеність насамперед через ціну. Якщо підприємство відповідає ринковим стандартам, характерним у конкретний час для даної місцевості, то ціна на нього буде коливатися навколо середньоринкового значення; якщо ж об'єкт не відповідає вимогам ринку, то це, як правило, відображається через більш низьку ціну на дане підприємство.

Принцип відповідності відзначає, що підприємства, які не відповідають вимогам ринку по оснащеності виробництва, технології, рівню прибутковості й т.д., швидше за все будуть оцінені нижче середнього.

Принципи регресії й прогресії. Регресія має місце, коли підприємство характеризується зайвими стосовно до даних ринкових умов поліпшеннями. Прогресія має місце, коли в результаті функціонування сусідніх об'єктів, наприклад об'єктів, що забезпечують поліпшену інфраструктуру, ринкова ціна даного підприємства швидше за все виявиться вище його вартості.

На ціноутворення впливає конкуренція. Якщо галузь, у якій діє підприємство, приносить надлишковий прибуток, то у вільній ринковій економіці в цю область намагаються проникнути й інші підприємці. Це збільшить пропозицію в майбутньому й знизить норму прибутку. При оцінці вартості підприємств необхідно враховувати ступінь конкурентної боротьби в даній галузі в цей час і у майбутньому. Принцип конкуренції зводиться до наступного: якщо очікується загострення конкурентної боротьби, то при прогнозуванні майбутніх прибутків даний фактор можна врахувати або за рахунок прямого зменшення потоку доходів, або шляхом збільшення фактору ризику, що знизить поточну вартість майбутніх доходів.

Вартість бізнесу визначається не тільки внутрішніми факторами, але багато в чому – зовнішніми. Вартість підприємства, його майно значною мірою залежить від стану зовнішнього середовища, ступеня політичної й економічної стабільності в країні. Отже, при оцінці підприємства необхідно враховувати принцип залежності від зовнішнього середовища.

Зміна політичних, економічних і соціальних чинностей впливає на кон'юнктуру ринку й рівень цін. Вартість підприємства змінюється. Отже, оцінка вартості підприємства повинна проводитися на певну дату. У цьому суть принципів зміни вартості. При розгляді альтернатив розвитку може виникнути питання про економічний поділ майнових прав на власність, якщо таке дозволить збільшити загальну вартість. Економічний поділ має місце, якщо права на об'єкт можна розділити на два або більше майнові інтереси, у результаті чого загальна вартість об'єкта зростає. Принцип економічного поділу говорить, що майнові права варто розділити й з'єднати таким чином, щоб збільшити загальну вартість об'єкта.

Результатом такого аналізу є визначення найкращого й найбільш ефективного використання власності. У цьому укладається принцип найкращого й найбільш ефективного використання.