13. Адміністративно-територіальна реформа та шляхи її здійснення.

Адміністративна реформа - це комплекс заходів, що мають на меті підвищення ефективності системи публічного управління у державі

Територіальна реформа - комплекс заходів, спрямованих на оптимізацію територіальної основи діяльності державної влади та місцевого самоврядування.

Адміністративно-територіальна реформа - це системне об'єднання першого і другого.

Адміністративно-територіальний устрій України отриманий у спадок від Радянського Союзу, і відтоді фактично він не змінився. Варто згадати, що кордони територій областей, міст та районів у радянській тоталітарній державі визначалися на підставі розрахунку швидкості військової мобілізації та чисельності партійних організацій комуністичної партії. Адміністративно-територіальний устрій України у складі СРСР обслуговував завдання тоталітарної держави-патрона та адміністративно-планової економіки.

Після здобуття незалежності Україна оголосила курс на створення демократичної держави та ринково орієнтованої економіки. Отже, і такі глобальні інструменти, як адміністративний і територіальний устрій, мають відповідати новим завданням держави і суспільства.

Однак тут існує суперечність, конфлікт між проголошеними цілями і тими інструментами, які у нас є. У зв'язку з цим багато законів не виконуються, діяльність влади часто неефективна, якість державних та муніципальних послуг низька, поглиблюються суперечності між місцевими самоврядуванням та виконавчою владою.

Сучасний адміністративно-територіальний устрій України по суті залишається апаратом обслуговування авторитарної влади та планово-адміністративної економіки, а отже, не відповідає завданням ні демократичного суспільства, ні нової держави. І навіть більше, саме такий адміністративно-територіальний устрій постійно провокує владу до відмови від демократичних та ринкових принципів управління і до повернення до авторитарної моделі - у цьому постійна небезпека.

Реформа починається лише після прийняття суспільством довготермінового плану розвитку країни. Термін реформи не може бути меншим ніж 10 років.

Основними завданнями адміністративно-територіальної реформи в Україні є:

1. Створення адміністративних і територіальних інструментів, що відповідають завданням розвитку демократичного, мирного й соціально гармонійного суспільства і держави-гувернера. Сильне громадянське суспільство й комфортна для громадянина держава - результат реформи.

2. Децентралізація влади і чітке розмежування компетенції та фінансів держави та місцевого самоврядування. Значне підвищення якості державних та муніципальних послуг.

3. Передача місцевому самоврядуванню більшості повноважень, пов'язаних із забезпеченням життєдіяльності людини. Перегляд податкового й бюджетного законодавства для досягнення співвідношення місцевих бюджетів до державного як 60:40.

4. Визнання територіальної громади (повітів, волостей) первинним рівнем самоврядування з передачею відповідних компетенцій та фінансів.

5. Визнання соціополісу основною базовою муніципально-територіальною одиницею. Розвиток соціополісів як самоврядних центрів життєдіяльності людини.

6. "Зшивання" країни по горизонталі, в тому числі шляхом створення максимально самодостатніх дев'яти країв за принципом інфраструктурної єдності та спільності інтересів розвитку, в тому числі шляхом прив'язки нових кордонів регіонів до великих національних та транснаціональних інфраструктурних проектів.

7. Запровадження принципу рівномірного розвитку територій, усунення причин надмірних перетікань ресурсів на користь столиці. Визначення спеціалізації країв та передача відповідних ресурсів, що забезпечить внутрішньоукраїнську та міжнародну спеціалізацію країв.

8. Перехід від галузевого принципу публічного управління до функціонального. Зміна структури виконавчих органів державної та місцевої влади і перехід до проектного планування та фінансування.

9. Реформа державної служби та реалізація програми "дорогий бюрократ".

10. Створення нових кордонів округів: військових, судових, прокурорських, міністерства внутрішніх справ та служби безпеки. Ці кордони не повинні збігатися з кордонами країв та соціополісів, щоб забезпечити незалежність і об'єктивність роботи правоохоронних та судових органів. Місцеве самоврядування повинно мати право власного забезпечення внутрішньої безпеки, в тому числі муніципальною міліцією або добровільними об'єднаннями громадян щодо захисту громадського порядку.

Оскільки жодна система не здатна реформувати себе зсередини, для проведення адміністративно-територіальної реформи необхідно створити тимчасовий спеціальний орган. Його буде виведено з прямого підпорядкування будь-якій посадовій особі в державі і сформовано з висококваліфікованих фахівців у сферах законодавчої, виконавчої, судової влади, місцевого самоврядування, громадських організацій, права та економіки. Цей орган має діяти за проектним принципом та фінансуватися окремим рядком у бюджеті.