18. Роль місцевого самоврядування в системі публічного управління та напрями його реформування.

Зростання ролі місцевого самоврядування становить магістральний напрям реформування системи управління в Українській державі. З інноваційними змінами самоврядного характеру пов’язуються не лише принципові зміни в системі державного управління, а й можливості становлення в Україні сучасного інформаційного суспільства.

Питання реформування місцевого самоврядування в контексті адміністративної реформи розглядаються в роботах В. Бакуменка, В. Мартиненка, Н. Нижник, Т. Новікової, Л. Стрельбицької, А. Чемериса та інших вітчизняних авторів. В центрі уваги знаходиться концептуальна визначеність реформ у системі самоврядування та обгрунтування окремих напрямів їх здійснення. Відносно малодослідженим залишається аналіз інноваційної природи розвитку місцевого самоврядування як чинника формування його системоутворюючої ролі в управлінні.

Адміністративна реформа в Україні є одним з аспектів системної соціальної модернізації українського суспільства, націленої на створення сучасного інформаційного суспільства, що функціонує на основі соціально орієнтованої ринкової економіки, демократії, загальнолюдських цінностей. Управлінський зміст адміністративної реформи полягає в узгодженні принципів та напрямів розвитку державно-адміністративної підсистеми українського суспільства з його загальними тенденціями модернізаційного розвитку, що приводить до перетворення  державного управління в ефективний інструмент соціальної трансформації країни. Адміністративна реформа визначає „характер відправлення влади і управління всією соціальною системою”.

Ключовими моментами при визначенні ролі місцевого самоврядування в системі інноваційних реформ державного управління є проблеми суб’єктності, системоутворюючої природи та спрямованості новацій у сфері самоврядування.

Проблема суб’єктності інновацій у сфері місцевого самоврядування вирішується досить однозначно на основі їх соціальної інтерпретації. Вітчизняні дослідники майже одностайно засуджують корпоративну модель реформування, при якій основним суб’єктом інноваційних змін виступає бюрократичний апарат.

сфера місцевого самоврядування, за самою своєю природою призначена для реалізації інтересів громадянського суспільства в сфері управління, набуває пріоритетного статусу в системі суб’єктів управлінських реформ. Ми вважаємо, що саме місцеве самоврядування є найбільш адекватним компонентом вітчизняної системи управління для здійснення процесів соціально-політичної мобілізації населення як суб’єкта управлінських інновацій.

Системоутворююча природа місцевого самоврядування в управлінських інноваціях визначається соціальною сутністю останніх.

Набув поширення  термін „сучасна парадигма місцевого самоврядування” [7, С. 227], який інтерпретується як концептуальна основа трансформації державного управління у напрямі поєднання державних та самоврядних засад управлінської підсистеми українського суспільства („громадсько-державна парадигма місцевого самоврядування”).

Система місцевого самоврядування найбільше відповідає принципам самоорганізації суб’єктів соціальної діяльності, оскільки є об’єктивно зумовленою загальними тенденціями постіндустріального розвитку і формується та розвивається під впливом сил самоорганізації соціуму. Сучасна адміністративна реформа в Україні має забезпечити перехід від державно-бюрократичної управлінської системи, заснованої на засадах використання владно-примусових сил держави, до суспільно-демократичної системи, що заснована на засадах використання самоорганізуючих сил місцевого самоврядування.

Ми поділяємо точку зору, що місцеве самоврядування є найбільш відповідною для організації сучасної системи соціального управління системою. Воно одночасно є принципом організації публічної влади, формою самоорганізації громадян, окремою від держави, а також правом територіальних громад.

Органи самоврядування наділені широкими правами залучати недержавні установи для надання громадських та соціальних послуг [15, С. 19]. Ми розділяємо думку, що саме такий системний варіант зростання ролі місцевого самоврядування є оптимальним для вітчизняних управлінських реформ.

Таким чином, зростання ролі місцевого самоврядування у вітчизняних управлінських реформах визначається загальносоціальним процесом формування самоврядної парадигми соціального управління. Системоутворююча роль місцевого самоврядування стосовно управлінських новацій проявляється у визначенні ним основних принципів функціонування системи публічного та державного управління. Конституювання сучасної системи місцевого самоврядування здійснюється передусім через процеси децентралізації. Найбільш актуальним аспектом подальших досліджень проблеми є адаптація європейського досвіду розвитку засад самоврядування для потреб вітчизняної адміністративної реформи.