logo search
публычне управління

41. Ефективність діяльності органів публічного управління.

Економічна ефективність — це отримання максимуму можливих благ від наявних ресурсів.

Зважаючи на те, що в науковій літературі трапляються різні визначення ефективності, обґрунтованим видається з’ясування тих елементів, які, на думку автора, є найсуттєвішими при визначенні даного поняття.

По-перше, повне досягнення конкретної мети, при цьому найважливіше — обрати кілька завдань, які стануть важелем впливу на підсистеми, щодо яких вони розробляються. При цьому особливого значення набуває потреба розмежування стратегічних цілей та цілей робочих (або проміжних). Ключові результати, що є складними для досягнення, значно більше залежать від непрогнозованих впливів, тому їх деталізація здебільшого недоцільна, хоча водночас неконкретне, загальне визначення стратегічної мети діяльності позбавить процес управлінської діяльності вектора руху. Рівень досягнення робочих цілей (які мають бути деталізовані) може розглядатися як важливий індикатор ефективності діяльності у досягненні мети стратегічної. При цьому, врешті-решт, ефективність управління в демократичній, соціальній та правовій державі насамперед пов’язана з підвищенням якості життя людини.

По-друге, управлінська мета має бути реальною та соціально-корисною, адже характер мети значною мірою впливає і на ефективність діяльності, оскільки будь-які зусилля можуть виявитися марними, якщо мета за існуючих умов є об’єктивно недосяжною або якщо мета реальна, але є соціально-шкідливою, тобто такою, що не відповідає загальносвітовій тенденції до прогресивного розвитку суспільства, є антидемократичною. За таких умов оцінка ефективності видається сумнівною, оскільки порушується головний критерій — соціальна ефективність управління.

Третя складова – мінімальні витрати ресурсів та управлінської енергії — розглядалася в багатьох як управлінських, так і економічних наукових дослідженнях.

Наступний елемент — це оптимальний (у значенні "найбільш сприятливий") строк досягнення мети. Своєчасність є важливою умовою ефективності управлінських рішень, а зрештою й управлінської діяльності загалом. Зважаючи на це, своєчасність має розглядатися одночасно й як принцип адміністративної реформи. Оптимальний термін досягнення мети не повинен ототожнюватися зі швидкістю досягнення результатів. Адже не завжди швидке досягнення мети є оптимальним з огляду як суб’єкта, так і об’єкта управлінського впливу. Останнім елементом вважаємо врахування зовнішніх і внутрішніх обставин, в яких здійснюється управління, зокрема державне. Ефективність системи суб’єктів державного управління залежить не лише від організаційної побудови цієї системи, ресурсного забезпечення, від професійності державних службовців або їх кількості та інших внутрішніх обставин (внутрішнього середовища), а й від врахування чинників зовнішнього середовища, які можуть бути не підконтрольними суб’єктам управління і тому значною мірою впливатимуть на ефективність управлінської діяльності.

Ефективність управління може бути визначена як "повне досягнення реальної та соціально-корисної конкретної управлінської мети за мінімальних витрат ресурсів та управлінської енергії в оптимальний термін з урахуванням обставин зовнішнього та внутрішнього характеру".

Отже, ефективність у найзагальнішому розумінні — це ступінь досягнення мети або відношення досягнутого результату до поставленої мети. Оцінюючи ефективність системи органів державного управління, маємо постійно враховувати єдність і взаємозалежність суб’єкта і його компонентів та об’єкта управління. Іншою принциповою ознакою раціонального державного управління є якість функціонування системи, тобто ступінь відповідності діяльності співробітників цієї системи встановленим правилам.

Погодившись із тим, що ефективність — це ступінь досягнення мети, слід наголосити на тому, що одна й та сама мета може бути досягнута шляхом виконання різних сукупностей завдань та функцій, що у свою чергу серед іншого визначається умовами, в яких доводиться функціонувати тій чи іншій системі (економічні, політичні, правові, та ін.) і які можна умовно розглядати як зовнішні стосовно системи органів державного управління. З іншого боку, поряд з умовами, в яких функціонує система, існують умови, що характеризують безпосередньо рівень забезпечення її функціонування (кадрові, організаційні, правові та ін.). Отже, на ефективність державного управління впливає комплекс економічних, кадрових, організаційних, правових, політичних умов. Раціоналізація системи органів державного управління в Україні та організаційно-правове забезпечення цього процесу мають відбуватися з урахуванням сумарного впливу комплексу суспільно-політичних чинників та вимагає визначення умов, що впливають на ефективність системи державного управління. Процес цей не може бути успішним без врахування усієї низки чинників, як позитивних, так і негативних.