45.Характеристика раціонального підходу до прийняття управлінських рішень

Процес прийняття рішень з позиції класичного підходу включає наступні етапи:

1) виявлення проблеми;

2) визначення цілі і вибір критеріїв; встановлення значимості (ваги) критеріїв;

3) знаходження можливих альтернатив;

4) оцінка альтернатив за вибраним критерієм;

5) вибір найкращої альтернативи.

Основні постулати класичного (раціонального) підходу.

Прийняття рішення є раціональним процесом, орієнтованим на досягнення раніше відомої мети.

Існує стійка повна і несуперечлива система переваг, яка і робить вибір між альтернативами однозначним.

Всі доступні альтернативи відомі (тобто має місце ситуація визначеності, адже відомий повний спектр подій ї їх ймовірності).

Складність процедури прийняття рішення принципова: головне  досягнення правильного результату.

Роль контролінгу при раціональному підході полягає в представлені максимально повної і точної кількості інформації, в розрахунку показників, знаходженні оптимальності.

Основні положення обмеженої раціональності:

інформація про природу проблеми і можливі варіанти її рішення, якою володіє менеджер є неадекватною. Отримати більш точну і повну інформацію неможливо (звичайно через відсутність коштів і часу). Значна частина відомої інформації не релевантна, а тому використання спрощених моделей дійсності цілком виправдано.

Відома інформація сприймається видозмінено. Людська пам'ять може утримувати лише обмежений об'єм інформації. Можливість людського розуму до правильного вибору оптимального варіанту дій обмежена.

Менеджер намагається отримати не максимальний, а задовільний результат. Йому можуть бути відомі не всі альтернативи  достатньо, щоб йому був відомий хоча б один прийнятний варіант.

Згідно з цим принципом основна задача контролінгу  раціоналізація процесу прийняття управлінського рішення на основі використання методів прийняття рішень в умовах невизначеності. Головна відмінність цього підходу від попереднього полягає в концентрації контролінгу не стільки на оптимізації, скільки на встановленні обмежень, котрі характеризують допустимі варіанти.