46. Організаційні та правові засоби зниження рівня бюрократизму.

М.Вебер не вважав в принципі можливим “остаточне вирішення” проблем бюрократії.

Важливими засобами протидії бюрократизму повинні стати забезпечення політичної нейтральності державної служби шляхом розподілу політичних та адміністративних посад для унеможливлення втручання політичних структур з корисливою метою в управлінський процес, опіки державних службовців і втягування їх у політичну діяльність, що слід проводити паралельно з підвищенням відповідальності держслужбовців за невиконання чи неналежне виконання своїх функціональних обов’язків.

З метою протидії корупції та бюрократичним зв’язкам на державній службі необхідно забезпечити виконання норми, яка передбачає порядок ротації кадрів як невід’ємну складову системи роботи з кадрами у сфері державної служби, ефективним засобом формування дієвого кадрового резерву. Періодична ротаціякадрів сприятиме запобіганню проявам корупції серед державних службовців, особливо на посадах, які за характером виконуваної роботи і наданих повноважень пов’язані з підвищеним ризиком корупції. Також доцільно обмежити термін обіймання керівних посад в апараті управління. Щоб зменшити зловживання владою, тяганину та паперовий стиль роботи в процесі надання послуг фізичним та юридичним особам, слід організувати роботу державних органів за принципом “єдиної заяви“, що дозволить забезпечити надання довідок та іншої інформації безпосередньо в одному місці. Результатом цього буде зменшення кількості інстанцій, які повинен пройти громадянин, щоб вирішити ту чи іншу справу.

Отже, як бачимо, державна бюрократія наприкінці XX ст. стала величезною, владною політичною силою, дуже далекою від «ідеальної моделі», створеної колись Максом Вебером. Одна з причин цього - ускладнення функцій сучасного адміністративно-державного управління. Поряд із традиційними завданнями виконання рішень, обслуговування, регулювання, ліцензування і т. ін. з'являються принципово нові завдання, пов'язані з прийняттям рішень.

Дійсно, наприкінці XX ст. державне управління досягло дуже високого рівня спеціалізації. Тому службовці державної адміністрації повинні діяти переважно самостійно у своїй вузькій сфері управління, коли їм дано лише найбільш загальні політичні рішення від президента чи парламенту. Багато їхніх рішень мають бути прийняті на основі такого детального знання своєї сфери державного адміністрування, якого немає у політичних лідерів. Сьогодні на перше місце в державному адмініструванні виходить експертиза і дискреційна діяльність, можливість розробляти державні програми і відігравати дорадчу роль у прийнятті важливих політичних рішень. Тому, потрібно зменишити кількість підзаконних нормативних актів, які надають широку можливість для зловживаннь органами виконавчої влади, а натомість врегулювати відповідні питання на рівні закону.

Досвід розвинених країн свідчить, що налагоджена електронна взаємодія громадян з органами влади вимагає значно менших фінансових ресурсів. Таким чином, електронне урядування здатне змінити саму природу влади, зробити її більш прозорою та підконтрольною громадськості.

Бюрократія у якихось межах мусить бути особливо там, де існує численний апарат управління. Тому борючись з негативними проявами бюрократизму, тим часом потрібно удосконалювати прийоми і методи роботи кадрів на усіх рівнях управлінської піраміди. Нині багато японських корпорацій, особливо тих, що взяли на озброєння методи організації виробництва за теорією Z, надають своїм менеджерам велику свободу дій. Перед ними ставлять конкретні цілі, а вже як, якими методами вони досягають тих результатів, котрих від них вимагають, то їх турботи, як і можливість прояву широкої ініціативи. При цьому необхідною є розробка загальних правил управління.