23.Модель Портера-Лоулера і її значення в практиці менеджменту персоналу

Це комплексна процесуальну теорія мотивації, яка включає елементи теорії очікувань і теорії справедливості. У цій теорії наявні п’ять ключових категорій: зусилля, сприйняття, отримані результати, винагорода, міра задоволення. Досягнуті працівником результати залежать від трьох змінних: витрачених зусиль, здібностей і характерних особливостей людини, а також від усвідомлення ним своєї ролі в процесі праці. Рівень витрачених зусиль, у свою чергу, залежить від цінності винагороди і від того, якою, за оцінкою працівника, є ймовірність зв’язку між зусиллям і можливою винагородою.

Досягнення необхідного рівня результативності зумовлюють внутрішні та зовнішні винагороди. Перші дає сама праця, вони пов’язані зі змістом і значущістю виконуваної роботи, почуттям досягнутого результату, самоповагою, спілкуванням у процесі праці. Другі — зовнішні винагороди — дає організація: заробітна плата, похвала керівництва, просування по службі тощо. Відповідно до теорії справедливості працівники мають власну (тобто суб’єктивну) оцінку рівня справедливості винагороди. Чи не найважливіший для практики управління висновок теорії Портера–Лоулера полягає в тому, що саме результативний труд дає задоволення.