7.3. Механізм формування державного замовлення на підготовку фахівців і робітників
В умовах сталого економічного зростання особливого значення набуває вдосконалення механізму державного регулювання процесів відтворення робітників і фахівців, який би, з одного боку, дав можливість поєднувати світові надбання в цьому напрямі з національними особливостями, а з іншого — регулювати обсяги підготовки робітників та фахівців відповідно до попиту ринку праці і ринку освітніх послуг.
Вагомим ланцюгом цього механізму є формування державного замовлення на підготовку фахівців. Його кількісні параметри визначаються цільовими установками держави. Останнім часом у державних вищих навчальних закладах відбувалося скорочення обсягів приймання студентів за рахунок державних коштів і збільшення частки студентів платної форми навчання (табл. 7.1).
Таблиця 7.1
ПРИЙмання СТУДЕНТІВ ДО ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ФІНАНСУВАННЯ (1995—2001 рр.)*
Вищі навчальні заклади | 1995 | 2000 | 2001 | 2001 до 1995, % |
І—ІІ рівні акредитації |
|
|
|
|
Усього прийнято, тис. осіб | 188,8 | 190,1 | 201,2 | 106,6 |
У тому числі: |
|
|
|
|
за рахунок державного бюджету | 135,4 | 76,3 | 74,6 | 55,1 |
% до загальної чисельності прийнятих | 71,7 | 40,1 | 37,1 | — |
ІІІ—ІV рівні акредитації |
|
|
|
|
Усього прийнято, тис. осіб | 206,8 | 346,4 | 387,1 | 187,2 |
У тому числі: |
|
|
|
|
за рахунок державного бюджету | 152,4 | 134,2 | 137,4 | 90,2 |
% до загальної чисельності прийнятих | 73,7 | 38,7 | 35,5 | — |
* Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2000/2001 навчального року: Стат. бюлетень. — К., 2001; Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2001/2002 навчального року: Стат. бюлетень. — К., 2002.
З метою збереження ролі державного замовлення як механізму підготовки фахівців, Законом України «Про вищу освіту» визначено, що у вищих навчальних закладах державної і комунальної форм власності кількість студентів, прийнятих на перший курс на навчання за державним замовленням, має становити не менше 51 % від загальної кількості студентів, зарахованих на навчання на перший курс [3].
Державне замовлення — це потреба суспільства в робітниках і фахівцях, що визначається органами виконавчої влади відповідно до основних напрямів розвитку національної економіки та її стратегічних пріоритетів і завдань, котрі обґрунтовані в Програмі економічного і соціального розвитку України на короткострокову, середньострокову та довгострокову перспективу, у державних, міждержавних і цільових програмах. Воно є основною формою регулювання соціально-економічних відносин між державою, навчальними закладами та організаціями, громадянами.
На обсяги державного замовлення впливають такі фактори:
-
темпи розвитку економіки на кожному конкретному етапі, що обумовлюють обсяги поточної і перспективної потреби в персоналі;
-
стратегічні цілі та завдання країни, орієнтація органів виконавчої влади на підготовку працівників відповідного профілю;
-
накопичення технічних, наукових та інтелектуальних знань з метою виведення країни на передові рубежі світового розвитку;
-
доступність навчання для обдарованої молоді через систему державної підтримки, що сприяє забезпеченню країни висококваліфікованим персоналом;
-
цільова підтримка окремих верств населення у здобутті професійно-технічної та вищої освіти, які в соціальному плані потребують захисту;
-
досягнення збалансованості між підготовкою і потребою в персоналі відповідно до попиту на ринку праці.
Основними законодавчими документами, що регламентують процеси відтворення освітнього потенціалу суспільства за кошти Державного бюджету є Закони України «Про освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту», «Про закупівлю товарів і послуг за державні кошти» [1]. Важливим етапом реформування державного замовлення на якісно новій основі став Указ Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів [4]. Стосовно підготовки фахівців за державним замовленням Указ передбачав упровадження відповідних механізмів формування обсягів державного замовлення та працевлаштування випускників.
Показники державного замовлення на підготовку кадрів формуються центральним органом виконавчої влади в галузі економіки на підставі узгодженого подання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі освіти й науки (іншого центрального органу виконавчої влади, який має у своєму підпорядкуванні навчальні заклади) та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі праці та соціальної політики.
Міністерства, інші центральні та місцеві органи державної виконавчої влади подають заявки на включення до проекту державних замовлень на підготовку кадрів. Заявки подаються з пропозиціями до проектів Програми економічного і соціального розвитку України та Державного бюджету.
Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України опрацьовує подані державними замовниками заявки і визначає обсяги підготовки робітників і фахівців, необхідні для державних потреб у наступному році та загальну суму коштів для їх навчання і подає ці заявки Міністерству фінансів України для попередньої оцінки, визначення можливих обсягів фінансування з Державного бюджету України.
Міністерство фінансів повідомляє Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції України про показники проекту Державного бюджету на наступний фінансовий рік для збалансування кількісних показників проекту державних замовлень з коштами на підготовку кадрів. Кошти для фінансування державних замовлень передбачаються у проекті Державного бюджету окремим рядком.
Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України разом із замовниками збалансовує показники їхніх заявок з проектними обсягами підготовки, передбаченими на це бюджетними коштами та визначеними Кабінетом Міністрів України позабюджетними джерелами фінансування і направляє до Міністерства освіти і науки України.
Міністерство освіти і науки України складає проект державних замовлень на підготовку кадрів та подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України. Після розгляду і схвалення Кабінетом Міністрів України проекту державних замовлень Міністерство освіти і науки України проводить попередню роботу щодо розміщення державних замовлень на підготовку робітників та фахівців і направляє результати цієї роботи до Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.
Останнє після затвердження Верховною Радою України Державного бюджету виходячи з його показників вносить до проекту державних замовлень на підготовку робітників і фахівців необхідні зміни й уточнення з метою збалансування обсягів цієї підготовки з передбаченими фінансовими ресурсами та подає його на затвердження Кабінету Міністрів України. Після затвердження Кабінетом Міністрів України обсягів державних замовлень на підготовку кадрів Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції доводить їх до Міністерства освіти і науки України для розміщення державних замовлень та укладення державних контрактів.
Практика розміщення державних замовлень і укладання державних контрактів у ринкових умовах потребує суттєвого вдосконалення. Міністерству освіти і науки України виходячи із затверджених обсягів державних замовлень та виділення на їх виконання коштів доцільно самостійно розміщувати замовлення на підготовку робітників і фахівців для суспільних потреб не тільки серед державних, а й приватних навчальних закладів. Корисним було б розміщення державних замовлень на конкурсних засадах.
Розміщення державних замовлень на підготовку робітників та фахівців оформлюється контрактом, що укладається між Міністерством освіти і науки України та навчальним закладом. У десятиденний термін після укладення контрактів на підготовку робітників чи фахівців для державних потреб Міністерство освіти і науки повідомляє про це Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції і Державний комітет статистики України за встановленими ними формами.
Контроль за виконанням державних замовлень покладається на Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерство освіти і науки України. Водночас Міністерство фінансів України контролює використання бюджетних коштів, передбачених на оплату державного замовлення. Державний комітет статистики узагальнює звіти Міністерства освіти і науки та до 20-го числа наступного за звітним місяця подає зведену інформацію Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерству фінансів України.
У сучасних умовах склався неефективний розподіл коштів для підготовки робітників та фахівців за державним замовленням. Незважаючи на дію чинних законодавчих і нормативно-правових актів, має місце така ситуація, коли у багатьох випадках підготовка відбувається без відповідної координації між навчальними закладами та роботодавцями. Заявки на розміщення державного замовлення здебільшого мають формальний характер. Досі не розроблено механізм відстежування потреб ринку праці в окремих спеціальностях та професіях.
Суттєвою вадою процесу формування державного замовлення є відсутність обґрунтованої програми розвитку країни і відповідно потреби в кадрах, часті зміни пріоритетів розвитку галузей економіки та основних виробництв. Міністерства, відомства, організації через відсутність програмних орієнтирів стосовно розвитку виробництва змушені прогнозувати потребу в робітниках та фахівцях виходячи із досягнутого рівня. Як наслідок, заявки на підготовку працівників мають формальний характер, часто зорієнтовані на застарілі професії і спеціальності.
До недавнього часу у формуванні державного замовлення Міністерство праці та соціальної політики України, на яке значною мірою покладена відповідальність за працевлаштування випускників навчальних закладів, не мало достатніх повноважень. Тому Законом України «Про вищу освіту» суттєво посилена роль Міністерства праці та соціальної політики України у формуванні державного замовлення на підготовку фахівців. Під час формування такого замовлення необхідно враховувати рівень працевлаштування та безробіття серед випускників навчальних закладів.
Підвищення ефективності формування державного замовлення на підготовку робітників і фахівців, передбачає встановлення критерію й показників, що визначають доцільність розміщення державного замовлення серед навчальних закладів. Такими показниками мають стати:
-
розміщення державних замовлень серед навчальних закладів на конкурсній основі;
-
виділення державних замовлень тим навчальним закладам, де має місце високий відсоток працевлаштування випускників за обраною професією чи спеціальністю;
-
забезпечення розміщення державних замовлень на підготовку кадрів переважно тим навчальним закладам, випускники яких по закінченні навчання одержуватимуть заробітну плату відповідно до рівня їх кваліфікації, сприятимуть реалізації галузевих пріоритетів розвитку економіки [14].
Водночас фінансування за рахунок коштів Державного бюджету навчальних програм навчальних закладів, за якими спостерігається зростання рівня безробіття серед випускників, повинне зменшуватися, а в ряді випадків — припинятися.
- Передмова
- Розділ 1 конкурентоспроможність персоналу як об’єкт стратегічного управління організації
- 1.1. Предмет і мета навчальної дисципліни управління розвитком персоналу
- 1.2. Сутність розвитку персоналу та його роль у забезпеченні конкурентоспроможності працівників і організації
- 1.3. Взаємозв’язок стратегії розвитку персоналу та стратегії управління організації
- 1.4. Складові конкурентоспроможності персоналу організації
- 1.5. Управління конкурентоспроможністю персоналу
- Питання для самоконтролю
- Література
- Розділ 2 управління проектом розвитку персоналу в організації
- 2.1. Сутність та складові проекту розвитку персоналу організації
- 2.2. Управління проектом розвитку персоналу в організації, прогнозування його результатів і потенційної ефективності
- Характеристики адаптації системи розвитку персоналу
- Види проектів розвитку персоналу організації
- 2.3. Організація системи розвитку персоналу, особливості професійного навчання на великих, середніх та малих підприємствах
- 2.4. Визначення потреби у підготовці персоналу, цілей навчання, розроблення навчальних планів і програм
- 2.5. Форми професійного навчання персоналу та обґрунтування їх вибору в організації
- Форми професійного навчання персоналу організації
- Питання для самоконтролю
- Література
- Розділ 3 маркетинг персоналу. Джерела інформації та нормативно-правові акти з розвитку персоналу
- 3.1. Маркетинг персоналу в умовах ринкової економіки
- 3.2. Зовнішні і внутрішні фактори, що визначають напрями маркетингу персоналу
- Зовнішні фактори, що визначають напрями маркетингу персоналу організації
- Внутрішні фактори, що визначають напрями маркетингу персоналу організації
- 3.3. Джерела інформації з розвитку персоналу
- 3.4. Законодавчі та нормативні акти з розвитку персоналу
- Питання для самоконтролю
- Література
- Розділ 4 економічні аспекти розвитку персоналу
- 4.1. Інвестиції в персонал як основа розроблення виробничих і соціальних показників розвитку організації
- 4.2. Класифікація витрат на розвиток персоналу
- 4.3. Аналіз та планування витрат організації на професійне навчання персоналу
- Приклад розрахунку контингенту учнів [5]
- 4.4. Методологічні підходи до визначення ефективності професійного навчання персоналу
- 4.5. Система показників і оцінка економічної ефективності професійного навчання персоналу
- Приклад розрахунку
- Питання для самоконтролю
- Література
- Розділ 5 прогнозування і планування розвитку персоналу
- 5.1. Визначення потреби організації у персоналі як основа для прогнозування і планування його розвитку
- 5.2. Методи визначення професійного та кваліфікаційного складу робітників в організації
- 5.3. Розрахунок структури фахівців у розрізах спеціальностей і рівнів кваліфікації
- 5.4. Балансові розрахунки додаткової потреби у робітниках і фахівцях та джерел її забезпечення
- 5.5. Визначення обсягів професійного навчання у професійно-технічних і вищих навчальних закладах
- Питання для самоконтролю
- Література
- Розділ 6 системи освіти та професійної підготовки персоналу
- 6.1. Система багаторівневої освіти
- 6.2. Управління системою загальної середньої освіти
- 6.3. Організація професійно-технічної освіти, участь підприємств у здійсненні цієї освіти
- 6.4. Управління вищою освітою, підготовка фахівців з вищою освітою
- 6.5. Ступеневість професійно-технічної та вищої освіти, освітньо-професійна післядипломна підготовка
- Питання для самоконтролю
- Література
- Розділ 7 маркетинг освітніх послуг. Підготовка та працевлаштування випускників навчальних закладів
- 7.1. Сутність та складові маркетингу освітніх послуг
- 7.2. Кадрові агентства при навчальних закладах
- 7.3. Механізм формування державного замовлення на підготовку фахівців і робітників
- 7.4. Податкова, кредитна та фінансова політика щодо надання освітніх послуг
- 7.5. Державні гарантії надання молоді першого робочого місця
- Питання для самоконтролю
- Література
- Розділ 8 регламентація посадових обов’язків і визначення вимог до персоналу, його виробнича адаптація
- 8.1. Посадові інструкції, кваліфікаційні карти, карти компетенції, професіограми працівників
- 8.2. Поняття та завдання ділової оцінки персоналу
- 8.3. Використання результатів ділової оцінки персоналу у плануванні та організації його розвитку
- Показники оціНювання результатів виРоБничої адаптації молодих робітників на підприємстві
- 8.4. Форми та види адаптації працівників організації до умов середовища
- 8.5. Управління виробничою адаптацією молодих робітників і фахівців
- Питання для самоконтролю
- Література
- Розділ 9 атестація персоналу як метод його оціНювання та розвитку
- 9.1. Атестація як особливий метод оцінювання персоналу
- 9.2. Сучасні форми атестації персоналу організації
- Індивідуальний план розвитку
- 9.3. Процедура проведення атестації персоналу
- 9.4. Використання результатів атестації в управлінні розвитком персоналу організації
- Шкала зміни оплати праці працівника з урахуванням результатів атестації
- 9.5. Зарубіжний досвід проведення атестації, нетрадиційні підходи в атестації персоналу організації
- Питання для самоконтролю
- Література
- Розділ 10 планування й організація професійного навчання робітників організації
- 10.1. Типи, види, форми та мета професійного навчання робітників
- 10.2. Роль держави й організацій у підготовці кадрів на виробництві
- 10.3. Організація підготовки робітників на виробництві
- 10.4. Специфіка професійної перепідготовки робітників в організації
- 10.5. Планування підвищення рівня кваліфікації робітників в організації
- Питання для самоконтролю
- Література
- Розділ 11 планування й організація підвищення кваліфікації та перепідготовки керівників і фахівців
- 11.1. Організація системи підвищення кваліфікації і перепідготовки керівників та фахівців
- 11.2. Самостійне навчання керівників і фахівців в організації
- 11.3. Короткострокове підвищення кваліфікації керівників та фахівців. Університети організацій
- 11.4. Спеціалізація, довгострокове підвищення кваліфікації та перепідготовка керівників і фахівців
- 11.5. Планування підвищення кваліфікації та перепідготовки керівників і фахівців в організації
- П’ятирічний план довгострокового підвищення кваліфікації керівників і фахівців організації
- Питання для самоконтролю
- Література
- Розділ 12 планування трудової кар’єри і робота з кадровим резервом
- 12.1. Трудова кар’єра та її планування в організації
- Етапи кар’єри і пріоритетні потреби працівника
- 12.2. Організація професійно-кваліфікаційного просування робітників і планування їхньої трудової кар’єри
- 12.3. Планування та розвиток кар’єри фахівців і керівників організації
- 12.4. Формування резерву керівників
- 12.5. Підготовка резерву керівників та оцінювання її ефективності
- Питання для самоконтролю
- Література
- Розділ 13 планування та організація соціального розвитку персоналу
- 13.1. Роль і місце соціального управління в плануванні та організації розвитку персоналу
- 13.2. Прогнозування і планування соціального розвитку персоналу в організації та поза виробництвом
- 13.3. Удосконалення соціальної структури і професійно-кваліфікаційного складу працівників
- 13.4. Задоволення потреби менш соціально захищених груп персоналу організації в їх професійному розвитку
- 13.5. Соціальне проектування персоналу нового та реконструйованого підприємства
- Питання для самоконтролю
- Література
- Розділ 14 стимулювання розвитку персоналу
- 14.1. Матеріальне стимулювання розвитку персоналу
- Розміри надбавок робітникам за професійну майстерність залежно від кваліфікації та освоєння суміжних професій або операцій, % до тарифної ставки
- 14.2. Методи нематеріального стимулювання розвитку персоналу в умовах ринкової економіки
- 14.3. Стимулювання роботодавців щодо розвитку персоналу організацій
- 14.4. Зарубіжний досвід стимулювання розвитку персоналу
- Основні типи угод між урядами країн світу і роботодавцями щодо фінансування професійного навчання персоналу
- Питання для самоконтролю
- Література
- Додатки