logo search
Menedzhment

19.4. Управління запасами

Всі виробничі операційні системи потребують певних запасів, в першу чергу матеріальних ресурсів.

Мета створення запасів – утворення певного буфера між послідовними надходженнями ресурсів (матеріальних, людських), яке включає необхідність безперервних їх поставок з метою забезпечення безперервного протікання виробничого процесу.

Запаси фіксуються за обсягом ресурсів та за часом їх постачання і поділяються на :

Необхідно виділити три основні типи запасів:

1. Запаси вхідних матеріалів, комплектуючих деталей, які служать для створення буфера між обсягами закупівель і обсягами їх споживання та використання в процесі виробництва.

2. Запаси незавершеного виробництва створюють певний буфер між етапами переробки ресурсів (матеріальних).

3. Запаси готової продукції, які є буфером між продуктивністю операційної системи та швидкістю відвантаження і реалізації продукції.

Затрати пов’язані з управлінням запасами поділяються на:

а) витрати на закупівлю, оформлення замовлень і транспортування;

б) витрати на зберігання, які включають ціну консервації, затрати на страхування, складські витрати, зменшення ціни;

в) витрати пов’язані з відсутністю запасів – зменшення обсягів виробництва, втрата замовників і споживачів; штрафні санкції за невиконання договірних поставок;

г) витрати в результаті надлишку ресурсів – втрати робочого часу і грошей на обслуговування, відслідковування відкладених замовлень постачальників;

д) витрати на управління – облік, аналіз, планування, контролювання.

Ясно, що управління матеріально-технічними запасами має важливе значення для організації, оскільки воно напряму впливає на маркетинг, фінансову службу і виробничу функцію.

Для зменшення витрат пов’язаних із запасами, або зведення їх до мінімуму використовуються принципи МТЗ “точно в час” та “використання з коліс”, при яких вибирається альтернатива затрат – точність виконання замовлень згідно графіків або створення запасів необхідних для забезпечення безперервності технологічних процесів.

Система управління виробництвом на фірмі “Тойота” виникла в результаті спроб догнати автомобільну промисловість розвинених країн Європи та США після закінчення другої світової війни. Її головними елементами є комплексна система управління якістю продукції та система витрат виробництва на основі його кращої організації, де провідну роль відіграє орієнтація на “викорінення” всього лишнього на виробництві (до лишнього відноситься те, що не приносить прибутку). Ця стратегія основана , з одного боку, на системному підході до організації виробництва, з іншого – на залученні до раціоналізації виробництва всього персоналу – від працівника до президента.

Успіх фірми “Тойота” на світовому ринку автомобілів обумовлено тим, що їй вдалось пристосувати свою виробничу систему до попиту ринку, орієнтуючись на конкретного покупця, в той час коли американські та європейські компанії, зайняті масовим випуском автомобілів, при організації виробництва виходять із того, щоб випередити конкурента за рахунок найбільш точного врахування стандартних вимог при орієнтації на масового середнього покупця.

Як відомо, масове виробництво базується на випускові відносно вузького асортимента продукції крупними партіями, а орієнтація на конкретного споживача вимагає виготовлення широкого асортиментного спектра продукції малими і середніми партіями. Один із основоположних принципів системи управління на фірмі “Тойота” – підтримання безперервного випуску на заводах з метою гнучкої перебудови виробництва при зміні попиту. На практиці це значить, що продукція виготовляється і поставляється споживачу на момент реалізації, комплектуючі деталі та вузли – на момент збирання вузлів, сировина і матеріали – на момент виготовлення деталей. Таким чином, всі матеріали використовуються активно, тоді коли у незакінченому виробництві вони є запасами і у цій якості з економічної точки зору виконують роль “заморожених грошей”.

Робота за цією системою приводить до мінімуму об’ємів товарно-матеріальних цінностей у запасах і фактичному зникненню незавершеного виробництва. За рахунок виключно високої гнучкості, створення підвищеної готовності всієї виробничої системи до перебудови забезпечується можливість надзвичайно швидкого задоволення запитів покупців. Так, середній виробничий цикл випуску партії конкретної моделі легкового автомобіля на “Тойоті” складає два дні. Це в 5 раз менше, ніж в США, в 10 раз менше, ніж на АвтоВАЗі. Крім цього, система дозволяє різко знизити собівартість за рахунок ліквідації надлишкових запасів і робочої сили. Так, якщо в колишньому СРСР в автомобільній промисловості кожен рубель товарно-матеріальних запасів обертався за рік 5,7 рази, то на “Тойоті” – 8,7 раз. Період реалізації цих запасів складає відповідно 62 і 4 дні.