Охарактеризуйте еволюцію розвитку світового готельного господарства за основними періодами.

Стародавній період (ІV тис. до н. е. – 476 р. н. е.).

Виникнення готелів спричинено бурхливим економічним та культурним розвитком суспільства, установленням господарських зв’язків між різними регіонами. У людей з’явилася потреба в подорожах і поїздках, які були пов’язані з ризиком:подорожнім потрібно було шукати собі їжу та місце ночівлі. Мандрівники йшли на це не заради власного задоволення: купці розраховували отримати прибуток, прочан вабило в дорогу релігійне натхнення, учених-дослідників – пізнання світу, розширення свого світогляду тощо.

Основний внесок на розвиток ГГ здыйснили:

Эгипет (основними закладами якы були праобразами готелыв та рестораныв були наметові містечка, таверни), Стародавня Греція (осн заклади що надавали тимчасове розмыщення та харчування – заъжджы двори) Держави Близького Сходу, Азыыъ та Закавказзя.(караван-сараї)

Основними передумовами розвитку:

1. Розвиток мандрівництва 2.Розвиток туризму 3. Розвиток торгівельних взаємовідносин.

Після введення регулярного державного поштового повідомлення (за часів імператора Октавіана з 63 р. до н. Е..) З'явилися і державні заїжджі двори. Держава влаштовувало двори в містах і на головних дорогах, по яких проїжджали кур'єри і державні службовці з Риму аж до Малої Азії або до Галлії .

Ніколи купці, торговці та інші постояльці з простого народу не могли бути поселені поруч з державними службовцями та урядовими гінцями. Це обставина вплинула на якісний стан заїжджих дворів. Ті, в яких зупинялися представники аристократії і державні чиновники, будувалися за всіма правилами архітектурного мистецтва і пропонували широкий на ті часи спектр послуг. Згодом Марко Поло казав, що на таких постоялих дворах і "королю зупинитися не соромно" '[7]. Таверни і заїжджі двори, призначені для обслуговування громадян нижчих станів, пропонували мінімальні умови для ночівлі та відпочинку. Наприклад, дуже часто подорожують спали просто на соломі, а щоб не замерзнути в холодну пору року, притискалися до теплого боку свого коня. Про якийсь додатковому комфорті не було й мови. В основу організації готельної справи в Римській імперії була покладена розроблена владою держави певна класифікація готелів. Існувало два типи готелів: лише для патриціїв (мансіонес), інший - для плебеїв (stabulyaryy)

Вже в III в. до н.е. будівельники Риму зводили високі багатоквартирні будівлі - інсули - щоб розмістити і разраставшееся населення міста і гостей. Це були трьох-, чотирьох-, а деколи і п'ятиповерхові будови з дерев'яним каркасом. У Римі інсули були заселені як бідняками, так і середнім шаром городян; люди багаті мешкали а особняках. У такому багатоповерховому будинку здавалися внайми окремі приміщення або цілі поверхи.

Особливого розвитку вони набули в ІХ-ХУШ ст. зі зростанням міст і посиленням транзитної караванної торгівлі. Найпоширенішими були два типи караван-сараїв: зальні і з внутрішнім под-вір' ям. Зальні караван-сараї (зустрічаються у Вірменії) - це прямокутні будівлі, розділені на нефи. Середній неф був призначений для людей і товарів, а в бокових розміщувалися тварини. У другому типі караван-сараїв для ночівлі людей і зберігання товарів були призначені відкриті у внутрішній двір невеликі приміщення, розташовані в один чи декілька ярусів, худоба знаходилися в дворі.

Середньовіччя (V–XV ст. н. е.)

На розвиток підприємств гостинності в середні століття величезний вплив мали релігійні традиції. У цей період різко збільшилася кількість людей, котрі здійснювали паломництво до святих місць . Спочатку притулок, який надавався монастирями, церковними організаціями, князівськими дворами, був безкоштовним – заради любові до ближнього.

Основними закладами були будинки для прочан в Європі – госпиції.

На цьому етапі була зроблена перша спроба класифікації гот та рестор закладів., спроби формування перших професійних асоціацій. Так, у 1282 р. трактирники міста Флоренції в Італії заснували свою гільдію "Союз власників готелів", що встановлював правила для себе і своїх гостей, але активне надання монастирями безкоштовних послуг подорожнім стримувало розвиток приватних закладів розміщення.

У руських містах був поширений інший тип середньовічних готелів - гостинні двори. Вони відрізнялись від заїжджих тим, що, крім розміщення і харчування, тут були можливості для проведення комерційних операцій, тобто в цих дворах об' єднувалися мебльовані кімнати, торгові ряди, крамниці та склади. Переважно все це обгороджувалося стінами та баштами з в' їзними воротами, оскільки вони передбачалися саме для торгівлі й зберігання товарів, бо купцям не дозволялося торгувати у власних будинках. Ця заборона стосувалася всіх категорій товарів та купців і була знята тільки у ХVІІІ ст.

У міру того, як зміцнювалася феодальна влада, з’явилася потреба забезпечення тимчасового перебування впливових державних осіб. Біля шляхів будуються постоялі двори, призначені для державних службовців .

У XII–XIII ст. постоялі двори – попередники перших готелів – виникли в Київській Русі. Вони надавали притулок для всіх категорій подорожніх і не відзначалися особливим комфортом. Тут можна було розмістити коней і транспортні засоби подорожніх, тобто пропонувалися послуги „постою”.

Новий час (XVI–початок XX ст.)

Особливість:кардинальна зміна якості надання послуг. 1. Осн передумовою подальшого розвитку ГГ було встановлення раннього капіталізму, в результаті концентрація вир-ва в крупних населених пунктах., здійснювались пошуки ринків збуту що обумовило значну міграцію населення. 2. Соціальна диференціація населення залежно від доходів 3. Збільшення потоку високодоходних туристів з США та Англії. 3. Високий рівень конкуренції.що призвело до розшарування гот.продукту.

На рубежі ХІХ-ХХ ст. індустрія гостинності перетворилася у важливу галузь. Поступово жорсткішою ставала конкуренція в галузі готельного бізнесу. Дрібні (сімейні) готелі, не витримуючи останньої, розорялись, їх поглинали готельні об'єднання, синдикати, акціонерні товариства, корпорації, компанії, які займалися будівництвом готелів, підготовкою кадрів, питаннями ціноутворення, і дія їхня поширювалася не лише в межах своєї держави, але й за кордоном. На початку ХХ ст. найбільшими серед них були Лондонський синдикат власників готелів і французька "Спілка власників готелів". У 1906 р. була організована Міжнародна спілка власників готелів, що об'єднала 1700 готелів у різних країнах світу. Вдосконалювався й сервіс: у Дюссельдорфі був відкритий перший у світі інститут готельного господарства.

У другій половині XVIII ст. виникають прототипи сучасних готелів. Приблизно тоді здійснено першу офіційну спробу їх класифікації.

У Берліні, який на той час налічував 130 тис. жителів, було дев’ять постоялих дворів першого класу, із яких два вже називалися готелями, 10 постоялих дворів другого класу і 13 постоялих дворів третього класу .

У XIX ст. зростають вимоги готельної клієнтури, переважно багатої, і все більше підвищується комфорт і рівень оснащення готелів. Виникають свого роду величезні готельні комбінати з фешенебельними ресторанами та кафе, які розміщувалися при них. ХІХ ст. стало переломним у розвитку готельного господарства. Почався період будівництва постоялих дворів-готелів палацового типу підвищеної комфортності по всій Європі.

Наприкінці XIX ст. у Європі (насамперед у Швейцарії) починають будувати сучасні готелі з високим рівнем комфорту. Із кінця XIX ст. готельний бізнес починає діяти як самостійний фактор розвитку туризму – він формує для себе ринки збуту готельних послуг.

У 1812 р. у Центральній Швейцарії вступає в дію готель „Риги-клес-терли”, у 1832 р. – готель у м. Фаульхорні. У 1801 р. в Німеччині відкривається першокласний готель „Бадише Хоф” у Баден-Бадені, у 1859-му у Швейцарії – „Гранд-отель Швайцер-хоф” у м. Інтерлакені. У Німеччині на межі

ХVІІІ–ХІХ ст. виникають перші курорти мінеральних вод – у Хайлиген-дамі, Нордернеї, Травемюнді. У цей період становлення туризму будувалися передусім розкішні готелі, які обслуговували представників аристократичних кіл, „нового дворянства”, вищого офіцерства.

Наприкінці XIX – на початку XX ст. різко збільшується кількість готелів не лише в Європі, а й на Близькому Сході, у Північній Африці та Північній Америці.

Перші роки XX ст. вважаються початком будівництва готелів для бізнесменів і комерсантів.

Сучасний період. Друга світова війна, на відміну від Першої, диктувала потребу значних переїздів територією США великої кількості людей, що не могло не позначитися на готельній індустрії. Потреба в номерах тоді була настільки велика, що готелі працювали зі 100%-м навантаженням. Після Другої світової війни, у 1950-ті рр., відбулися значні зміни, і як відповідь на зміни в американському способі життя з’явилися мотелі.

У 1952 р. Кемонс Уілсон побудував один із перших готелів для автомобілістів „Холідей-іннз”. У цей час американці почали більше подорожувати, що вимагало нових типів готелів. Виникла потреба у приміщеннях, зручних для сімейного перебування, але без необхідності сплачувати весь комплекс послуг, пропонований готелем. Поява мотелів з обмеженим набором послуг за найнижчими цінами було найкращим рішенням.

Після Другої світової війни в готельному бізнесі стали з’являтися нові тенденції. Однією з найбільш вагомих став вихід на міжнародний ринок послуг. Під час спорудження фешенебельних готелів обов’язковими стали такі спортивно-розважальні елементи, як плавальні басейни сучасних конструкцій закритого й відкритого типу, сауни, солярії, гімнастичні та спортивні зали з кабінетами для масажу, косметичні салони, бари, нічні клуби. Що стосується готельного бізнесу, то в його післявоєнному розвитку чітко виділяються два періоди:

перша хвиля насичення активними елементами основного капіталу припала на середину 1950-х рр.;

друга – на кінець 1960-х – початок 1970-х. За цей час у готельних послугах у плані їхнього технічного оснащення відбулися суттєві зміни: наприклад, невід’ємними елементами готельного сервісу в готелях високого класу стали кондиціонери повітря з апаратурою для індивідуального сигналізація, досконаліші засоби зв’язку тощо. Зростання ролі сучасного готелю як місця проведення конгресів вимагало відповідного ускладнення його технічних характеристик.

Останнім часом, поряд із традиційними повносервісними готелями й ресторанами, усе більше стали з’являтися спеціалізовані підприємства зі скороченим набором пропонованих послуг.

Спеціалізація підприємств буває найрізноманітнішою. Готелі можуть орієнтуватися на обслуговування представників певного сегмента туристичного ринку: наприклад, на клієнтів, які присвячують свою відпустку грі в гольф, катанню на лижах, кінним турам, на туристів, котрі

виїжджають на конгреси, виставки, ярмарки .