5. Оцінювання конкурентоспроможності організації на основі визначення конкурентоспроможності товару

Конкурентоспроможність окремого товару (послуги) визна­чається як його перевага порівняно з яким-небудь іншим товаром (аналогічним за призначенням чи його замінником) при вирішенні потенційним покупцем його проблем. Тобто це ступінь відповіднос­ті товару на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними тощо.

Потрібно розрізняти параметри та показники конкурентоспро­можності. Параметри конкурентоспроможності — це найчастіше кількісні характеристики властивостей товару, які враховують галу­зеві особливості оцінки його конкурентоспроможності. Розрізняють окремі групи параметрів конкурентоспроможності: технічні, еконо­мічні, нормативні (рис. 6.4).

Технічні параметри є характеристикою технічних і фізичних властивостей товару, що визначають особливості галузі та способи його використання, а також функції, які виконує товар у процесі його використання. Технічні параметри поділяються на параметри при­значення, ергономічні та естетичні.

Рис. 6.4. Параметри конкурентоспроможності товару

Параметри призначення характеризують сфери використання продукції та функції, котрі вона покликана виконувати. За ними можна судити про корисний ефект, що досягається за допомогою ви­користання певної продукції в конкретних умовах споживання.

Параметри призначення можна розподілити на:

1. класифікаційні параметри, що характеризують належність продукції до певного класу і використовуються для оціню­вання лише на етапі вибору сфери застосування продукції та товарів-конкурентів, вони є базою для подальшого аналізу і в подальших розрахунках участі не беруть (наприклад, пасажироємність, швидкість обертання);

2. параметри технічної ефективності, що характеризують про­гресивність технічних рішень і використовуються при розроб­ці та виготовленні продукції (продуктивність станка, точність та швидкість роботи вимірювальних приладів);

3. конструктивні параметри, що характеризують основні проект­но-конструкторські рішення (склад виробу, його структура, розміри, маса).

Ергономічні параметри змальовують продукцію з точки зору її відповідності властивостям людського організму при виконанні тру­дових операцій або споживанні (гігієнічні, антропометричні, фізіоло­гічні властивості людини, що проявляються у виробничих та життє­вих процесах).

Естетичні параметри характеризують інформаційну виразність (раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробни­чого виконання продукції та стабільність товарного вигляду).

Економічні параметри визначають рівень витрат на виробництво та ціни споживання через витрати на купівлю, обслуговування, спо­живання, утилізацію товару. Економічні параметри поділяються на одноразові та поточні.

Одноразові витрати являють собою витрати на придбання про­дукції (ціна продукції), транспортування, митні тарифи та витрати, витрати на наладку, пробний запуск, якщо вини не включені в ціну продукції.

Поточні витрати включають витрати на оплату праці обслугову- вального персоналу, витрати на пальне та електроенергію, додатко­ві витати, пов’язані з доставкою, завантаженням та розвантаженням пального, витрати на сировину, основні та допоміжні матеріали, що необхідні для використання продукції, витрати на ремонт, запасні частини та ін.

Нормативні параметри визначають відповідність товару вста­новленим нормам, стандартам і вимогам, що зумовлені законодав­ством та іншими нормативними документами (параметри патент­ної чистоти, екологічні параметри, параметри безпеки, за якими для ринку встановлені обов’язкові діючі вимоги міжнародних, національних стандартів, технічних регламентів, норм, законодав­ства).

Показники конкурентоспроможності — це сукупність системних критеріїв кількісного оцінювання рівня конкурентоспроможності то­вару, які ґрунтуються на параметрах конкурентоспроможності.

Перелік показників конкурентоспроможності залежить від об’єк­та досліджень, а також від обраної методики визначення конку­рентоспроможності.

Для оцінювання конкурентоспроможності товару використову­ються такі методи:

• диференціальний;

• комплексний;

• змішаний.

Диференціальний метод ґрунтується на використанні одиничних параметрів продукції, що аналізується, бази порівняння та їх зістав­ленні, тобтоздійснюється зіставлення показників якості нової продукції з ідентичними базовими показниками якості. Відносний показник якості (q_і) за цим методом обчислюється за формулою:

,

де Р_і– значення одиничного показника якості оцінюваної продукції;

Р_і^/- значення одиничного базового показника якості.

За диференціальним методом можна визначити, досягнутий чи ні рівень конкурентоспроможності, за якими показниками він не до­сягається, які з параметрів найбільше відрізняються від базових. Але цей метод лише констатує факт конкурентоспроможності продукції та наявності в неї недоліків порівняно з товаром-конкурентом. Він не враховує вплив на прихильність покупців при виборі товару вагомос­ті кожного параметра.

Комплексний метод заснований на використанні комплексних (групових, інтегральних, узагальнених) показників або зіставленні питомих корисних ефектів продукції, яка аналізується, тобтоьрозраховують комплексний показник якості, який визначається шляхом урахування окремих показників за допомогою коефіцієнтів вагомості кожного з них. При цьому може бути використана функціональна залежність:

де q_К– комплексний показник якості продукції;

n – число показників якості, що враховується;

β_і– коефіцієнт вагомості і-го показника якості;

q_і– відносний і-ий показник якості.

Оцінка конкурентоспроможності товару здійснюється шляхом зіставлення параметрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння. Порівняння здійснюється за групами технічних і економічних параметрів. При оцінці конкурентоспроможності використовуються диференціальний і комплексний методи оцінки. Диференціальний метод оцінки конкурентоспроможності заснований на використанні і зіставленні одиничних параметрів аналізованої продукції і бази порівняння. Якщо за базу оцінки приймається потреба, розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності (q_ОДі) здійснюється за формулою:

де q_Оді– одиничний параметричний показник конкурентоспроможності за і-м параметром (і = 1, 2, 3, ……., n),

n – кількість порівнюваних параметрів;

Р_і– величина і-го параметра для аналізованої продукції;

Р_іо – величина і-го параметра, за якої потреба задовольняється повністю.

Маємо ще один варіант цієї формули:

де q_тп– одиничний показник конкурентоздатності продукту по технічному параметру;

Р – величина технічного параметра досліджуваного виробу;

Р₁₀₀– величина технічного параметра виробу конкурента або умовного зразка (еталона), що задовольняє потребу на 100%.

Розрахунок групового показника конкурентоспроможності за нормативними параметрами (І_НП) здійснюється за формулою:

де q_ні– одиничний показник конкурентоспроможності за і-м нормативним параметром, що розраховується за попередньою формулою.

Розрахунок групового показника конкурентоспроможності за технічними параметрами (І_ТП) здійснюється за формулою:

,

де q_Ті– одиничний показник конкурентоспроможності за і-м параметром;

α_і– вагомість (значимість) і-го параметра в загальному наборі з n технічних параметрів, що характеризують потребу. Або маємо ще один вигляд формули:

де G_ТП– груповий показник конкурентоздатності по технічних параметрах;

q_i– одиничний показник конкурентоздатності по і-ому технічному параметру;

а_і– ваговий коефіцієнт і-того технічного параметра;

n – число технічних параметрів, що підлягають розгляду.

Розрахунок групового показника за економічними параметрами здійснюється на основі визначення повних витрат споживача на придбання і споживання (експлуатацію) продукції (В), які визначаються за формулою:

де Ц_ПР– одноразові витрати на придбання продукції (купівельна ціна продукції);

В_ЕКСПЛ– середні сумарні витрати на експлуатацію продукції, що відносяться до і-го року її служби і обчислюються за кожною статтею виникнення витрат;

Т – загальний термін служби продукції.

Отже, розрахунок групового показника за економічними параметрами (І_ЕП) здійснюється за формулою:

,

де В, В_О– повні витрати споживача на придбання та споживання відповідно за оцінюваною продукцією і за зразком. Або такий вид формули:

де З_пн– повні витрати покупця, що купує дану продукцію;

З_пк– повні витрати покупця, що купує продукцію конкурента.

Змішаний метод являє собою поєднання диференціального та комплексного методів. При змішаному методі оцінки конкуренто­спроможності використовується частина параметрів, разрахованих диференціальним методом та частина параметрів, розрахованих комп лексним методом.

Цей метод визначення конкурентоспроможності товару не доско­налий, оскільки він не враховує важливість споживчих властивостей товару для покупця. До таких факторів можна віднести:

- ступінь новизни товару;

- символічні фактори, які розглядаються в розрізі суспільних норм (товар надає певного статусу його власнику);

- додаткові фактори, які безпосередньо не належать до продук­ту (пропозиція послуг, гарантія, встановлення виробу та його монтаж, можливість ремонту тощо.).

Література: [1, с. 84-122], [2, с. 227-264], [3, с. 23-50], [4, с. 253-261, 181-192]