Нормативна база формування облікової політики

У бюджетних установах сутність та необхідність облікової політики визначена Бюджетним кодексом України, в якому вказано, що єдині правила бухгалтерського обліку всіх фінансових операцій, активів і фінансових зобов’язань держави визначаються Державною казначейською службою України за погодженням з Міністерством фінансів України.

Бухгалтерський облік повинен відображати всі активи та зобов’язання держави. Розпорядники бюджетних коштів ведуть бухгалтерський облік відповідно до правил, встановлених Державною казначейською службою України та Міністерством фінансів України.

Основними нормативними документами, відповідно до яких організується облік у бюджетних установах, є Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI і Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996 –ХІV.

Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» визначає правові засади організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно зі ст. 6 цього Закону порядок ведення бух­галтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання кошторисів і бюджетів установ регулюється Державною казначейською службою України, у складі якого є Управління методології з виконання бюджету, бухгалтерського обліку та звітності. Управління, здійснюючи повсякденне, поточне методологічне керівництво бухгалтерським обліком у бюджетних установах, розробляє план рахунків бухгалтерського обліку та порядок його застосування, типову кореспонденцію рахунків (субрахунків), форми регістрів синтетичного й аналітичного обліку, інструкції з обліку наявності та використання бюджетних коштів, валютних операцій, необоротних активів, запасів, інвентаризації та списання матеріальних цінностей, форми звітності. Така сувора регламентація методології обліку забезпечує його єдність, порівнюваність показників різних галузей невиробничої сфери, можливість отримання зведених показників для контролю за виконанням кошторисів і бюджетів (рис. 2.1).

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Мінфіном України 24.05.95 № 88

Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затверджене Правлінням НБУ 15.12.2004 № 637

Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці, затверджено наказом Державного комітету статистики України 05.12.2008 № 489

План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядок його застосування, затверджені Головним управлінням Державного казначейства України 10.12.99 № 114

Інструкція «Про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ», затверджена Наказом Державного казначейства України 10.07.2000 № 61 з подальшими змінами та доповненнями

Інструкція про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання, затверджена Державним казначейством України 27.07.2000 № 68

Порядок складання карток і книг аналітичного обліку бюджетних установ, затверджений Державним казначейством України 06.10.2000 № 100

Порядок подання фінансової звітності, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2000 № 419

Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затверджена Головним управління Державного казначейства України 30.10.98 № 90

Рис. 2.1 Обліковий процес та його регламентація

Важливу організуючу роль у господарському обліку відіграє Державний комітет України зі статистики, який розробляє та узгоджує з Мінфіном України, Державною казначейською службою України форми звітності. У бюджетних установах обов’язковим є застосування цілої низки первинних документів, наприклад з обліку необоротних активів, грошових коштів у касі, на рахунках у органах Державної казначейської служби.

Міністерства та відомства України за погодженням з Державним казначейством у разі потреби можуть видавати вказівки про порядок застосування загальних положень із бухгалтерського обліку в установах своєї системи з урахуванням специфіки їхньої діяльності (наприклад, з обліку бібліотечних фондів, музейних цінностей, розрахунків зі стипендіатами, обліку виробничих витрат, військового майна тощо).

Зазначені відомства також уживають заходів для посилення контрольних функцій бухгалтерського обліку, підвищення професійного рівня кадрів і ролі бухгалтерських служб у забезпеченні ефективності фінансово-господарської діяльності бюджетних установ. Отже, на галузевому рівні міністерства та відомства здійснюють як методологічне, так і організаційне керівництво бухгалтерським обліком.

Останньою ланкою в системі органів, що визначають методику та методологію бухгалтерського обліку бюджетних установ, є сама установа. Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено основні положення щодо прав і обов’язків суб’єкта господарювання з ведення обліку. Так, бухгалтерський облік у бюджетних установах і організаціях повинен вестись безперервно від моменту реєстрації і припиняється лише з їх ліквідацією. Внутрішнє управління бухгалтерським обліком та його організацією здійснює керівник організації та головний бухгалтер.

Бюджетні установи й організації реалізовують свої права щодо регулювання питань бухгалтерського обліку у вигляді:

• самостійного визначення облікової політики в межах нормативної бази;

• вибору організаційної форми та форми облікової реєстрації;

• розробки моделі системи внутрішньогосподарського обліку та контролю діяльності установи чи організації;

• утворення схеми документообігу;

• вибору способу обробки та фіксації інформації на відповідних носіях;

• вибору програмного забезпечення бухгалтерського обліку;

• планування розвитку методики бухгалтерського обліку щодо конкретних умов діяльності установи чи організації.