Аспекти облікової політики бюджетних установ

Облікова політика бюджетних установ повинна забезпечити цілісність бухгалтерського обліку та повністю відповідати трирівневості системи бухгалтерського обліку (методичний, технічний і організаційний рівні). Таким чином, існуючий підхід до виділення аспектів облікової політики передбачає наступну їх структуризацію: організаційний аспект (складова), методичний аспект та технічний аспект. (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Складові облікової політики бюджетних установ

Формування організаційного аспекту передує формуванню методичного та технічного аспектів і включає об’єкти, які повинні забезпечити організаційну побудову облікового підрозділу (бухгалтерії), визначення його місця в управлінській структурі бюджетної установи, а також його взаємодії з іншими її підрозділами.

Організаційний аспект облікової політики регулює в повному обсязі механізм організації бухгалтерського обліку в кожній конкретній установі.

Організаційний аспект облікової політики включає:

• організаційну форму бухгалтерського обліку (побудова бухгалтерської служби, завдання та функції бухгалтерії бюджетних установ);

• організацію забезпечення технології процесу бухгалтерського обліку (організація інформаційного, технічного та методичного забезпечення облікового процесу);

• організацію роботи облікового підрозділу бюджетної установи (форму організації структури апарату бухгалтерії; розробку організаційних регламентів; організацію роботи головного бухгалтера; організацію ергономічного і соціального забезпечення);

• організацію управлінського (внутрішньогосподарського) обліку;

• систему внутрішнього контролю.

Призначенням технічного аспекту облікової політики є визначення технічних засобів, які забезпечують ведення бухгалтерського обліку.

Технічний аспект облікової політики передбачає такі складові:

• робочий План рахунків;

• форми первинних документів та облікових регістрів (у разі відсутності типових форм);

• комп’ютерну програму;

• форми обліку;

• схеми (графіки) документообігу і технологію обробки облікової інформації в тому числі з використанням комп’ютерної техніки;

• склад і порядок подання звітності;

• порядок проведення інвентаризації.

До методологічного аспекту облікової політики слід відносити все те, що стосується і визначає внутрішню структуру процесу бухгалтерського обліку, а саме:

• принципи бухгалтерського обліку;

• методи бухгалтерського обліку;

• процедури бухгалтерського обліку.

Принципи вітчизняного бухгалтерського обліку визначено статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які визначаються як «базові концепції, які кладуться в основу відображення в обліку і звітності господарської діяльності» суб’єкта господарювання.

Задекларована вітчизняна система принципів являє собою поєднання 3 груп фундаментальних уявлень про функціонування бухгалтерського обліку (рис. 2.2):

• по-перше, це умови функціонування облікової системи, що визначаються «господарським оточенням» суб’єкта господарювання;

• по-друге, це рекомендації, що виступають надбудовою умов облікового процесу;

• по-третє, це обмеження щодо раніше наведених рекомендацій.

Принципи-умови

Рис. 2.2. Система принципів бухгалтерського обліку України

Розглянемо кожний із зазначених принципів та визначимо його вплив на підсистему бухгалтерського обліку бюджетних установ (рис. 2.3).

Основні (визначені ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»)

• обачності (обережності) – обґрунтована, розсудлива оцінка фактів;

• повного висвітлення полягає в тому, що фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні результати господарських операцій установи;

• автономності означає, що кожний суб’єкт господарювання як юридична особа веде облік майна і зобов’язань та складає фінансову звітність відокремлено від особистого майна та зобов’язань засновників (власників);

• послідовності – це постійне, упродовж бюджетного року, застосування вибраних методів;

• безперервності означає, що оцінка активів та зобов’язань установи здійснюється з урахуванням, що виконання бюджетів є постійним;

• нарахування та відповідності доходів і витрат застосовують у бухгалтерському обліку для визначення моменту здійснення витрат і отримання доходів;

• превалювання (переваги) сутності над формою передбачає, що операції повинні обліковуватись так, щоб відобразити їхній економічний зміст, а не лише юридичну форму, тобто перед бухгалтером стоїть завдання показати, насамперед, як певна операція впливає на активи установи, а не які виникають права і зобов’язання;

• історичної (фактичної) собівартості – це відображення у бухгалтерському обліку сировини, матеріалів, засобів праці, виробленої продукції за собівартістю їхнього придбання або виробництва, тобто за фактичними витратами;

• єдиного грошового вимірника у бухгалтерському обліку полягає у відображенні господарських операцій у єдиному грошовому вимірнику для їхнього узагальнення, групування та порівняння з нормативними показниками, суміжними звітними періодами;

• періодичності обліку передбачає поділ безперервної господарської діяльності установи на звітні періоди часу (місяць, квартал) з метою виявлення результатів цієї діяльності за певні відрізки часу та складання звітності.

Рис. 2.3 Принципи бухгалтерського обліку

Стосовно питання методів бухгалтерського обліку зауважимо, що в даному разі йдеться не про окремі методи оцінювання майна, зобо­в’язань тощо, а про складові загального поняття методу бухгалтерського обліку.

Метод бухгалтерського обліку – це система прийомів і способів, яка забезпечує повне, суцільне, безперервне, взаємопов’язане та об’єктивне відображення об’єктів бухгалтерського обліку, що призначені для отримання інформації для управління ними.

Облікова політика є інструментом реалізації способів (прийомів) методу бухгалтерського обліку (спостереження, вартісного вимірювання, групування, підсумкового узагальнення) з метою формування повної, об’єктивної та достовірної фінансової та управлінської інформації для управління і прийняття обґрунтованих рішень зацікавленими особами.

Методичні прийоми та способи ведення бухгалтерського обліку передбачають вибір конкретного застосування елементів методу бухгалтерського обліку, який складається з елементів відображених на рис. 2.4.

Документування – це відображення господарських операцій на певних носіях інформації: на паперових бланках або технічних носіях (магнітних стрічках, магнітних дисках, дискетах); це письмова реєстрація господарської операції, що надає юридичної сили даним бухгалтерського обліку

Інвентаризація – це спосіб перевірки наявності товарно-матеріальних цін­ностей (ТМЦ) і грошових коштів у формі перерахування, зважування, обмірю­вання, оцінки всіх залишків майна бюджетної установи і зіставлення з даними бухгалтерського обліку

Оцінка – це відображення об’єктів бухгалтерського обліку в єдиному гро­шовому вимірнику для узагальнення їх загалом по установі

Калькуляція – це спосіб обчислення собівартості всього обсягу, а також одиниці виготовленої продукції. Собівартість є базою для визначення ціни ви­конаних робіт, виробленої продукції та наданих послуг

Рахунки – це спосіб групування, поточного обліку і контролю за наявністю і рухом майна бюджетної установи, джерел його утворення, господарських про­цесів та їхніх результатів

Подвійний запис – це принцип тотожного відображення господарських операцій на рахунках, що зумовлює рівність оборотів за дебетом і кредитом ко­респондуючих рахунків. Подвійний запис випливає з економічної суті відобра­ження операцій. Будь-яка господарська операція викликає зміни у двох видах господарських засобів, грошових коштів, або у одному виді засобів чи коштів, і в тій самій сумі змінюється відповідний вид джерел

Бухгалтерський баланс – це звіт про фінансовий стан установи, що відображає її активи, пасиви та капітал у синтезованому вигляді на певну дату

Звітність – це система підсумкових взаємозв’язаних і взаємозумовлених показників, які характеризують господарську і фінансову діяльність установи, результати використання активів та стан зобов’язань

Рис 2.4 Елементи методу бухгалтерського обліку

Під процедурами бухгалтерського обліку слід розуміти встановлений порядок дій з відбиття та обробки інформаційних потоків про фінансово-господарську діяльність бюджетних установ. При цьому йдеться не тільки про фіксування інформації в системі плану рахунків, а й про внутрішній порядок облікового циклу.

Обліковий цикл складається з трьох етапів: первинного, поточного та підсумкового. Кожний з етапів містить набір певних операцій (процедур).

Так, на етапі первинного обліку здійснюється збирання, пошук інформації. Поточний облік характеризується такими процедурами, як класифікація, обробка, часткове узагальнення. І, нарешті, третій етап — підсумковий — містить процедури повного узагальнення та зберігання інформації. Окрім того, усі названі етапи, безумовно, вимагають процедури фіксування інформації.

Характеристика прийомів бухгалтерського обліку відображено на рис. 2.5

Рис. 2.5 Способи методу бухгалтерського обліку