Об’єкти та елементи облікової політики бюджетних установ
Структура облікової політики пов’язана з виділенням системних складових: організаційної, методичної, технічної, кожна з яких складається з об’єктів облікової політики та відповідних елементів.
Об’єктом облікової політики є будь-яка норма або позиція бюджетної установи з організації і ведення бухгалтерського обліку щодо якої передбачено альтернативні варіанти. Тобто бюджетні установи самостійно розробляють свій варіант організації та ведення бухгалтерського обліку об’єктів обліку виходячи з умов специфіки їх діяльності.
У практиці господарської діяльності бюджетних установ визначено таку загальну сукупність об’єктів обліку: необоротні активи; запаси; грошові кошти; розрахунки; зобов’язання за векселями та кредитами; доходи; видатки; власний капітал.
Зазначені об’єкти обліку поділяються, у свою чергу, на такі групи:
необоротні активи — основні засоби; інші необоротні активи; нематеріальні активи; незавершене капітальне будівництво;
запаси — виробничі запаси; тварини на вирощуванні і відгодівлі; малоцінні та швидкозношувані предмети; матеріали і продукти харчування; готова продукція; продукція сільськогосподарського виробництва;
грошові кошти — безготівкові грошові кошти на реєстраційних, спеціальних реєстраційних особових рахунках, готівкові грошові кошти в національній та іноземній валюті;
розрахунки — розрахунки з працівниками із заробітної плати; розрахунки з утримання і нарахування; розрахунки зі стипендіатами; розрахунки в порядку планових платежів; розрахунки з підзвітними особами; розрахунки за виконаними роботами та наданими послугами; розрахунки з відшкодування завданих збитків; розрахунки з іншими дебіторами; розрахунки з іншими кредиторами;
зобов’язання — зобов’язання бюджетній установі із зовні у векселях; зобов’язання бюджетної установи іншому суб’єктові господарювання у векселях та у формі кредиту;
доходи — доходи загального фонду; доходи спеціального фонду; доходи від реалізації продукції;
видатки — видатки за рахунок загального фонду; видатки за рахунок спеціального фонду; виробничі витрати;
власний капітал — фонд у необоротних активах; фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах; результати виконання кошторису за загальним фондом; результати виконання кошторису за спеціальним фондом, результати переоцінок.
Елемент облікової політики – це методичні прийоми та способи, які обираються з числа загальноприйнятих з урахуванням особливостей діяльності бюджетної установи.
Методичні прийоми та способи ведення обліку передбачають вибір конкретного застосування елементів методу обліку, який складається з елементів: документування і інвентаризація, оцінка та калькулювання, рахунки та подвійний запис, баланс та звітність.
Класифікація елементів облікової політики бюджетних установ відображено на рис. 3.1