7.4. Управління конфліктною ситуацією
Як уже зазначалося, керівникам не слід вважати причиною конфліктних ситуацій просту відмінність у характерах. Звичайно, ця відмінність може бути причиною конфлікту в якомусь конкретному випадку, але це не єдиний чинник. Керівник повинен почати з аналізу фактичних причин, а потім використовувати відповідну методику. Зменшити можливість конфлікту можна, поширюючи інформацію щодо проблем.
Існують структурні методи вирішення конфлікту - це роз'яснення вимог до роботи, використання координаційних та інтеграційних механізмів, установлення загальноорганізаційних комплексних цілей і використання системи винагород.
Роз'яснення вимог до роботи. Одним із найкращих методів управління, які відвертають дисфункціональний конфлікт, — роз'яснення того, яких результатів очікують від кожного співробітника та підрозділу. Тут необхідно згадати такі параметри, як рівень результатів, які слід отримати, хто надає і хто одержує різну інформацію, систему повноважень і відповідальності, а також чітко визначити політику, процедури і правила. Причому керівник уточнює всі ці питання не для себе, а для того, щоб його підлеглі добре зрозуміли, чого чекають від них у кожній конкретній ситуації.
Координаційні та інтеграційні механізми. Ще один метод управління конфліктною ситуацією - це застосування координаційного механізму. Один з найпоширеніших механізмів - ланцюг команд. Як відзначав М. Вебер і представники адміністративної школи, установлення ієрархії повноважень упорядковує взаємодію людей, прийняття рішень та інформаційні потоки всередині організації. Якщо два чи більше підлеглих мають розбіжності з якогось питання, конфлікту можна уникнути, звернувшись до їх спільного начальника, пропонуючи йому прийняти рішення. Принцип єдиноначальності полегшує використання ієрархії для управління конфліктною ситуацією, тому що підлеглий прекрасно знає, чиїм рішенням він повинен підкорятися.
В управлінні конфліктною ситуацією дуже корисні засоби інтеграції, такі як управлінська ієрархія, використання служб, що здійснюють зв'язок між функціями, міжфункціональні групи, цільові групи та наради між відділами. Дослідження показали, що організації, які підтримували потрібний для них рівень інтеграції, досягли більшої ефективності, ніж ті, котрі не зробили цього. Наприклад, компанія, де назрів конфлікт між взаємозалежними підрозділами - відділом збуту і виробничим відділом - змогли
261
>>>262>>>
вирішити проблему, створивши проміжну службу, що координує обсяги замовлень і продажу. Ця служба здійснювала зв'язок між відділом збуту та виробництвом і вирішувала такі питання, як вимоги до збуту, завантаження виробничих потужностей, ціноутворення і графіки постачань.
Загальноорганізаційні комплексні цілі. Установлення загаль-ноорганізаційних комплексних цілей - ще один структурний метод управління конфліктною ситуацією. Ефективне здійснення цих цілей потребує спільних зусиль двох чи більше співробітників або груп і відділів. Ідея, закладена в ці вищі цілі, - направити зусилля всіх учасників на досягнення загальної мети.
Наприклад, якщо три зміни виробничого відділу конфліктують між собою, варто сформулювати цілі для всього відділу, а не для кожної зміни окремо. Аналогічно встановлення чітко сформульованих цілей для всієї організації в цілому також буде сприяти тому, що керівники відділів прийматимуть рішення, сприятливі для всієї організації, а не тільки для їхньої власної функціональної сфери. Виклад вищих принципів (цінностей) організації розкриває зміст комплексних цілей. Компанія намагається зменшити можливості конфлікту, формулюючи загальноорганізаційні комплексні цілі, щоб досягти більшої злагодженості в діяльності всього персоналу.
Прикладом формулювання комплексних цілей для всіх співробітників слугує компанія «МакДональдс». Починаючи будувати свою імперію ресторанів швидкого обслуговування, керівництво спрямувало увагу не тільки на ціни, якість і частку ринку. Воно вважало, що вони дійсно роблять послугу американцям, які мають обмежені кошти. Ця «соціальна місія» додала більшої ваги оперативним цілям. Кухарі та офіціанти в закладах, що працюють під вивіскою «МакДональдс», поставилися до цих цілей як до цілей більш високого порядку, як до корисного прийому, який допомагає витримати сувору систему контролю за якістю на всій фірмі. Дотримуватися високих стандартів було легше, коли вони подавалися в контексті допомоги суспільству.
Структура системи винагород. Винагороди можна використовувати як метод управління конфліктною ситуацією, здійснюючи вплив на поведінку людей, щоб уникнути дисфункціональних наслідків. Людей, що роблять свій внесок у досягнення загальноорганіза-ційних комплексних цілей, допомагають іншим групам організації та намагаються підійти до вирішення проблеми комплексно, необхідно винагороджувати подякою, премією, визнанням або підвищенням по
262
>>>263>>>
службі. Не менш важливо, щоб система винагород не заохочувала неконструктивну поведінку окремих осіб чи груп.
Наприклад, якщо винагороджувати керівників відділів збуту тільки на підставі збільшення обсягу проданих товарів, то це може суперечити наміченому рівню одержання прибутку. Керівники цих відділів можуть збільшити обсяги збуту, пропонуючи без усякої потреби великі знижки і, тим самим, знижуючи рівень середнього прибутку компанії. Чи може виникнути конфлікт між відділом збуту і кредитним відділом фірми. Намагаючись збільшити обсяг продажу, відділ збуту може не вкластися в межі, установлені відділом кредитів. Це веде до скорочення можливостей одержання кредитів і, отже, до зниження авторитету кредитного відділу. У такій ситуації кредитний відділ може збільшити конфлікт, не давши згоди на неординарну операцію і позбавляючи відділ збуту відповідних комісійних.
Систематичне скоординоване використання системи винагород для заохочення тих, хто сприяє здійсненню загальноорганізаційних цілей, допомагає людям зрозуміти, як їм варто поводити себе в конфліктній ситуації, щоб це відповідало бажанням керівництва.
- Isbn 966-8568-52-4
- 1. Основні поняття управління. Теорія адміністративно- державного управління
- 1.1. Визначення і еволюція менеджменту
- 1.3. Поняття організації. Формальні та неформальні організації
- 1.6. Вертикальний попіл праці. Рівні керівництва
- 1.8. Принципи управління за Анрі Файолем
- 1.9. Поняття «бізнесмен»,
- 1.10. Історія розвитку
- 1.11. Проблеми теорії ааміністратпвно-аержавного управління
- 2.Планування
- 2.1. Види планів, стратегічне планування
- 2.2. Місія організації. Визначення цілей організації
- 2.3. Аналіз зовнішнього та внутрішнього сереаовпш організації
- 2.4. Стратегія Фірмп
- 2.4.1. Типи стратегій бізнесу
- 2.4.2. Вироблення стратегії Фірми
- 2.4.3. Вибір стратегії
- 2.4.4. Виконання стратегії
- 2.5. Чинники стратегічного планування Джона Зіммермана
- 3. Організація як функція управління
- 3.1. Основні поняття організації як Функції управління
- 3.2. Лінійні та штабні повноваження
- 3.5. Функції ааміністпатпвнпх органів держави
- 4.3. Схеми побудови організаційних структур управління
- 4.4. Чинники, які впливають на проектування організації
- 4.4.1. Типи організаційної культури
- 4.4.2. Сучасні погляди на моделі організації
- 4.5. Елемент проектування організації
- 4.6. Сучасна система ааміністратпвно-
- 4.7. Характеристики
- 5. Мотпваиія як функція управління
- 5.1. Ранні теорії мотивації
- 5.3. Сучасні теорії мотпвасіії 5.3.1. Змістовні теорії мотивації
- 5.3.2. Процесуальні теорії мотивації
- Id зовнішні
- 5.5. Найвизначніший у світі прпнипп менеджменту
- 6. Контроль як Функція управління
- 6.1. Сутність і сенс контролю
- 6.2. Види контролю
- 6.3. Психологічні аспекти контролю
- 6.4. Характеристики ефективного контролю
- 6.5. Brian організаційних систем контролю
- 7.2. Причини виникнення конфліктів
- 7.4. Управління конфліктною ситуацією
- 7.5. Стратегія поведінки в конфліктній ситуації
- 7.6. Поняття стресу, його основні прпчпнп
- 7.7. СпєипФіка управлінських рішень в умовах стресовості
- 7.9. Метопи профілактики стресу
- 7.10. Нові погляпп
- 8. Влааа та особистий вплив
- 8.1. Вплив і влааа, баланс влаап
- 8.3. Модель джерел влааи к. Хеплса
- 8.4. Делегування повноважень як спосіб зміцнення влаші
- 9. Лідерство, стилі керівництва
- 9.1. Основні поняття та підходи теорій лідерства
- 9.2. Системи лідерства за р. Лайкертом
- 9.3. Стилі керівництва за р. Блеііком та аж. Моутон
- 9.4. Сптуашпна модель управління ф. Фідлера
- 9.5. Підхід «шлях - иіль» Мітчелла - Хауса
- 9.7 Ситуативна теорія управління «життєвого ииклу» п. Хєрсі та к. Бленчараа
- 9.8. Порівняльний аналіз ситуаційних моделей лідерства
- 9.10. Інші погляди на класифікацію стилів керівництва
- 9.11. Комунікації в керівництві
- 10. Формальні групп
- 10.1. Групп. Формальні та неформальні групп
- 10.2. Неформальні організації та їх характеристики
- 10.2.1. Вплив хотториського експерименту на теорію управління
- 10.2.4. Комунікації в групах
- 10.2.5. Управління за допомогою комітетів
- 11. Управлінські рішення
- 11.1. Зміст і вгшп управлінських рішень
- 11.2. Прочее прийняття рішень
- 11.3. Моделі та мєтоап прийняття рішень 11.3.1. Метоа наукових досліджень
- 11.3.2. Моделювання
- 11.3.3. Методи прийняття рішень
- 11.3.4. Метопи прогнозування
- 11.3.5. Впмогп по управлінських рішень
- 11.4. Прийняття рішень в ааміиістратпвно-державному управлінні
- 11.5. Переговорний проаес
- 12. Проблеми сучасного адміністративно-державного менеджменту
- 12.1. Принципи загального управління якістю в державному секторі
- 12.2. «ХвороБп» державної адміністрації
- 12.4. Причини повільного піавишеиня якості послуг у державному секторі
- 12.6. Запровадження загального управління якістю
- 12.7. Сучасний досвід адміністратпвно-
- 13.1. Американська школа апміністратпвно-аержавного управління
- 13.2. Теорія апміністратішно-лержавного управління у Великобританії
- 13.3. Французька школа ааміністратпвно-аержавного управління
- 13.4. Теорія ааміністратпвно-аержавного управління в Німеччині
- 13.5. Система державної служби в країнах