3. Класифікація бізнес-моделей підприємства.

Класифікація бізнес-моделей підприємства заснована на двох фундаментальних вимірах бізнесу будь-якої компанії.

Перший вимір: типи прав на активи, які продаються компанією. Даний вимір дозволяє виділити чотири базові бізнес-моделі:

Творець (Creator),

Дистриб'ютор (Distributor),

Власник (Landlord),

Брокер (Broker).

Другий вимір: які активи залучені в бізнес. Даний вимір дозволяє виділити чотири основних типи активів:

фізичні,

фінансові,

нематеріальні,

людські.

На основі основних типів активів у межах кожної з чотирьох основних бізнес-моделей виділяються ще по чотири підкатегорії бізнес-моделей. У загальній складності в рамках даної типології виділено 16 типів спеціалізованих бізнес-моделей. З цих 16 типів бізнес-моделей тільки 7 набули поширення серед великих компаній в США в даний час.

Наступна класифікація використовує два параметри, за якими розрізняються бізнес-моделі: масштаб інвестицій, зроблених для підтримки бізнес-моделі, і ступінь відкритості бізнес-моделі.

Дана класифікація включає шість типів бізнес-моделей, представлених в табл. 1.

Таблиця 1.

Класифікація бізнес-моделей

Аналіз практики розробки та реалізації бізнес-моделей показує, що бізнес-моделі можуть створюватися:

- для певного продукту або послуги (групи однорідних продуктів / послуг);

- для компанії в цілому;

- для групи компаній або холдингу.

На практиці можливо виділити наступні варіанти застосування бізнес-моделей:

- для оцінки й аналізу ефективності бізнесу компанії в порівнянні з іншими аналогічними компаніями;

- для оцінки потенціалу та інвестиційної привабливості бізнесу компанії в майбутньому;

- для оптимізації бізнесу компанії з точки зору стратегії і з точки зору максимізації та утримання цінності, яку компанія створює для клієнтів та інших, зацікавлених у її бізнесі осіб.

В даний час, в умовах глобальної кризи, багато бізнес-моделі втратили свою ефективність і конкурентоспроможність. Українські підприємства, які використовували дані бізнес-моделі, розоряються, зазнають збитків, йдуть з ринку. І навпаки, ряд бізнес-моделей, не актуальних в докризовий період, виявилися високоефективними в умовах кризи і забезпечили компаніям, які їх застосовують, нові можливості для зростання і розвитку бізнесу. Подальше застосування неефективних бізнес-моделей і несвоєчасне визначення нових бізнес-моделей, повільність при переході до них можуть привести багато компаній до істотних фінансових втрат і втрати можливості залишитися в бізнесі в принципі. Криза - це шанс для багатьох компаній значно посилити свої позиції на ринку, використовуючи недоступні раніше стратегічні можливості.