5.2 Організаційні рішення
Прийняття рішень відображається на всіх аспектах управління. Ухвалення рішення – частина щоденної роботи керівника.
В області прийняття рішень Мінцберг виділив чотири ролі керівника – підприємець, фахівець з виправлення порушень у роботі, розподільник ресурсів і фахівець з досягнення угод. Існують розходження в характері рішень, прийнятих на різних рівнях.
Організаційне рішення – це вибір, що повинен зробити керівник, щоб виконати обов'язки, обумовлені займаною ним посадою. Мета організаційного рішення – забезпечення руху до поставлених перед організацією задач. Тому найбільш ефективним організаційним рішенням є вибір, який буде насправді реалізований і внесе найбільший вклад у досягнення кінцевої мети.
Організаційне рішення можна кваліфікувати як запрограмоване і незапрограмоване
Запрограмовані рішення. Нобелівський лауреат Герберт Саймон використовував термін запрограмовані, запозичені з мови комп'ютерної технології, для опису задач високою мірою структурованих.
Запрограмоване рішення є результат реалізації визначеної послідовності кроків чи дій, подібних тим, що виконуються при розв`язанні математичних рівнянь. Як правило, число можливих альтернатив обмежено і вибір повинен бути зроблений у межах напрямків, заданих організацією. Приклад: кількість викладачів визначається з норми – кількість студентів одного викладача.
Програмування можна вважати важливим допоміжним засобом у прийнятті ефективних організаційних рішень. Визначивши, яким повинне бути рішення, керівництво знижує ймовірність помилки. Цим також заощаджується час, оскільки підлеглим не потрібно розробляти нову правильну процедуру кожного разу, коли виникає відповідна ситуація. Не дивно, що керівництво часто програмує рішення під ситуації, що повторюються з визначеною регулярністю.
Керівнику важливо мати упевненість в тому, що процедура прийняття рішень справді правильна і бажана. Очевидно, якщо запрограмована процедура стає невірною і небажаною, рішення, прийняті за її допомогою будуть не ефективними, а керівництво втратить повагу своїх працівників і тих людей поза організацією, яких це рішення стосується.
Більш того, бажано повідомити про обґрунтування методології прийняття запрограмованих рішень тих, хто цією методологією користується, ніж просто запропонувати її для вживання.
Незапрограмовані рішення. Рішення цього типу потребують у ситуаціях, що у певною мірою нові, внутрішньо не структуровані чи повязані з невідомими факторами. Оскільки заздалегідь неможливо скласти конкретну послідовність необхідних кроків, керівник повинен розробити процедуру ухвалення рішення. До числа незапрограмованих можна віднести рішення такого типу: якими повинні бути цілі організації, як поліпшити продукцію, як удосконалити структуру управлінського підрозділу, як підсилити мотивацію підлеглих.
На практиці мала кількість управлінських рішень виявляється запрограмованою чи незапрограмованою в чистому виді. Майже всі рішення виявляються десь між крайніми варіантами. Деякі запрограмовані рішення настільки структуровані, що особиста ініціатива людини, яка приймає їх, цілком виключається. І навіть у ситуації самого складного вибору методологія прийняття запрограмованих рішень може бути корисна.
Далі ми розглянемо процедуру прийняття обґрунтованого, але вищою мірою незапрограмованого організаційного рішення.
Важливо пам'ятати, що процес прийняття організаційних рішень тісно пов'язаний з процесом управління в цілому. Усі функції планування, організації діяльності, мотивації і контролю вимагають від керівника прийняття рішень.
Компроміси. Важливо відзначити, що практично в усіх випадках для керівника було б скрутним, якщо взагалі можливим, ухвалення рішення, яке не має негативних наслідків. Кожне рішення повинне зрівноважити настільки суперечливі цінності, цілі і критерії, що з будь-якого погляду воно буде гірше оптимального. Кожне рішення чи вибір, що стосується всього підприємства, можуть мати негативні наслідки для будь-яких його частин. От чому слід розглядати організацію з позицій системного підходу і враховувати можливі наслідки управлінського рішення для всіх частин організації.
Ефективно працюючий керівник розуміє і приймає як факт те, що обрана ним альтернатива може мати недоліки. Він приймає дане рішення, оскільки з урахуванням усіх факторів, воно представляється найбільш бажаним з погляду кінцевого ефекту. Флюгерна тактика неприйняття рішення гірше, ніж ухвалення поганого рішення. У справі управління організаціями зустрічаються ситуації, в яких з очевидністю відмовлення від вибору буде хорошим рішенням.
- 166 Основи менеджменту
- Л. Д. Богатирьова основи менеджменту
- Схвалено
- Isbn 966-7598-30-6
- Розділ 1 менеджмент: основні поняття. Зміст. Предмет і методи курсу "основи менеджменту"
- 1.1 Підходи до визначення менеджменту. Характеристика процесу управління
- 1.2 Управлінська праця в організації
- Таблиця 1.1 – Визначення понять видів розподілу праці
- 1.3 Менеджер та його обов'язки
- 1.4 Методи менеджменту
- Розділ 2 еволюція менеджменту
- 2.1 Ідеї давніх і традиційний менеджмент
- 2.2 Систематичний менеджмент
- 2.3 Основоположні ідеї менеджменту
- Науковий менеджмент
- Адміністративний менеджмент
- Принципи управління а. Файоля
- Менеджмент людських відносин
- Бюрократія
- Кількісний менеджмент
- Поведінковий менеджмент
- Системний менеджмент
- Ситуаційний менеджмент
- 2.4 Сучасні погляди на принципи менеджменту
- Розділ 3 основні функції менеджменту (процесний підхід)
- 3.1 Загальна характеристика функцій управління
- 3.2 Функція планування
- 3.3 Функція організації
- 3.4 Функція координації
- 3.5 Функція мотивації
- 3.6 Функція контролю
- Розділ 4 системний підхід в управлінні
- 4.1 Системна концепція
- 4.2 Організація як відкрита система
- 4.3 Внутрішнє середовище організацій
- 4.4 Зовнішнє середовище організації
- Розділ 5 форми і методи прийняття управлінських рішень
- 5.1 Сутність процесу прийняття рішень
- 5.2 Організаційні рішення
- 5.3 Підходи до ухвалення рішення
- 5.4 Раціональне рішення проблеми
- Розділ 6 організація в системі управління
- 6.1 Поняття делегування, відповідальності та повноважень
- 6.2 Організаційна структура та її аспекти
- 6.3 Класифікація організаційних структур управління
- Характеристики раціональної бюрократії
- Переваги та недоліки лінійних організаційних структур управління
- Функціональний тип організаційної структури управління виробництвом
- Переваги та недоліки функціональних організаційних структур управління
- Різновиди дивізіональної структури
- Перевага та недоліки продуктових організаційних структур управління
- Переваги та недоліки регіональних організаційних структур управління
- Переваги та недоліки матричних організаційних структур управління
- Переваги та недоліки конгломератних організаційних структур управління
- Розділ 7 процес стратегічного планування
- 7.1 Місія організації. Визначення цілей організації
- 7.2 Аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища організації
- 7.3 Стратегія фірми
- 7.4 Типи стратегій бізнесу
- 7.5 Вироблення стратегії фірми
- 7.6 Вибір стратегії
- 7.7 Виконання стратегії
- 7.8 Десять факторів стратегічного планування
- Розділ 8 керівництво: влада й особистий вплив
- 8.1 Влада, вплив, лідерство
- 8.2 Форма влади і впливу
- Розділ 9 керівництво: стиль і техніка
- 9.1 Вступ
- 9.2 Найважливіші теорії в області керівництва
- 9.3 Ситуаційне керівництво
- 9.4 Техніка керівництва
- Розділ 10 організаційна культура
- 10.1 Складові частини організаційної культури
- 10.2 Моделі організаційної культури
- Розділ 11 кар'єра менеджера і шляхи підвищення ефективності його праці
- 11.1 Вимоги до особистості менеджера
- 11.2 Самоменеджмент керівника
- 11.3 Постановка цілей
- 11.4 Планування діяльності
- 11.5 Фактори успішної діяльності менеджера
- Список рекомендованої літератури
- Людмила дмитрівна богатирьова основи менеджменту