Поведінковий менеджмент

Формування поведінкового менеджменту стало результатом посилення взаємозв'язків концепції людських відносин із психологією, соціологією, ергономікою. На відміну від концепції людських відносин, яка зосередила основну увагу на налагоджуванні міжособистісних стосунків, поведінковий менеджмент надає більшою мірою допомогу працівникам в усвідомленні своїх власних можливостей на основі використання висновків поведінкових наук. Представниками поведінкового менеджменту є такі авторитетні дослідники: К. Арджіріс, Р. Лайкерт, А. Маслоу, Д. Мак-Грегор, Ф. Герцберг.

Ключові ідеї:

- підвищення ефективності діяльності працівників через розуміння індивідуальностей, групи та організаційного процесу;

- наголос на взаємовідносинах між працівниками, менеджерами і роботою, яку вони виконують для організації;

- виявлення працівників, які хочуть працювати і можуть самі контролювати (теорія "Y").

Внесок:

- розширення участі, широка автономія, індивідуальна ініціатива і збагачення службових обов'язків може поліпшити виконання роботи;

- обґрунтування значення розвитку людських ресурсів.

Обмеження:

- різні підходи часто ігнорують ситуаційні фактори, такі як навколишнє середовище і організаційні технології.