Бюрократія

Теорія бюрократії посідає особливе місце у менеджменті. На рис. 2.2 вона не випадково пов'язана лише з ситуаційним менеджментом. Річ у тім, що її автор Макс Вебер (1864–1920) був видатним соціологом свого часу і не мав ніякого відношення до менеджменту. Коло його інтересів було пов'язане з юриспруденцією і політичною економією, що було типовим для німецької науки того часу. Зважаючи на несправедливу суспільну систему, М. Вебер запропонував "ідеальну бюрократію", якої не може бути в житті, але вона може бути корисною для міркувань щодо організації праці у великих групах.

Ключові ідеї:

- структурування, формальна мережа взаємовідносин між спеціальними ланками та організаціями;

- правила і регулятори спеціалізованої діяльності відповідно до кожної посади;

- укомплектування посад підготовленими фахівцями, які опанували всі правила виконання роботи;

- ієрархія визначає взаємовідносини між посадами;

- централізація важливих рішень на вищих ланках ієрархії.

Внесок:

- запровадження ефективного виконання традиційної організації діяльності;

- усунення суб'єктивних рішень працівників і менеджменту;

- переважний наголос на посаді, а не на собі.

Обмеження:

- обмежена організаційна гнучкість і уповільнений процес прийняття рішень;

- ігнорування значення персоналу і міжособистісних стосунків;

- правила розробляються заради них самих;

- зосередження влади може призводити до автократичного менеджменту.