Обсяги надання послуг

Таблиця 6.3

Обсяги споживання ресурсів

Інвестиційний план. Інвестиційний план є своєрідним продовженням виробничого плану. Якщо у виробничому плані описуються кількість та якісні показники процесу виробництва, то в інвестиційному плані треба описати ті витрати, які необхідно зробити аби підготувати все необхідно для здійснення виробничого процесу за проектом. У інвестиційному плані мас бути викладено:

• докладний кошторис витрат по проекту;

• перелік джерел фінансування проекту;

• календарний план-графік виконання робіт по проекту.

Кошторис витрат (табл.6.3) включає загальні витрати за проектом, а саме:

• передінвестиційні витрати;

• інвестиційні витрати;

• податки та збори;

• початкові витрати на виробництво.

• мито, нараховане на вартість устаткування, що перетнуло митний кордон України;

• інші платежі та збори, що мають сплачуватись у зв’язку із закупкою устаткування, будівельними, монтажними та пусковими роботи, які здійснюються по проекту.

ПДВ, сплачений при здійсненні інвестиційних витрат, підлягає поверненню за рахунок зменшення відповідних платежів в наступні періоди. Вартість мита відноситься на витрати виробництва в період, коли воно сплачується.

До джерел фінансування проекту належать власні та залучені кошти.

1. Власні кошти підприємства можуть бути утворені за рахунок коштів фонду розвитку виробництва та амортизаційного фонду.

2. До залучених коштів належать:

• банківські кредити;

• товарні кредити;

• надані постачальниками устаткування;

• кошти облігаційних позик, інші позикові кошти

Таблиця 6.3

Кошторис витрат по проекту

Організаційний план. Виходячи з даних виробничої діяльності підприємства в організаційному плані, визначаються потреба в забезпеченні підприємства робочою силою (утворення додаткових робочих місць), дані про структуру кадрів, кваліфікацію працівників.

Надаються відомості про чинну систему зароботної плати, механізм її нарахування різним категоріям працівників підприємства, систему стимулювання, розробляється організаційно-виробнича структура.

При формуванні організаційної структури важливо звернути увагу на основні принципи ефективних структур управління:

• оптимальний розподіл обовязків;

• інформаційна забезпеченість керівника;

• зацікавленість виконавця в кінцевому результаті;

• наявність контролю і одностайність управління.

В бізнесі ефективну організаційну структуру рекомендується формувати під певну команду, тому що для здійснення задумів необхідно мати кваліфікованих працівників, здатних виконувати ключові завдання, обговорювати організаційну діяльність керівної команди компанії, оцінювати її можливості стосовно розвитку справи так, щоб звести до мінімуму можливість ризику. Робота персоналу фірми буде успішною лише в тому разі, коли інтереси виробництва та індівідуальні здібності працівника будуть узгодженими.

Важливим моментом при складанні організаційного плану є розробка штатного розпису підприємства, для чого потрібно провести розрахунок чисельності виробників і адміністративно-управлінського персоналу (табл.6.4), здійснити розміщення і використання кадрів. При складанні штатного розпису належить також зважати увагу на кваліфікацію кадрів. Окрим того, треба надати інформацію про систему заробітної плати, механізм нарахування зарплати різним категоріям працівників, система стимулювання з вказанням середньомісячної заробітної плати працівників за групами.

Таблиця 6.4

Штатний розпис працівників.

Фінансовий план. У фінансовому розділі бізнес-плану поєднуються результати розробки маркетингової, товарної, виробничої й управлінської стратегій. Реалізація цих стратегій формує визначений рівень витрат і результатів. Природно, що у висновку необхідно звести їх воєдино і відповісти на запитання про кінцевий результат бізнесу. Схема цього розділу бізнес-плану наведена в табл. 6.5.

Основним завданням фінансового плану є перевірка різноманітних варіантів ведення бізнесу й умов роботи фірми з огляду економічної доцільності. При цьому всі можливі витрати необхідно узагальнити і зіставити з очікуваними результатами. Якщо таке порівняння є позитивним, то можна приступати до остаточного редагування й розсилання бізнес-плану потенційним інвесторам.

Проте, що більш імовірно, при об'єктивній оцінці витрат і результатів початковий варіант не буде вселяти оптимізму. Або очікуваний обсяг інвестицій буде занадто малий, або внутрішня ставка прибутку значно поступатиметься середній прибутковості за дохідними активами, або можливий термін повернення позички перевищуватиме розумні межі. Це нормально. Така ситуація означає лише необхідність з'ясовування причин недостатньої ефективності (завищені накладні витрати, занадто дорогі варіанти технічного оснащення тощо), а потім внесення відповідних змін у відповідні розділи бізнес-плану.

Ці зміни передбачають перегляд початкової стратегії і тактики розвитку бізнесу. Наприклад, якщо фінансові показники свідчать про нестачу коштів у якомусь конкретному періоді (квартал, рік) його реалізації, то необхідно проаналізувати витрати за всіма змістовими розділами бізнес-плану протягом цього періоду. При цьому виявляються ті витрати, що не мають принципово го характеру і їх здійснення можна перенести на ті періоди, які характеризуються позитивним балансом грошових потоків.

Таблиця 6.5

Схема фінансового розділу бізнес-плану

Якщо в основній частині бізнес-плану розглядаються кілька варіантів можливого розвитку подій, що само по собі покращує його обґрунтованість, то й запропоновані фінансові показники варто проводити за кожним із них. У результаті відбувається не просто добір найбільш вигідного з них, а створюється можливість для прогнозування поводження на ринку у відповідь на ринкову ситуацію, що змінюється.

Фінансовий розділ бізнес-плану є найменш гнучкою його частиною. Будь-який з його параметрів має бути підтверджений відповідними викладами в описі бізнесу. І навпаки, якщо в будь-якій з аналізованих стадій ділового циклу є певні дії, що викликають визначені витрати, то вони мають знайти своє місце у фінансових розрахунках. Без урахування цих обов'язкових умов бізнес-план не може сприйматися потенційними інвесторами як необґрунтований.

Найчастіше формувати фінансовий план починають з проведення аналізу умов беззбитковості. Він будується на пошуку співвідношення між собівартістю продукції, виторгом від її реалізації і прибутком. У результаті можна одержати параметри роботи, за яких планований обсяг продажу буде принаймні покривати постійні витрати фірми.

Аналіз беззбитковості дозволяє:

• визначити обсяги виробництва і продаж товару з точки зору їх беззбитковості;

• приймати рішення щодо цільових розмірів прибутку;

• збільшити гнучкість фінансових планів шляхом звіту можливих вимірів: в затратах матеріалів і витратах праці, продажної ціни і обсягу продаж.

Суть методу у визначенні такого мінімального обсягу продажу продукції, починаючи з якого підприємство не має збитків. При цьому витрати підприємства дорівнюють його доходам, тобто:

де обсяг продажу, шт..;

оптова ціна продажу, грн..;

величина постійних (фіксованих) витрат, грн..;

величина змінних витрат на одиницю продукції, грн..

,

де точка беззбитковості, тобто такий обсяг продажу, починаючи з якого ціна продажу товару перевищує витрати на його виробництво та реалізацію.

Отже, для визначення планової величини обсяг виробництва та продажу, що відповідає беззбитковому стану підприємства, необхідно знати три величини:

• оптову ціну продажу товару;

• обсяг постійних (фіксованих) витрат, тобто таких витрат, величини яких у короткому період часу не пов’язана з обсягом виробництва і реалізації та їхніми змінами. Це витрати на устаткування, його утримання й експлуатацію, амортизаційні відрахування, адміністративні витрати на оренду, рекламу, соціальне страхування, наукові дослідження, розробки та ін..;

• обсяг змінних витрат, тобто таких витрат, які змінюють свою величину у зв’язку із зміною обсягу виробництва та реалізації продукції. Якщо обсяг зменшується – змінні витрати зменшуються і навпаки. До змінних витрат відносяться витрати на сировину та матеріали, заробітну плату основного виробничого персоналу, електроенергію, транспортування та інші.

Графічно точка беззбитковості визначається у точці перетину ліній валового доходу і валових витрат (рис.6.2).

Головне призначення обґрунтування умов беззбитковості полягає у перевірці дієвості цінової політики, яка визначена раніше.

Логіка аналізу беззбитковості може використовуватися і для визначення обсягу виробництва та реалізації продукції, необхідного для отримання цільової величини прибутку.

Окрім наведенного фінансовий розділ подається трьома основними прогнозованими фінансовими документами, які дозволяють планувати, аналізувати і контролювати фінансову діяльність підприємства:

1. балансова відомість;

2. прогнозування прибутків і збитків;

3. план грошових потоків.

Постійні витрати

Рисунок 6.2 - Визначення точки беззбитковості підприємства

Балансова відомість відбиває стан підприємства на певний момент часу, вона показує, наскільки стійкий фінансовий стан (платоспроможність і ліквідність) підприємства, яке реалізує проект в конкретний момент часу.

Прогнозування прибутків і збитків відбиває операційну діяльність фірми на впродовж певного періоду часу.

Головне завдання плану грошових потоків перевірка синхронності надходження і витрат коштів та висвітлення діяльності підприємства від періоду до періоду.

Досягнення запланового стану пов’язане з певними ризиками, що виникають у результаті настання небажаних негативних змін. Тому при розробці бізнес-плану мають бути враховані можливості зміни ринкової ситуації. Проводять якісний і кількісний аналіз ризику. Для підвищення рівня надійності та достовірності результатів і висновків використовують аналіз чутливості. Його метою є визначення ступеня впливу критичних чинників на фінансові результати проекту. Процедура аналізу чутливості включає:

• вибір одного з інтегральних показників ефективності (термін окупності проекту, чиста дисконтована вартість проекту, внутрішня форма рентабельності), відносно якого проводиться оцінка;

• почергове введення у прогноз різних значень вибраного критичного чинника та оцінка їхнього впливу на ключовий показник;

• розробку заходів по зменшенню ризикованості та встановлення оптимального варіанта реалізації проекту.