2 Калькулювання і облік за процесами

Калькулювання за процесами ґрунтується на групуванні витрат за окремими процесами або стадіями виробництва.

Цей метод застосовується у масовому, серійному виробництві, наприклад у хімічній, нафтопереробній, металургійній, текстильній промисловості.

Складність попроцесного калькулювання залежить від кількості процесів та складності технології обробки сировини, наявності і величини незавершеного виробництва.

Підвидом попроцесного методу калькулювання є простий метод. Він може застосовуватись для калькулювання собівартості однорідної продукції, виготовлення якої не поділяється на окремі процеси і де немає незавершеного виробництва (виробництво електроенергії, видобуток вугілля тощо).

В такому випадку облік витрат ведеться по підприємству загалом, а фактичну собівартість можна визначити як суму всіх витрат за звітний період.

Якщо ж виробництво складне і поділяється на декілька процесів, виробляється декілька видів продукції, є незавершене виробництво, то облік слід організувати окремо за кожним видом продукції та процесом, а калькулювання собівартості необхідно здійснювати з урахуванням залишків незавершеного виробництва.

Тоді будемо мати:

=+-(4.1)

Залишок незавершеного виробництва визначається інвентаризацією або з даними обліку та оцінюється за нормативною собівартістю або за собівартістю еквівалентної одиниці продукції.

Еквівалентна одиниця готової продукції – вимір одиниці продукції з урахуванням її ступеня готовності.

Кількість еквівалентних одиниць готової продукції визначають шляхом множення кількості оброблених виробів на їх відсоток готовності.

Приклад.

Підприємство за місяць виготовило 5000 одиниць продукції, а ще 4000 одиниць оброблені на 10%, то кількість еквівалентних одиниць готової продукції за місяць складатиме:

5000+4000*10%:100=5400 одиниць

Таким чином, витрати підприємства за цей місяць слід вважати еквівалентними (відповідними) до виготовлення 5400 одиниць продукції.

При такому підході калькулювання за процесами має 5 етапів:

1 узагальнення даних про рух фізичних одиниць продукції;

2 обчислення еквівалентних одиниць готової продукції для кожної статті витрат (матеріали, заробітна плата тощо);

3 визначення загальної суми витрат на виробництво;

4 розрахунок собівартості еквівалентної одиниці готової продукції;

5 розподіл виробничих витрат між готовою продукцією та незавершеним виробництвом.

Розрахунок кількості еквівалентних одиниць та обчислення їх собівартості залежить від методу оцінки запасів, що використовується на підприємстві – ФАЙФО чи метод середньозваженої собівартості (табл. 4.3).

Порядок застосування попроцесного калькулювання за різними методамирозглянемо на основі вихідних даних у табл. 4.4.

Таблиця 4.3 - Відмінності калькулювання за процесами залежно від методу

Умовні позначення до таблиці:

ЕО – еквівалентні одиниці готової продукції;

ГП – продукція, виготовлена за звітний період;

Еп, Ек – еквівалентні одиниці у незавершеному виробництві на початок і кінець періоду.

Калькулювання за процесами за методом середньозваженої собівартості.

При використанні даного методу для обрахунку еквівалентних одиниць не беруть до уваги незавершене виробництво на початок періоду, так як припускають, що ті вироби, які не були завершені станом на початок звітного періоду, були завершені і включені до складу готової продукції під час звітного періоду.

За даними нашого прикладу, у першому процесі було виготовлено і передано для подальшої обробки у другий процес 7000 одиниць виробів. Таким чином, залишок незавершеного виробництва на кінець звітного періоду за першим процесом можна обрахувати таким чином: 2000+8000-7000=3000 (одиниць).

Таблиця 4.4 - Вихідні дані для обчислення собівартості готової продукції за попроцесним методом

При розрахунку кількості еквівалентних одиниць було враховано те, що у складі незавершеного виробництва на кінець періоду матеріали були використані повністю, а обробка була здійснена на 30% для заробітної плати та на 20% для загальновиробничих витрат.

На основі цього можна обчислити собівартість еквівалентної одиниці (табл. 4.5).

За даними таблиці 4.5, собівартість одиниці продукції, виготовленої у процесі 1, складає 6,27 грн. Тоді собівартість всіх напівфабрикатів, переданих з процесу 1 у процес 2 складає: 7000 од. х 6,27 грн.=43890 грн.

Незавершене виробництво на кінець місяця буде оцінене так:

Прямі матеріали: 3000 х 100% х 2,6=7800 грн.

Пряма зарплата: 3000 х 30% х 2,025=1822,5 грн.

Загальновиробничі витрати: 3000 х 20% х 1,645=987 грн.

Усього незавершене виробництво на кінець місяця: 10609,5 грн.

Таблиця 4.5 - Розрахунок середньозваженої собівартості еквівалентної одиниці продукції (процес 1)

* 3000 од. х 30%=900 од.

** 3000 од. х 20%=600 од.

Так само здійснюють розрахунки для процесу 2 (табл. 4.6).

Таблиця 4.6 - Розрахунок середньозваженої собівартості еквівалентної одиниці продукції (процес 2)

* вартість напівфабрикатів, переданих з процесу 1

Собівартість готової продукції, що виготовлено за місяць у процесі 2: 6000 од. х 14,649 грн.=87894 грн.

Оцінка незавершеного виробництва матиме вигляд:

Напівфабрикати: 1500 х 100% х 6,519=9778,5 грн.

Прямі матеріали: 1500 х 100% х 3,093=4639,5 грн.

Пряма зарплата: 1500 х 50% х 2,37=1777,5 грн.

Загальновиробничі витрати: 1500 х 100% х 2,667=4000,5 грн.

Усього незавершене виробництво на кінець: 20196 грн.

Калькулювання за процесами за методом ФАЙФО.

При використанні цього методу для обчислення кількості еквівалентних одиниць продукції незавершене виробництво на початок місяця слід відняти, так як цю частину продукції було оброблено у попередньому місяці (діє припущення, що витрати поточного місяця пов’язані в першу чергу із завершенням тієї продукції, що на початок періоду залишилась необробленою).

Таблиця 4.7 - Розрахунок собівартості еквівалентної одиниці продукції за методом ФАЙФО (процес 1)

Витрати на завершення обробки 2000 одиниць, що були не завершені на початок місяця:

Прямі матеріали: 2000 х (100%-50%) х 2,222=2222 грн.

Пряма зарплата: 2000 х (100%-30%) х 2,055=2877 грн.

Загальновиробничі витрати: 2000 х (100%-10%) х 1,351=2431,8 грн.

Усього: 7530,8 грн.

Загальні витрати на виробництво 2000 одиниць продукції, обробка яких була розпочата в минулому місяці:

Незавершене виробництво на початок місяця: 9500 грн. (6000+1000+2500)

Витрати на додаткову обробку у поточному місяці: 7530,8 грн.

Усього витрат на виробництво 2000 одиниць: 17030,8 грн.

Собівартість решти 5000 одиниць (7000-2000), виготовлених у звітному місяці: 5000 од. х 5,628 грн.=28140 грн.

Таким чином, собівартість усієї готової продукції, що виготовлена у звітному місяці і передана до процесу 2, складає: 17030,8+28140=45170,8 грн.

Оцінка незавершеного виробництва на кінець місяця по процесу 1 матиме вигляд:

Прямі матеріали: 3000 х 100% х 2,222=6666 грн.

Пряма зарплата: 3000 х 30% х 2,055=1849,5 грн.

Загальновиробничі витрати: 3000 х 20% х 1,351=810,6 грн.

Усього: 9326,1 грн.

Таблиця 4.8 - Розрахунок собівартості еквівалентної одиниці продукції за методом ФАЙФО (процес 2)

* вартість напівфабрикатів, переданих з процесу 1

Витрати на завершення обробки 500 одиниць, що були не завершені на початок місяця:

Напівфабрикати: 500 х (100%-100%) х 6,453=0 грн.

Прямі матеріали: 500 х (100%-40%) х 3,014=904,2 грн.

Пряма зарплата: 500 х (100%-60%) х 1,86=372 грн.

Загальновиробничі витрати: 500 х (100%-70%) х 1,958=293,7 грн.

Усього: 1569,9 грн.

Загальні витрати на виробництво 500 одиниць продукції, обробка яких була розпочата в минулому місяці:

Незавершене виробництво на початок місяця: 16200 грн. (5000+1200+4000+6000)

Витрати на додаткову обробку у поточному місяці: 1569,9 грн.

Усього витрат на виробництво 500 одиниць: 17769,9 грн.

Собівартість решти 5500 одиниць (6000-500), виготовлених у звітному місяці: 5500 од. х 13,285 грн.=73067,5 грн.

Таким чином, собівартість усієї готової продукції, що виготовлена у звітному місяці у процесі 2, складає: 17769,9+73067,5=90837,4 грн.

Оцінка незавершеного виробництва на кінець місяця по процесу 1 матиме вигляд:

Напівфабрикати: 1500 х 100% х 6,453=9679,5 грн.

Прямі матеріали: 1500 х 100% х 3,014=4521 грн.

Пряма зарплата: 1500 х 50% х 1,86=1395 грн.

Загальновиробничі витрати: 1500 х 100% х 1,958=2937 грн.

Усього: 18532,5 грн.

Позитивними рисами попроцесного методу є:

1 Відносна простота у порівнянні з позамовним методом (немає необхідності вести картки обліку собівартості).

2 Витрати списуються за календарний період, а не за час виготовлення замовлення

Недоліки попроцесного методу:

1 Необхідність інвентаризації незавершеного виробництва на кінець періоду в усіх цехах одночасно.

2 Часто неможливо точно визначити ступінь обробки напівфабрикатів або продукції у незавершеному виробництві, що викривлює показник собівартості.