3 Методи побудови функції витрат.

Функція витрат – це математичний опис взаємозв’язку між величиною витрат та факторами, що на неї впливають.

На витрати зазвичай впливає декілька факторів, проте для спрощення будують однофакторну модель, обравши найвагоміший фактор: У=а+bх

де У – загальні витрати;

а – загальні постійні витрати;

b – змінні витрати на одиницю діяльності;

х – фактор витрат (обсяг діяльності).

Основним призначенням функції витрат є передбачення загальної величини витрат при різних обсягах діяльності.

Припустимо, що змінні витрати на одиницю продукції складають 200 грн., а загальні постійні витрати 70000 грн. Функція витрат матиме вигляд: У=70000+200х.

Тоді загальна сума витрат на виробництво 1000 одиниць продукції складатиме: 70000+200*1000=270000 (грн.).

Функцію витрат можна побудувати за допомогою таких методів:

• технологічний аналіз;

• аналіз рахунків;

• метод вищої-нижчої точки;

• метод візуального пристосування;

• регресійний аналіз;

• спрощений статистичний аналіз.

Метод технологічного аналізу.

Полягає в аналізі кожної операції, функції на підприємстві, щоб визначити взаємозв’язок між витратами та результатом діяльності. Такий аналіз потребує дуже детального дослідження кожної операції з точки зору їх доцільності, потреби ресурсів на їх здійснення, реальність їх витрачання тощо.

Технологічний аналіз дає найточніші результати, але є найбільш трудомістким і дорогим.

Метод аналізу рахунків.

Полягає в розподілі витрат на змінні та постійні шляхом вивчення даних рахунків бухгалтерського обліку.