5 Стандарт-костінг і нормативний метод калькулювання.

Стандарт-костінг базується на основі обліку та калькулювання стандартних витрат.

Стандартні витрати – витрати, необхідні для виробництва певної продукції або послуг за нормальних умов діяльності.

Розрізняють три види стандартів:

1 базисні стандарти – встановлюються на довгий термін (2 – 5 років) для вивчення динаміки цін і продуктивності праці.

2 теоретичні стандарти – можуть бути досягнуті лише за ідеальних умов діяльності. Це своєрідний еталон величини витрат.

3 поточні стандарти – відображають витрати, необхідні для виготовлення продукції у звітному періоді за існуючих умов діяльності.

Розроблення стандартів витрат здійснюють підрозділи, які відповідальні за ті чи інші статті витрат.

При розробці стандартів на використання матеріалів використовують креслення, карти розкрою, рецептури тощо.

Встановлення стандартів витрат на оплату праці полягає у визначенні переліку робочих операцій, їх тривалості та суми зарплати, що необхідно нарахувати за кожну виконану операцію на основі тарифних ставок.

Стандарт непрямих витрат встановлюється бухгалтером.

Система калькулювання стандартних витрат включає такі етапи:

• встановлення стандартів витрат;

• накопичення даних про фактичні витрати;

• визначення і аналіз відхилень фактичних витрат від стандартів;

• внесення коректив у діяльність або стандарти.

Аналіз відхилень від стандартів повинен відповісти на такі запитання:

• яка сума різниці між фактичними та стандартними витратами;

• причини виникнення різниць (під впливом ефективності використання ресурсу чи його ціни).

Для ілюстрації розрахунку відхилень скористаємось даними таблиць 4.13 та 4.14.

Таблиця 4.13 - Картка стандартної собівартості одиниці продукції

Таблиця 4.14 - Фактичні показники діяльності

Відхилення прямих матеріальних витрат виникають за рахунок зміни ціни закупівлі та за рахунок використання.

Відхилення матеріальних витрат за рахунок цін обраховують таким чином:

=х-х= =х(4.6)

За даними прикладу маємо:

фактична кількість використаних матеріалів: 300 од х 3,5 кг=1050 кг;

відхилення: (10-10,5) х 1050=-525 грн.

Таким чином, маємо негативне відхилення (перевитрату), так як фактична ціна більше стандартної.

Відхилення матеріальних витрат за рахунок використання:

=х-х= =(4.7)

Важливо зауважити, що стандартна кількість використаних матеріалів обчислюється в розрахунку на фактичний обсяг випуску:

300 од. х 3 кг=900 кг

Маємо відхилення: (900-1050) х 10=-1500 грн. – негативне відхилення, яке виникло за рахунок перевищення норм використання матеріалів на одиницю продукції .

Загальне відхилення матеріальних витрат є алгебраїчною сумою відхилень за рахунок ціни та використання: -525+(-1500)=-2025 грн. (або 9000-11025 грн.).

Відхилення прямих витрат на оплату праці виникає за рахунок тарифної ставки та продуктивності праці.

=х-х= =х(4.8)

Фактична кількість годин: 3,4 год. х 300 од.=1020 год.

Відхилення: (5-5,1) х 1020=-102 грн. – негативне відхилення (перевитрата фонду оплати праці за рахунок збільшення тарифної ставки).

=х-х= =х(4.9)

Стандартну кількість годин обчислюємо в розрахунку на фактичний обсяг діяльності: 300 од. х 4 год. = 1200 год.

Маємо відхилення: (1200-1020) х 5=900 грн. – позитивне відхилення (економія фонду оплати праці за рахунок зменшення кількості витрачених годин на одиницю продукції).

Загальне відхилення по заробітній платі складає: -102+900=798 грн.

Відхилення змінних загальновиробничих витрат виникає за рахунок ставки розподілу та продуктивності праці (так як в більшості випадків ці витрати пов’язані з витратами праці).

=х-= =х(4.10)

6 х 1020-5610=510 грн., або (6-5,5) х 1020=510 грн.

Фактичну ставку розподілу було обраховано таким чином: 5610:1020=5,5.

Маємо позитивне відхилення, яке було спричинене застосуванням заздалегідь визначеної ставки розподілу витрат.

=х(4.11)

(1200-1020) х 6=1080 грн. – позитивне відхилення за рахунок підвищення продуктивності праці.

Загальне відхилення змінних загальновиробничих витрат складає: 510+1080=1590 грн.

Відхилення постійних загальновиробничих витрат виникають за рахунок виконання бюджету та обсягу виробництва (оскільки можуть відрізнятись фактична та бюджетна бази розподілу).

За умовою нашого прикладу, загальне відхилення постійних загальновиробничих витрат необхідно розрахувати як різницю між стандартними витратами на фактичний обсяг та фактичними витратами.

Стандартні витрати на фактичний обсяг – це добуток стандартної ставки розподілу на фактичний обсяг діяльності: 40грн. х 300 од.=12000 грн.

Тоді загальне відхилення буде таким: 12000-15500=-3500 грн. – негативне відхилення.

=-(4.12)

Маємо таке відхилення: 16000-15500=500 грн. – позитивне відхилення.

=х(4.13)

(300-400) х 40=-4000 грн. – негативне відхилення, яке виникло внаслідок недовикористання виробничих потужностей.

Облік відхилень від стандартів ведеться з використанням спеціальних рахунків, які мають структуру, зображену на рис. 4.2.

Рисунок 4.2- Побудова рахунка відхилень витрат

Використовують два варіанти ведення обліку відхилень.

Варіант 1.

За дебетом рахунку виробництва відображаються фактичні витрати, а готова продукція списується з кредиту рахунку виробництва за стандартною собівартістю (рис. 4.3).

Варіант 2.

За дебетом рахунку “Виробництво” відображаються стандартні витрати, а відхилення від стандартів відображають одночасно з відображенням витрат на виробництво. Тобто діє такий принцип: фактичні витрати – це алгебраїчна сума стандартних витрат та відхилень від стандартів.

Готова продукція також відображається за стандартною собівартістю (рис. 4.4).

Рисунок 4.3- Схема обліку стандартних витрат (варіант 1)

Рисунок 4.4- Схема обліку стандартних витрат (варіант 2)

Розглянемо ведення обліку стандартних витрат за даними наведеного вище прикладу.

Варіант 1.

1 Відображаємо прямі витрати на матеріали:

а) фактично використані матеріали:

Дт 23.1 “Виробництво” Кт 201 “Матеріали” – 11025;

б) негативне відхилення за рахунок цін:

Дт 23.2 “Відхилення матеріалів за рахунок цін” Кт 23.1 “Виробництво” – 525;

в) негативне відхилення за рахунок використання:

Дт 23.3 “Відхилення матеріалів за рахунок використання” Кт 23.1 “Виробництво” – 1500.

2 Відображаємо прямі витрати на оплату праці:

а) нарахована фактична заробітна плата:

Дт 23.1 “Виробництво” Кт 66 “Розрахунки з оплати праці” – 5202;

б) негативне відхилення за рахунок тарифної ставки:

Дт 23.4 “Відхилення зарплати за рахунок тарифних ставок” Кт 23.1 “Виробництво” – 102;

в) позитивне відхилення за рахунок продуктивності праці:

Дт 23.1 “Виробництво” Кт 23.5 “Відхилення зарплати за рахунок продуктивності” – 900.

3 Відображаємо фактичні загальновиробничі витрати:

а) змінні загальновиробничі витрати:

Дт 91.1 “Фактичні загальновиробничі витрати” Кт Різні рахунки – 5610;

б) постійні загальновиробничі витрати:

Дт 91.1 “Фактичні загальновиробничі витрати” Кт Різні рахунки – 15500;

Таким чином, загальна сума фактичних загальновиробничих витрат складає 21110 грн.

4 Відображаємо стандартні (розподілені) загальновиробничі витрати:

а) списали суму фактичних витрат:

Дт 91.2 “Розподілені загальновиробничі витрати” Кт 91.1 “Фактичні загальновиробничі витрати” – 21110;

б) списали розподілені загальновиробничі витрати на виробництво:

Дт 23.1 “Виробництво” Кт 91.2 “Розподілені загальновиробничі витрати” – 19200

Суму розподілених загальновиробничих витрат було обчислено на основі єдиної бюджетної ставки розподілу для постійних і змінних витрат:

бюджетна ставка розподілу: 24+40=64 грн./од.;

розподілені витрати: 64 грн./од.х 300 од.=19200 грн.

в) відобразили недорозподілені загальновиробничі витрати (21110-19200):

Дт 91.4 “Недорозподілені загальновиробничі витрати” Кт 91.2 Розподілені загальновиробничі витрати” – 1910.

Сума недорозподілених витрат є загальним відхиленням постійних і змінних загальновиробничих витрат.

5 Оприбуткували готову продукцію за стандартною собівартістю (114 грн. х 300 од.=34200 грн.):

Дт 26 “Готова продукція” Кт 23.1 “Виробництво” – 34200

6 В кінці звітного періоду відхилення від стандартів списують на рахунок собівартості реалізованої продукції:

Дт 901 “Собівартість реалізованої продукції” Кт 23.2 “Відхилення матеріалів за рахунок цін” – 525

Дт 901 “Собівартість реалізованої продукції” Кт 23.3 “Відхилення матеріалів за рахунок використання” – 1500

Дт 901 “Собівартість реалізованої продукції” Кт 23.4 “Відхилення зарплати за рахунок тарифних ставок” – 102

Дт 23.5 “Відхилення зарплати за рахунок продуктивності” Кт 901 “Собівартість реалізованої продукції” – 900

Дт 901 “Собівартість реалізованої продукції” Кт 91.4 “Недорозподілені загальновиробничі витрати”– 1910

Якщо сума відхилень від стандартів суттєва, то вона може розподілятись між залишками незавершеного виробництва, готової продукції та собівартістю реалізованої продукції.

Варіант 2.

1 Відображаємо витрати на матеріали:

а) стандартні витрати (в розрахунку на фактичний обсяг):

Дт 23.1 “Виробництво” Кт 201 “Матеріали” – 9000;

б) негативне відхилення за рахунок цін:

Дт 23.2 “Відхилення матеріалів за рахунок цін” Кт 201 “Матеріали” – 525;

в) негативне відхилення за рахунок використання:

Дт 23.3 “Відхилення матеріалів за рахунок використання” Кт 201 “Матеріали” – 1500.

2 Відображаємо прямі витрати на оплату праці:

а) нарахована стандартна заробітна плата:

Дт 23.1 “Виробництво” Кт 66 “Розрахунки з оплати праці” – 6000;

б) негативне відхилення за рахунок тарифної ставки:

Дт 23.4 “Відхилення зарплати за рахунок тарифних ставок” Кт 66 “Розрахунки з оплати праці” – 102;

в) позитивне відхилення за рахунок продуктивності праці:

Дт 66 “Розрахунки з оплати праці” Кт 23.5 “Відхилення зарплати за рахунок продуктивності” – 900.

Всі подальші операції ідентичні варіанту 1.

Переваги стандарт-костінгу:

1 Використання для контролю за витратами на основі виявлених відхилень.

2 Полегшення процедури калькулювання, оскільки є стандарти на всі види витрат.

3 Можливість передбачити суму очікуваних витрат на виробництво, собівартість одиниці продукції, фінансові результати.

Недоліки стандарт-костінгу:

1 Важко розробити точні стандарти витрат через часті коливання цін на ресурси.

2 Не на всі виробничі витрати можна встановити стандарти через індивідуальність виробництва. Внаслідок цього послаблюється контроль за цими витратами, оскільки немає еталону для порівняння фактичних витрат.