2Порядок складання та взаємоузгодження бюджетів.

Процес бюджетування здійснюється у декілька етапів:

1 Доведення основних цілей підприємства до працівників, які складатимуть бюджети: річний бюджет є складовою стратегічних планів підприємства, і тому працівникам необхідно надати всю інформацію про політику підприємства на бюджетний період, щоб бюджети відповідали встановленим цілям.

2Визначення обмежувальних чинників: такими чинниками найчастіше є попит на продукцію, обмеженість ресурсів підприємства. Перед початком складання бюджетів необхідно визначити всі обмежуючі чинники для забезпечення реальності бюджетів.

1 Розробка бюджету реалізації (продажу).

2 Попереднє складання інших операційних та фінансових бюджетів.

3 Обговорення бюджетів із вищим керівництвом.

4 Координація і аналіз обговорених бюджетів.

5 Затвердження бюджетів.

Розглянемо послідовність складання бюджетів.

В першу чергу складається бюджет продажу – операційний бюджет, який містить інформацію про запланований обсяг продажу, ціну та дохід від реалізації кожного виду продукції.

Цей документ визначає обсяг виробництва продукції, обсяг закупівлі матеріалів, витрачання ресурсів тощо. Саме тому він складається першим.

Прогноз продажу здійснюють шляхом дослідження ринку, використання статистичної інформації та прогнозів фахівців щодо розвитку певної галузі економіки. При цьому використовують такі методи як функції витрат, аналіз взаємозв’язку “витрати-обсяг-прибуток”, методи ціноутворення тощо.

Одночасно з бюджетом продажу складають графік очікуваних грошових надходжень від реалізації продукції, який повинен враховувати запланований рівень дебіторської заборгованості за відвантажену продукцію.

Бюджет виробництва – виробнича програма, у якій передбачено обсяги виробництва за всіма видами продукції.

Обсяг виробництва визначається виходячи із запланованого обсягу продажу згідно із бюджетом продажу та необхідного запасу готової продукції на складі.

Таким чином, обсяг виробництва можна визначити наступним чином:

=+-(7.1)

Бюджет використання матеріалів – бюджет, який визначає кількість і номенклатуру матеріалів, необхідних для виконання виробничої програми бюджетного періоду.

Бюджет придбання матеріалів – бюджет, який містить розрахунок кількості матеріалів, яку необхідно придбати, та витрати на придбання.

Необхідну кількість закупівлі матеріалів обчислюють за формулою:

=+-(7.2)

Обсяг матеріалів, використаних на виробництво, визначено бюджетом використання матеріалів.

Одночасно з бюджетом придбання матеріалів складають графік очікуваних виплат за матеріали з урахуванням запланованого рівня кредиторської заборгованості.

Бюджет прямих витрат на оплату праці – бюджет, в якому відображаються витрати на оплату праці, необхідні для виробництва у бюджетному періоді.

Цей бюджет складається на основі даних бюджету виробництва і встановлених норм праці на одиницю продукції і тарифних ставок працівників відповідної кваліфікації.

Бюджет виробничих непрямих (загальновиробничих) витрат – бюджет, що відображає непрямі витрати, пов’язані із виробництвом продукції у бюджетному періоді.

Бюджет складається на основі виробничої програми, укладених угод (на оренду приміщень, обслуговування обладнання), розрахунків (амортизація).

Сума змінних загальновиробничих витрат визначається на основі ставки (або декількох ставок для різних статей) розподілу.

Бюджет собівартості готової продукції – бюджет, який містить розрахунок собівартості продукції, яка буде виготовлена у бюджетному періоді.

Бюджетна собівартість готової продукції визначається на основі бюджетів використання прямих матеріалів, прямих витрат на оплату праці та загальновиробничих витрат з урахуванням запланованого залишку незавершеного виробництва за формулою:

=+-(7.3)

Бюджет собівартості реалізованої продукції – бюджет, який містить розрахунок собівартості продукції, яку планується реалізувати у бюджетному періоді.

=+-(7.4)

Бюджет адміністративних витрат – бюджет, який відображає очікувані витрати на управління підприємством в цілому.

Даний бюджет складається шляхом об’єднання бюджетів усіх підрозділів, які здійснюють управління підприємством.

Бюджет витрат на збут – бюджет, у якому відображено витрати, пов’язані із реалізацією продукції.

Даний бюджет складається на основі бюджету продажу, оскільки частина витрат на збут є змінною по відношенню до обсягів реалізованої продукції.

Сума змінних витрат на збут визначається на основі ставки розподілу витрат на збут.

Бюджетний звіт про фінансові результати – це форма однойменного звіту, яка складається на початку звітного періоду на основі бюджетів продажу, собівартості реалізованої продукції, витрат на збут, адміністративних витрат та інших операційних витрат.

Бюджет руху грошових коштів – бюджет, який відображає очікувані платежі та надходження грошових коштів за бюджетний період.

Цей бюджет складається на основі операційних бюджетів, бюджетів капітальних інвестицій та розрахунків руху коштів внаслідок фінансової діяльності.

Важливо зауважити, що не всі витрати і доходи спричиняють рух грошових коштів, тому ті види операцій, за якими немає руху грошей, слід виключити (наприклад, амортизація необоротних активів).

Бюджетний баланс - це форма однойменного звіту, яка містить інформацію про майбутній фінансовий стан підприємства і складається на основі початкового балансу, бюджетів операційних витрат та бюджету грошових коштів.

Залишкова вартість основних засобів на кінець бюджетного періоду визначається з урахуванням придбаних основних засобів та нарахованої амортизації (відображеної у бюджетах загальновиробничих, адміністративних витрат, витрат на збут)

Залишок матеріалів визначають виходячи із залишку на початок, бюджетів придбання та використання матеріалів.

Суму залишку готової продукції можна взяти з бюджету собівартості реалізованої продукції.

Дебіторська заборгованість розраховується на основі бюджету продажу та графіку очікуваних грошових надходжень.

Залишок грошових коштів переноситься з бюджету руху грошових коштів.

Кредиторська заборгованість на кінець періоду визначається на основі заборгованості на початок, бюджету закупок матеріалів, заробітної плати тощо та планових платежів.

Нерозподілений прибуток на кінець періоду визначається наступним чином:

=+-(7.5)

Рівність підсумків активу і пасиву у бюджетному балансі свідчить про узгодженість всіх інших операційних і фінансових бюджетів.

Складання бюджетного балансу дозволяє досягти таких цілей:

• своєчасне передбачення несприятливого фінансового стану підприємства;

• висвітлення суми майбутніх ресурсів і зобов’язань;

• забезпечення контролю точності складання всіх бюджетів.

3 Контроль виконання бюджетів та аналіз відхилень.

У процесі господарської діяльності підприємство внаслідок різних причин часто не дотримується бюджетних показників. Таким чином, виникають відхилення – різниця між бюджетними і фактичними показниками.

Відхилення від бюджету необхідно контролювати: визначати суму відхилень фактичних показників від бюджету, здійснювати їх аналіз та вносити необхідні корективи. Такий процес називається бюджетним контролем.

Бюджетний контроль здійснюється за допомогою складання звіту про виконання бюджету – звіту, який містить інформацію про відхилення та пояснення причин їх виникнення.

Відхилення від бюджету можуть бути сприятливими та несприятливими.

Несприятливі (негативні) відхилення – відхилення, коли фактичний дохід, маржинальний дохід і прибуток менше, ніж запланований, а фактичні витрати – більше, ніж заплановані.

Сприятливі (позитивні) відхилення – коли фактичний дохід, маржинальний дохід і прибуток більше, ніж запланований, а фактичні витрати – менше, ніж заплановані.

Зазвичай керівники детально аналізують тільки суттєві відхилення, незначні відхилення ігноруються.

Залежно від причини виникнення відхилення поділяють на такі групи:

1 Відхилення внаслідок планування – відхилення, пов’язані з помилками в процесі складання бюджетів.

2 Відхилення внаслідок діяльності виникають в результаті дій персоналу або виникнення певних непередбачуваних подій (зміна попиту, коливання цін тощо).

Дії керівника по відношенню до суттєвих відхилень можуть бути такими:

1 коригування або перегляд бюджету, якщо у ньому виявлено помилки і прорахунки;

2 внесення коректив у дії персоналу, якщо відхилення спричинено саме їх діяльністю.

Важливо зауважити, що ефективно здійснювати контроль за відхиленнями можливо лише за умови коректного порівняння фактичних і бюджетних показників. Це пов’язано з тим, що генеральний бюджет складається у розрахунку на певний фіксований обсяг діяльності, тобто є статичним бюджетом.

Проте значна частина витрат і доходів залежать від обсягу діяльності, і якщо фактичний та плановий обсяги відрізняються, відхилення від статичного бюджету втрачають своє контрольне значення.

Проілюструємо вказане вище на прикладі.

Приклад.

Підприємство запланувало виготовити і реалізувати 10000 одиниць продукції. Фактично виготовлено і реалізовано 8000 одиниць продукції. Звіт про виконання бюджету складено на основі порівняння із статичним бюджетом із розрахунку на 10000 одиниць (табл. 7.1).

Таблиця 7.1 - Звіт про виконання статичного бюджету

Таким чином, фактичні витрати і доходи, які відповідають обсягу реалізації 8000 одиниць, співставлено із бюджетними витратами і доходами у розрахунку на 10000 одиниць. Звідси слідує, що сприятливе відхилення по змінних витратах у сумі 42200 грн. є оманою. Насправді причиною такої “економії” є недовиконання плану по обсягу виробництва і реалізації, внаслідок чого змінні витрати є меншими, ніж передбачалось.

Чи дійсно є економія змінних витрат, перевищення доходу тощо, дозволяє виявити відхилення від гнучкого бюджету.

Гнучкий бюджет – бюджет, складений на основі бюджетних витрат і доходів в розрахунку на фактичний обсяг діяльності або для кількох можливих обсягів діяльності в межах релевантного діапазону.

Суму доходу за гнучким бюджетом можна обчислити таким чином:

=х(7.6)

Сума змінних витрат за гнучким бюджетом обчислюється наступним чином:

=х..................(7.7)

У таблиці 7.2 показано звіт з виконання бюджету на основі гнучкого бюджету. Бачимо, що фактичні змінні витрати перевищують гнучкий бюджет на 40800 грн., що є негативним відхиленням. По доходу від реалізації також маємо негативне відхилення.

Відхилення від гнучкого бюджету – це різниця між фактичними показниками та гнучким бюджетом, яка показує відхилення за рахунок ціни використаних ресурсів (для витрат) або ціни реалізації (для доходу).

Відхилення гнучкого бюджету від статичного – це відхилення за рахунок обсягу діяльності.

Відхилення фактичних показників від статичного бюджету – це відхилення за рахунок обидвох факторів. Воно дорівнює алгебраїчній сумі двох попередніх відхилень

Таблиця 7.2 - Звіт про виконання гнучкого бюджету

ТЕМА 8

КОНТРОЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРІВ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

1 Поняття і класифікація центрів відповідальності

2 Контроль діяльності центрів витрат

3 Контроль діяльності центрів доходу

4 Контроль діяльності центрів прибутку

5 Контроль діяльності центрів інвестицій

1 Поняття і класифікація центрів відповідальності

Великі та середні підприємства мають складну організаційну структуру, внаслідок чого керівник не має можливості управляти діяльністю підприємства одноосібно. Тому відбувається децентралізація управління – передача повноважень керівникам окремих підрозділів, причому керівники вищих ланок здійснюють контроль діяльності керівників нижчих ланок управління.

Центр відповідальності – сфера (сегмент) діяльності, в межах якої встановлено персональну відповідальність керівника за показники, які він контролює.

Контроль центрів відповідальності буде ефективним за умови дотримання наступних принципів:

1) керівники відповідають тільки за ті показники, які вони контролюють;

2) керівники беруть безпосередню участь у визначенні цілей і показників, за якими буде оцінюватись їх діяльність;

3) звіти про виконання бюджетів складаються регулярно і використовуються для оцінки діяльності центрів відповідальності шляхом аналізу відхилень.

Основою контролю за центрами відповідальності є закріплення за ними витрат, доходів або інших показників. Який саме показник буде закріплено за тим чи іншим центром, залежить від типу останніх.

Прийнято виділяти такі центри відповідальності:

• центри витрат;

• центри доходу;

• центри прибутку;

• центри інвестицій.

При закріпленні відповідальності за той чи інший показник необхідно дотримуватись принципу контрольованості – принципу, згідно з яким керівник центру несе відповідальність тільки за ті показники, які може контролювати.