2. Класифікація організаційних форм I видів економічного контролю

Економічний контроль сприяє підвищенню ефективності виробничої i фінансово-господарської діяльності підприємств з різними формами власності. При цьому поєднується державний контроль i внутрішній контроль власників, зацікавлених у виконанні державних замовлень, контрактів. За допомогою контролю держава захищає інтереси споживачів, перевіряє якість продукції, забезпечує доступність i вiрогiднiсть інформації про кількість i якість асортименту продукції.

Раціональне господарювання неможливе без застосування економічних заходів щодо дотримання законодавства в галузі господарської політики, тобто без систематичного i дієвого контролю з боку держави за виробництвом, споживанням суспільного продукту, використання як живої, так i матерiально-суспiльної праці.

Отже, контроль — це система спостереження i перевірки вiдповiдностi процесу функціонування об’єкта управління прийнятим управлінським рішенням, визначення результатів управлінського впливу на керований об’єкт з виявленням відхилень, допущених в ході виконання цих рішень. За допомогою контролю встановлюють причини i винних у відхиленнях із метою усунення негативних явищ i недопущення їх у м майбутньому.

Економічний контроль поширюється на сферу розвитку народного господарства — галузі, підприємства. Економічний контроль, крім того, передбачає систематичне спостереження за фінансовим станом підприємства, конкурентоспроможністю його продукції на внутрішньому i сватовому ринку. Отже, зміст економічного контролю — це система конкретних заходів, спрямованих на раціональне господарювання підприємств з різними формами власності в умовах ринкових відносин.

Функція економічного контролю поширюється на економічну діяльність усіх ланок народного господарства.

За організаційними формами економічний контроль в Україні поділяють на:

1) державний;

2) муніципальний;

З) незалежний;

4) контроль власника.

До державних органів, якi здійснюють функції економічного контролю, належать Рахункова палата Верховної Ради України , Державна податкова адмiнiстрацiя України, Державна контрольно-ревізіїйна служба України , Державне казначейство України , Фонд державного майна України , Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України , Міністерство праці та соціальної політики України , Державний комітет статистики України , Антимонопольний комітет України , Національний банк України .

Спецiалiзованi органи контролю — Державний комітет стандартизації, сертифікації i метрології України , Державний митний комітет України , Державний комітет у справах захисту прав споживачів, Державна пожежна інспекція та iншi.

Рахункова палата Верховної Ради України створена відповідно до Конституції України i є постійно діючим органом державного фінансово-економічного контролю. Основне завдання — організація i здійснення контролю за своєчасним виконанням дохідної та видаткової частин Державного бюджету, витрачанням бюджетних коштів, в тому числі здійснення контролю за утворенням i погашенням внутрішнього i зовнішнього боргу України визначення ефективності та доцільності витрачання державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів, контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, соціального та національного розвитку.

Державна податкова адмiнiстрацiя та її органи контролюють додержання законодавства про податки, правильність обчислення та своєчасність внесення до бюджету податків та інших платежів, а також вживають заходи щодо запобігання ухиленню від сплати податків фізичними та юридичними особами.

Державна контрольно-ревізіїйна служба України та її органи контролюють використання коштів бюджетів усіх рівнів, якi входять до складу бюджетної системи України , та коштів державних цільових фондів. Вони також здійснюють контроль за виконанням державних контрактів, використанням матеріальних цінностей i нематеріальних активів, що перебувають у державній чи комунальній власності, бюджетних позик та кредитів, а також позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів. Крім того, до компетенції даних органів також належить контроль за веденням бухгалтерського обліку i фінансової звітності на підприємствах, в установах та організаціях, що отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та/або державних цільових фондів, зокрема валютних.

Державне казначейство i його підрозділи контролюють витрачання коштів державного бюджету установами i організаціями відповідно до їх кошторисів оперативно в момент їх витрачання. Так, установи та організації, що фінансуються з бюджету, не можуть одержувати або переказувати кошти іншим суб’єктам із поточних рахунків без попереднього контролю органів державного казначейства.

Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Міністерство економіки України контролює виконання планів економічного i соціального розвитку держави, затверджених Верховною Радою України , виявляє відхилення від заданих параметрів розвитку окремих галузей народного господарства та вживає заходів щодо запобігання їм, тобто здійснює контроль економіки на макрорівні.

Міністерство фінансів України та його місцеві органи здійснюють контроль за складанням i виконанням Державного бюджету, затвердженого Верховною Радою України, надходженням коштів i цільовим витрачанням.

Міністерство праці та соціальної політики України контролює додержання законодавства з питань праці та заробітної плати в галузях народного господарства, тарифних угод з оплати праці, механізму регулювання фонду оплати праці, а також розробляє i затверджує нормативні документи з питань регулювання зайнятості населення, використання праці та її оплати.

Державний комітет статистики України контролює за достовірністю звітності насичення ринку товарами, виконання програм економічного i соціального розвитку держави, наявність товарних, матеріальних i трудових ресурсів, необхідних для населення i розвитку народного господарства, здійснює вибірково контрольні переписи (ресурсів). Урядом України надано Держкомстату право контролю за поданням звітності, перевірки даних обліку.

Антимонопольний комітет України запобігає створенню монопольного становища на ринку підприємств, що обмежують конкуренцію певного товару, оскільки це призводить до порушення ринкових відносин у виробництві та реалізації окремих видів товарів, до недобросовісної конкуренції на ринку.

Національний банк України контролює наявність грошей в обігу, використання кредитів за цільовим призначенням, додержання касової дисципліни, правил розрахунків в народному господарстві та інших операцій, покладених на банки в умовах ринкових відносин, а також витрачання коштів з Державного бюджету; здійснює емісію грошей та регулює грошові відносини в державі.

Крім того, Національний банк контролює діяльність комерційних банків, реєструє та одержує від них баланси, розрахунки економічних відносин та іншу звітність, проводить ревiзiї вносить пропозиції щодо поліпшення їхньої діяльності або про закриття.

Муніципальний економічний контроль здійснюється відповідно до законодавства про місцеві Ради народних депутатів та місцеве i регіональне самоврядування. До компетенції місцевих Рад народних депутатів віднесено здійснення контролю за станом обліку та звітності на підприємствах, організаціях, якi є комунальною власністю, за додержанням зобов’язань щодо платежів до бюджету місцевого самоврядування підприємствами i організаціями.

Незалежний (аудиторський) контроль здійснюють аудитори (фірми) на госпрозрахункових засадах за договорами з державними i акціонерними підприємствами. При цьому перевіряють стан обліку зазначених організацій i підприємств, вiдповiднiсть звітності даним обліку, своєчасність розрахунків з бюджетом, підтверджують правильність складання фінансової звітності, декларацій, якi підприємства подають податковим органам.

Економічний контроль власника складається з внутрiшньосистемного i внутрішньогосподарського контролю.

Внутрiшньосистемний економічний контроль здійснюють міністерства, державні комітети, концерни, асоціації акціонерні виробничі об’єднання відповідно до законодавства та інших нормативних актів, якими передбачено, що комплексні ревiзiї i контрольні перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств проводяться за iнiцiативою власника, тобто органу, якому підпорядковане підприємство на правах власності.

Основним завданням внутрiшньосистемного контролю є контроль виконання планових завдань із виробничої i фінансово-господарської діяльності, використання матеріальних, фінансових ресурсів, недопущення актів безгосподарності i марнотратства, збереження власності, правильність постановки обліку i контрольно-ревізіїйної роботи, додержання чинного законодавства з виробничої i фінансово-господарської діяльності .

Внутрішньогосподарський економічний контроль передбачає контрольні функції ,якi здійснюються власниками підприємств відповідно до законодавства. Завданням даного контролю є перевірка господарських операцій у структурних підрозділах з метою недопущення перевитрат матеріальних та фінансових ресурсів, виконання виробничих планів раціонального використання робочої сили, впровадження нових методів i прогресивних технологій в бригадах, дільницях i т.д.; забезпечення збереження грошових коштів i товарно-матеріальних цінностей, економного витрачання сировини i паливно-енергетичних ресурсів, випуску продукції високої якості, яка має попит на ринку.

У здійсненні внутрішньогосподарського контролю на підприємствах провідне місце займають працівники бухгалтерії зокрема головні бухгалтери. Функції контролю головний бухгалтер здійснює особисто i через апарат бухгалтерії на великих підприємствах є спеціалісти, на яких покладені обов‘язки контролерів (економiсти-ревiзори).

Економічний контроль класифікують за такими ознаками:

1) за періодичністю здійснення;

2) за інформаційним забезпеченням;

З) за формами здійснення

За періодичністю здійснення економічний контроль поділяють на:

1) попередній;

2) оперативний (поточний);

З) заключний (ретроспективний).

Попередній контроль здійснюють перед виконанням господарських операцій, щоб запобігти нераціональним витратам i безгосподарності, незаконним діям i різним витратам. Здійснюють його всі органи державного i господарського управління, а також власники.

Оперативний контроль здійснюється в процесі виконання господарських операцій. Основними завданнями цього контролю є виявлення відхилень в процесі виконання операцій з метою вжиття необхідних заходів щодо усунення негативних факторів i закріплення позитивного досвіду.

Заключний контроль здійснюється після завершення господарських операцій усіма контрольними органами. Основним завданням заключного контролю є перевірка правильності i законності проведення господарських операцій на підприємствах, виявлення порушень i зловживань, а також розробка заходів щодо усунення виявлених недоліків i запобігання їх в майбутньому. Найважливішою формою заключного контролю є ревізіявиробничої i фінансово-господарської діяльності підприємств, яка проводиться власником не більше ніж 1 раз в рік відповідно до Закону України „Про підприємства в України”. Завданням ревізіїї є заключна оцінка діяльності підприємства за минулий рік, виявлення резервів i надання допомоги підприємству у використанні їх, перевірка додержання законодавства, збереження власності, достовірності обліку i звітності.

За інформаційним забезпеченням в економічному контролі розрізняють:

а) документальний контроль;

б) фактичний контроль.

Документальний контроль полягає в тому, що встановлюють суть i достовірність господарських операцій за даними первинної документації облікових регістрів i звітності, в яких вони знайшли відображення в бухгалтерському, внутрішньогосподарському i статистичному обліку.

Фактичний контроль полягає в установленні дійсного реального стану об’єкта шляхом вимірювання, зважування, підрахунку лабораторного аналізу i тощо.

Фактичний i документальний контроль взаємопов’язані, оскільки їх спільне застосування дає змогу встановити дійсний стан об’єктів, розробити заходи щодо усунення недоліків.

За формою здійснення економічного контролю розрізняють такі контрольні перевірки:

1. превентивні;

2. поточні;

3. тематичні;

4. ревізіїї.

Превентивні (запобіжні) контрольні перевірки здійснюють на стадіях попереднього контролю виробничої i фінансово-господарської діяльності підприємств. Власник перевіряє оптимальність планів i збалансованість ресурсів згідно з технiчно-обгрунтованими нормативами. Особливо відповідальна роль головного бухгалтера у превентивних перевірках господарських операцій, якi відображаються у системі бухгалтерського обліку. Кожна господарська операція, зафіксована на матеріальних носіях підлягає повторній превентивній перевірці, яку здійснює головний бухгалтер, або особа, уповноважена ним.

Превентивні перевірки є найбільш ефективним засобом економічного контролю, оскільки дають змогу запобігти виникненню недоліків, перевитрат i втрат ресурсів у господарській діяльності підприємства.

Поточні контрольні перевірки — засіб оперативного систематичного контролю конкретних операцій господарсько діяльності підприємств. Поточні перевірки проводять усі контрольні органи з питань, якi входять до їх компетенцій.

Тематична контрольні перевірки — засіб періодичного оперативного економічного контролю за виконанням підприємствами однорідних господарських операцій (наприклад, використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, забезпечення збереження майна). Тематичні перевірки подібні до поточних, але проводяться з більш широкого кола показників конкретного темпу, із застосуванням методів економічного аналізу та залученням спецiалiстiв різного профілю.

Якщо в процесі поточного обстеження використовують в основному методи фактичного контролю, то при тематичних перевірках використовується: нормативна i договірна інформація, данні обліку, вибіркова інвентаризація, хронометраж.

Ревізія — метод заключного контролю, який дає можливість зробити всебічну оцінку виробничої i фінансово-господарської діяльності підприємства та інших об’єктів підприємницької діяльності щодо виконання виробничих i фінансових планів, витрачання матеріальних i трудових ресурсів, результатів некомерційної діяльності за звітний період, забезпечення збереження власності, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва.