Аудіовізуальні документи

Чільне місце серед документальних джерел посідають кінофотофоновідеодокументи.

Аудіовізуальний документ – це документ, що містить сукупність образотворчої або звукової інформації з текстовою (або без нього), відтворення якої вимагає вживання відповідного устаткування.

Фонодокументи з’явилися у 1807 році, фотодокументи – у 1816 році, кінодокументи – у 1885 році.

За каналами сприйняття інформації аудіовізуальні документи поділяються на:

1. Візуальні (діафільми, слайди, діапозитиви, анімацію епіфільми).

2. Аудіальні (грамплатівки, магнітні фонограми).

3. Аудіовізуальні (звукові кінофільми, діафонофільми, відеофільми, магнітофільми).

Аудіовізуальні документи читаються або людиною (фотографія), або машиною (діафільм, кінофільм, грамплатівка, фонограма).

Фонодокументи

Фонодокументи – музично-звукові, аудіальні документи, що містять звукову інформацію, зафіксовану будь-якою системою звукозапису.

За звукозаписом фонодокументи поділяються на

• Фотографічні

• Магнітні

• Оптичні

• Записані на флеш-носіях.

За формою

• Грамплатівка

• Фонограма

• Фонограма на флеш-пристрої

Фотодокументи

Фотодокументи – це документи, що містять одне або декілька зображень за допомогою фотографії або іншим способом. Фотодокументи можуть організовуватися у фонотеку – систематизоване зібрання фотографій, негативів, позитивів із метою їх зберігання та користування.

Класифікуються за способом відтворення на :

• Фотографії

• Діапозитиви

• Відеозаписи.

Візуальні документи

Візуальні документи – це образотворчі документи, створені кінематографічним або іншим способом за допомогою технічних пристроїв.

За способом відтворення інформації візуальні документи поділяються на6

• Образотворчо-статистичні (діафільми, слайд-фільми, епіфільми).

• Образотворчо-динамічні (кінофільми, телефільми, відеофільми).