ЛЕКЦ-п ДЛЯ МАГ-СТРАНТ-В НА ПЕЧАТЬ

Іv.3. Архівна система , система та мережа архівних установ

Архівна система – це сукупність основоположних принципів організації архівної справи, способів і технологій її ведення, що забезпечують цілісність та координованість функціонування архівної галузі.

Архівна система має конкретно-історичне значення і є похідною від суспільно-державного ладу, політичного устрою, національно-культурних традицій тієї чи іншої держави, регулюється відповідними законодавчими актами і функціонує в її правовому полі.

За характером побудови і характером управління архівні системи поділяють на дві основні групи: централізовані, де управління архівною справою здійснюється єдиним державним органом на єдиних засадах, і децентралізовані, що включають автономні підсистеми управління архівною справою. Однак у чистому вигляді такі системи майже не зустрічаються. Найпоширенішими є мішані системи з елементами централізму і децентралізму, міру співвідношення між якими визначають у кожному конкретному випадку.

Найбільш централізовані архівні системи властиві країнам з абсолютистськими або тоталітарними режимами, які встановлюють тотальний контроль за всіма сферами суспільного життя, у т.ч. і архівною справою. (архівні системи колишнього СРСР, Китаю, Франції, Бельгії, скандинавських країн).

Політика децентралізації архівної справи ще більшою мірою виявилась у Великобританії, Італії, США, Канаді та інших країнах.

З архівною системою тісно пов'язане поняття “система архівних установ” і „мережа архівних установ”. Система архівних установ – ієрархічно побудована сукупність архівних установ. Мережа архівних установ – сукупність архівних установ, розташованих на певній території. Систему архівних установ України складає сукупність архівів та архівних підрозділів, що забезпечують формування національного архівного фонду, його зберігання та використання відомостей, що містяться в архівних документах, здійснюють управлінські, науково-дослідні та довідково-інформаційні функції в архівній справі. Архівні установи можуть засновуватися органами влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами на будь-якій формі власності. Належність державного архіву до певного рівня системи архівних установ (районного, міського, обласного, республіканського, загальнодержавного) визначає його ранг, що відповідає рівню державного органу чи органу місцевого самоврядування, який утворив цей архів, і складу документів, що у нього зберігаються й підлягають зберіганню. Діяльність кожного з суб'єктів системи архівних установ регулюється законодавством, підзаконними нормативними актами, відповідними правилами та інструкціями.

Систему архівних установ України становлять:

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сферi архiвної справи i дiловодства Державна архівна служба України. Вона є центральним органом виконавчої влади, на який покладено функції управління архівною справою, контролю і нормативно-методичного забезпечення ведення діловодства. Держслужба архівів України у межах своєї компетенції забезпечує реалізацію державної політики в архівній галузі.
Центральнi державнi архiви України;

Згідно зі ст. 6 Закону України “Про Національний архівний фонд і архівні установи” провідне місце в системі архівних установ займають центральні державні архіви, що комплектують, зберігають і забезпечують користування документами тієї частини НАФ, яка становить державну власність та найбільшу історичну цінність.

Державні архіви класифікують на центральні та місцеві (обласні, міські, районні).

Залежно від характеру зберігання документів їх поділяють на:

а) архіви для постійного зберігання документів (центральні та місцеві);

б) архіви для тимчасового зберігання документів (тобто ті, що після закінчення встановленого терміну зберігання документів передають їх у профільні архіви чи знищують згідно встановлених правил).

Галузевi державнi архiви, що забезпечують облік та зберігання науково-технічних, геологічних, метеорологічних, картографічних та інших спеціальних видів архівних документів, які потребують особливих умов зберігання та використання.
Державний архiв в Автономнiй Республiцi Крим. Державний архiв в Автономнiй Республiцi Крим підпорядковується Раді мiнiстрiв Автономної Республiки Крим i у своїй дiяльностi пiдзвiтний та підконтрольний центральному органу виконавчої влади у сферi архiвної справи i дiловодства.
Мiсцевi державнi архiвнi установи. Такий статус мають державні архіви областей та їхні філіали, міські державні архіви та архівні відділи районних державних адміністрацій. Головна функція їх полягає в зберіганні архівних документів місцевого походження та в наданні необхідної архівної інформації установам і громадянам.
Іншi мiсцевi архiвнi установи. Мiсцевi органи виконавчої влади та органи мiсцевого самоврядування створюють архiвнi установи для централізованого тимчасового зберігання архiвних документiв, нагромаджених у процесі документування службових, трудових або iнших правовiдносин юридичних i фiзичних осiб на вiдповiднiй території (району, мiста), та iнших архiвних документiв, що не належать до Нацiонального архiвного фонду.

З 20 травня 2004 р. до державних архівів України офіційно приєдналися трудові архіви.

Трудовий архів – це місцева архівна установа для централізованого тимчасового зберігання документів, нагромаджених у процесі документування службових, трудових або інших правовідносин юридичних і фізичних осіб, та інших архівних документів, що не належать до Національного архівного фонду Трудовий архів створюється за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування і утримується за рахунок коштів місцевого бюджету, коштів, отриманих за науково-технічне опрацювання і зберігання архівних документів, та коштів з інших надходжень, не заборонених законом.

Організаційно-правовий статус Трудового архіву визначається органом, який його створив, залежно від покладених на архів завдань і обсягів роботи.

До завдань належить:

приймання від підприємств, установ і організацій - джерел комплектування архівних документів з особового складу, фінансово-господарської діяльності та інших документів, строки зберігання яких не закінчилися;

організація користування документами у службових, соціально-правових, наукових та інших цілях, видавання юридичним особам і громадянам у встановленому Держком архівом України порядку архівних довідок, копій та витягів з документів, що знаходяться на зберіганні.

Архiвнi пiдроздiли державних наукових установ, музеїв та бiблiотек. Серед них Архів Національної академії наук України, відділи рукописів окремих музеїв, Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського та ін.
Архiвнi пiдроздiли органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, державних i комунальних підприємств, установ та органiзацiй. Їх особливість полягає в тому, що вони комплектують документи для тимчасового зберігання, які використовуються в службових, виробничих, наукових та інших цілях, а також для захисту законних прав та інтересів громадян. Після завершення термінів тимчасового зберігання документи, що за своєю цінністю входять до НАФ, передають на постійне зберігання до центральних, галузевих або місцевих державних архівів, у т.ч. кінофотофонодокументи.
Архiвнi пiдроздiли об'єднань громадян, релiгiйних органiзацiй, а також пiдприємств, установ та органiзацiй, заснованих на приватнiй формi власності. Об'єднання громадян i релiгiйнi органiзацiї, а також підприємства, установи та органiзацiї, заснованi на приватнiй формi власностi, мають право створювати архiвнi пiдроздiли для постiйного або тимчасового зберiгання документiв, що не належать державi, територiальним громадам, передавати документи Нацiонального архiвного фонду на зберiгання до державних та iнших архiвних установ.
Архiвнi установи, заснованi фiзичними особами. Архiвнi установи, заснованi фiзичними особами в установленому законом порядку, мають право зберiгати архiвнi документи, що не належать державi, територiальним громадам.
Науково-дослiднi установи, а також пiдприємства та органiзацiї у сферi архiвної справи i дiловодства, на які покладено завдання розроблення теорії архівного будівництва, історії та практики архівної справи, узагальнення та поширення передового вітчизняного і зарубіжного досвіду, новітніх архівних технологій, документознавчих проблем.

Содержание