logo
ЛЕКЦ-п ДЛЯ МАГ-СТРАНТ-В НА ПЕЧАТЬ

VI.3. Архівна евристика

Найважливіше значення для ефективного виявлення архівних документів та організації їх використання має культура інформаційного пошуку, яка органічно поєднує в собі комплекс таких знань, як закономірності формування документів фондоутворювачем, його історія; історія формування системи державних архівів країни; принципи комплектування державних архівів і критерії експертизи цінності документів; система довідкового апарату, комплекс довідкової літератури, публікацій документів та ін.

Архівна евристика - спеціальна історична дисципліна про шляхи і засоби пошуку архівної інформації, своїм головним завданням має пошуки і виявлення документів – певної тематики, спрямування, авторства тощо.

Архівний пошук має супроводжуватися джерельним аналізом виявлених документів. Глибока джерелознавча розробка архівних фондів одночасно із вивченням інформаційних потреб суспільства дозволяє повніше задовольнити духовні й наукові запити як споживачів документної інформації, так і самих архівістів.

У дослідженнях, присвячених питанням архівної евристики, виділяють ряд особливостей процесу пошуку інформації. Перша є малодослідженим творчим процесом, що має індивідуальний, специфічний характер і залежить від інтелектуальних здібностей користувача (дослідника, вченого, фахівця). Суттєва особливість цього процесу полягає у встановленні та поясненні зв'язків між явищами (інформацією, документами, фактами і ін). Друга є технічним процесом пошуку архівної інформації. У широкому понятті він полягає в методичній підготовці, вивченні бібліографії, збиранні різної інформації, у т.ч. і робота з архівними документами. При цьому центральне місце посідає пошук архівних документів.. Ідея так званого перехресного пошуку, вперше була сформульована В.М.Автократовим, дозволяє повніше використовувати теорію фондування і особливості побудови системи довідкового апарату, а також враховувати специфіку роботи дослідників – однієї з головних категорій користувачів архівної інформації. Дослідниками є самі архівісти, які здійснюють пошук документів.

Перехресний пошук включає одночасний пошук і за генетичною вертикаллю та логічною горизонталлю. Пошук за генетичною вертикаллю спирається на пофондове описання, тобто на систему архівних довідників конкретного архівного фонду, до яких належать описи, огляди, різні покажчики. Пошук за логічною горизонталлю будується на системі міжфондових архівних довідників, до яких належать різні каталоги, тематичні огляди, автоматизовані пошукові системи та інші довідники. Цей пошук дозволяє виходити безпосередньо на документи, що стосуються досліджувальної проблеми. Використовуючи обидва способи пошуку документів, користувач знаходить необхідну інформацію. Однак найчастіше він здійснює довготривалий пошук інформації за генетичною вертикаллю. Це викликано тим, що архівні довідники, побудовані відповідно до класифікації документів, займають провідне місце у системі довідкового апарату державних архівів.

Західні архівознавці виділяють інші два взаємозалежні шляхи здійснення архівних пошуків.

Розвиток архівної евристики безпосередньо пов'язаний з подоланням всіляких труднощів, до яких відносяться бар'єри неінформованості, зокрема матеріальний, мовний ( відсутність реклами, обмеження технічного характеру).

Матеріальний бар'єр, особливо у сучасних умовах, є вагомою перепоною для архівних розвідок. Відсутність комп'ютерного зв'язку між окремими державними архівами або загальноукраїнської бази даних не дозволяє користувачеві оперативно отримувати інформацію за своєю пошуковою темою, що призводить до невиправданих поїздок, значних втрат часу, або навпаки, неможливості здійснити необхідні наукові відрядження з пошуковою метою.

Мовний бар'єр, особливо характерний для архівів західного та південного регіонів України, які зберігають документи латиною, польською, німецькою, угорською, румунською, єврейською мовами. Для користувача це створює додаткові ускладнення, вимагає володіння цими мовами. Певним бар'єром є також наявність галузевих архівних установ, які здійснюють довготривале зберігання специфічних архівних документів. Фактично дослідник не має жодних довідників про зміст цих документів і не має відомостей про те, яка архівна інформація може там міститися.

В архівному законодавстві України, як в деяких країнах, існує принцип безплатного користування архівною інформацією. Безплатний доступ до архівів став наріжним каменем архівного законодавства з того часу, як вийшов перший французький декрет про архіви, прийнятий революційним Конвентом. З того дня, 23 червня 1794 р., цей принцип був законодавче проголошений вперше в історії.

Безплатно виконуються запити українських та іноземних громадян про стаж роботи нагородження, життя, навчання, участь у війнах та військових конфліктах, репресії і депортації – словом, все те, що потрібне для соціального захисту громадян відповідно до законодавства України. Так само безкоштовно виконуються запити органів влади, судових і слідчих органів, державних установ. Традиційно залишаються безплатними послуги, що надаються дослідникові у читальному залі.

Оплату передбачено лише за додаткові послуги:

1) підготовка тематичних оглядів, переліків та тематичне виявлення документів;

2) перевірка правильності посилань на архівні джерела у публікаціях документів, монографіях і дисертаційних роботах;

3) наукове консультування про склад і зміст документів;

4) підготовка довідок (фактографічних, генеалогічних, біографічних, історичних, тематичних і майнових) на запити фізичних та юридичних осіб;

5) переклад текстів документів, створених давніми та іноземними мовами;

6) надання документів для копіювання;

7) виготовлення копій документів з паперовими або плівковими носіями, цифрових;

8) надання для перегляду кіно- та відеодокументів;

9) надання документів для експонування на виставках, у телепередачах, для кінозйомок та інших способів використання за межами архівної установи;

10) підготовка виставок документів; демонстрування виставок документів та проведення екскурсій і занять у приміщенні архівної установи;

11) звіряння текстів копій документів після друкування;

12) підготовка документальних публікацій поза планом науково-дослідної роботи архівних установ;

13) підготовка теле- та радіопередач;

14) демонстрація документів та їх коментування під час фото-, відео-, кінозйомок у приміщенні архівної установи;

15) надання у користування в читальному залі документів, що не належать державі, територіальним громадам (за згодою власника документів);

16) надання у користування в читальному залі документів та мікрофотокопій понад встановлені обсяги і строки;

17) надання доступу до справ фондів, інших облікових документів, автоматизованих інформаційних систем;

18) пошук і надання архівної інформації в електронній формі.

На платній основі проводять роботу приватні генеалогісти над документами архіву. Дальший розвиток ринкових відносин у сучасному суспільстві викличе розширення переліку платних послуг.

Стисло про цікаве

РОЗДІЛ VІІ

ТЕМА: ЗАРУБІЖНІ АРХІВИ

Зміст:

VІІ.1. ІСТОРІЯ ТА СТРУКТУРА АРХІВІВ. АРХІВНІ СИСТЕМИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН.

VІІ.2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАРУБІЖНОЇ АРХІВІСТИКИ. ПРОБЛЕМИ ДОСТУПУ ДО АРХІВНОЇ ІНФОРМАЦІЇ.

VІІ.3. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ АРХІВНОЇ СПРАВИ.

VІІ.4 ПРИВАТНІ АРХІВИ.

Ключові слова: Національний, відомчий, корпоративний, приватний, регіональний, департаментський, комунальний, госпітальний архіви.

Цілі та завдання вивчення розділу: Успішне вивчення розділу VІІ дозволяє мати уяву про організацію архівної справи в зарубіжних країнах, структуру архівів західних та західноєвропейських країн.

Методичні рекомендації до вивчення Розділу VІІ:

При вивченні Розділу VІІ необхідно зупинитися на основних поняттях, виділених жирним шрифтом, звернути увагу на структуру архівів зарубіжних країн.

Інструкція щодо діяльності студента:

№ з/п

Назва країни

Тип архівної системи

Назви архівних установ

Підпорядкування

1

Франція

централізована

Відомчий історичний архів

відповідним відомствам і міністерствам

РОЗДІЛ VІІ. ЗАРУБІЖНІ АРХІВИ

За межами України у державних, корпоративних, церковних і приватних архівах та колекціях, бібліотечних і музейних зібраннях різних країн зберігаються величезні масиви інформації щодо історії та культури України; за кордоном перебуває також частина писемної історико-культурної спадщини України.

Для архівістів України багато цікавого і повчального мають організація та управління архівною справою в зарубіжних країнах, організація і експертиза поточних документів, забезпечення зберігання й використання документальних матеріалів, оперативне впровадження в архівну справу новітніх технологій, підготовка архівних кадрів, організація приватних архівів, міжнародний обмін архівною інформацією, інші аспекти практики архівного будівництва .