logo search
ЛЕКЦ-п ДЛЯ МАГ-СТРАНТ-В НА ПЕЧАТЬ

Дитячі книжки

Для вікової категорії від 1,5 до 3 років

Книжки для дітей цього віку бажано виготовляти з товстого картону (як обкладинку так і сторінки), це захистить її від механічного пошкодження. Наявні прості стилізовані ілюстрації яскравих кольорів з чіткими лініями. Формат книжок будь-який, але надається перевага невеликим форматам. Текст друкують великими літерами у малій кількості.

Діти віком від 4 до 6 років

Для таких дітей виготовляють книжки в палітурках або в м'яких обкладинках. Згідно цього віку книжки більше навантажені текстом, а ілюстрації прості, але реалістичні з чистими лініями і зрозумілим малюнком.

Діти віком від 6 до 9 років

У книжках для дітей цього віку увагу приділяють малюнкам з повчальним смислом чи підтекстом. Враховуючи початок навчання таких дітей, в оформлення книги додають складніші елементи, наприклад, елементи довідково-допоміжного апарату (зміст, анотація) та науково-довідкового апарату (передмова автора або вступна стаття). Наявні колонцифри та колон лінійки, яких не було у перших варіантах.

2. Якісна оформлена художня книга неодмінно повинна бути в товстій надійній палітурці, закріплена форзацами. Внутрішнє оформлення цих книг має бути з анотаціями, із змістом, передмовою, післямовою, колонтитулами, колонцифрами, колон лінійками інколи з книжковими бібліографічними списками та покажчиками. Окрім цих елементів художня книга може мати ілюстрації на вкладних сторінках, що друкуються окремо від тексту і вкладаються у відповідних місцях книжки (без урахування спільної нумерації сторінок). Деякі книги мають свій художній знак - екслібрис. Він наклеюється на внутрішню сторону палітурки або обкладинки кожної книги із зібрання творів. Цей знак, як правило, замовляють художнику, але іноді його виконує сам автор.

У деяких художніх виданнях на палітурку надівають так звану суперобкладинку. Суперобкладинка тримається на палітурці або на обкладинці за допомогою клапанів - широких відворотів, що загинаються на внутрішню сторону палітурки. Суперобкладинка захищає палітурку від бруду та пошкоджень, а також являється чудовим художнім оформленням.

3. Підручники, навчальні посібники, довідники мають деякі відмінності. По-перше, оформлення цих книжок залежатиме не лише від того для якої категорії людей, дорослих чи дітей, вони призначені, але й від того, якій науці присвячені. Отже, якщо підручник друкують для дітей молодших класів загальноосвітньої школи, то звісно більшу увагу приділятимуть ілюстраціям по темі та яскравому, привабливому оформленню, бо як показало опитування учні більше всього критикували оформлення обкладинки підручника, його заголовок.

Словацький вчений Думан розкриває питання актуальності комплексного вивчення цінності художнього оформлення підручників. Такі елементи художнього оформлення підручників як ілюстрації, графіки, діаграми, таблиці, схеми являються найчастіше всього інтегральною частиною тексту підручника і складають з нам єдине ціле.

4. Оформлення довідкових книжок залежить від призначення, для дітей вона може у вигляді дитячих енциклопедій з ілюстраціями, для учнів, студентів, а також для дорослих людей - у вигляді довідників, словників різних мов, тлумачних словників і т. д.

Переважна більшість довідкових книжок не має в собі ілюстрацій або фотографій, за винятком тих довідників де це в край необхідно ( наприклад, фотографії видатних людей про яких іде мова). Текст в цих книжках друкується колонками. Колонцифри розміщуються або зверху, або знизу сторінки з правого краю. Такі книжки оформлюються строго за усіма правилами та нормами.

5. Промислово-інструктивні книжки призначені для спеціалістів, що знають добре свою справу, але користуються цими книжками з метою отримання підказки чи довідки. Крім тексту промислово-інструктивна книжка може містити в собі різноманітні схеми, таблиці, діаграми і т. д. Ця література має щось спільне як з навчальними посібниками, так і з довідковими книгами.

Періодичні та продовжувані видання

Періодичність означає регулярність випуску видань, що визначаються кількістю його чисел чи випусків за певний проміжок часу.

У цьому контексті видання діляться на неперіодичні та серіальні.

Неперіодничне видання – це видання, яке виходить одноразово, продовження якого не передбачене. Перш за все це листівки, брошури та книги. Також до неперіодичних видань належать і книжкові видання у двох чи багатьох томах, або в двох чи кількох частинах.

Серіальне видання – це видання, яке виходить протягом певного часу, має спільну назву, однотипне оформлення, дату чи нумерацію випусків. Серіальне видання, у свою чергу, поділяється на два підвиди: періодичне і продовжуване.

Періодичне видання – це підвид серіального видання, що постійно виходить з певною часовою періодичністю (один раз у квартал, місяць, тиждень через день, щоденно і т.д.) з наростаючою нумерацією, з неповторюваним інформаційним матеріалом, під однією назвою, в однотипному художньому оформленні.

Продовжуване видання – виходить у світ без чітко визначених наперед проміжків часу, а за мірою накопичення та редакційно-видавничої підготовки матеріалів, однак, має свою нумерацію і типове художньо-технічне оформлення.

Головними складовими серіального видання є:

газета;

журнал;

бюлетень;

календар.

Газета – це періодичне видання, що має постійну назву, виходить через короткі проміжки часу, містить, відповідно до своєї програми, оперативну інформацію, різножанрові текстові та зображальні матеріали.

Перша друкована газета з’явилася у 1609 р. в Німеччині під назвою «Avizo Relation, oder zeituny»; щотижневик «Weekly News» з’явився в Англії у 1622 р., а ще через 10 років у Франції з’явилась «La Gasette».

Традиційно газетне видання випускається у вигляді одного або декількох аркушів друкованого матеріалу визначеного формату, видавниче пристосоване до певної специфіки.

Обсяг газети може складати від 2 до 100 і більше шпальт (сторінок).

Види газет:

  1. За функціональністю

    • Загальнополітичні

    • Спеціалізовані

    • Спеціальні випуски

  2. За видавцем

  1. За часом випуску

  1. За періодичністю

  1. За місцем видання

  1. За матеріальною конструкцією

Структура та реквізити газети

  1. Заголовок газети

  2. Сторінки номера

  3. Текстові матеріали, їх заголовки

  4. Ілюстрації тощо

Журнал (часопис) – це періодичне зброшуроване видання, що має постійну назву, виходить через триваліші проміжки часу, містить, відповідно до своєї програми, різноманітні матеріали як інформаційного, так і аналітичного характеру, зазвичай у обкладинці.

Перші журнали з’явилися в Західній Європі (у Відні та Франкфурті-на-Майні) в 1615 р.

Ідея створення першого літературного журналу належала французу Теофрасту Ренодо, який опублікував у своєму «Bureau d’Adresse» реферати з літературних і наукових тем. Як засіб інформації журнал має такі власні особливості: нескінченність та регулярність виходу в світ номерів через певні проміжки часу, наявність опублікованих матеріалів у виді статей; журнал має певний тематичний напрямок змісту, статей, які в ньому містяться; особливе поліграфічне оформлення.

Журнальне видання випускається у виді блоку закріплених в корінці аркушів друкованого матеріалу визначеного формату, у обкладинці або палітурці. Характерними особливостями для журнальних видань є великі формати сторінок, двоколонний набір.

Більшість журналів є ілюстрованими виданнями, а наявність і характер ілюстрованих матеріалів визначається конкретним типом журналу.

Інформація в журналі може бути первинною: статті, художні твори, нариси; вторинною: реферати, огляди тощо. Журнальні видання можуть містити, також, оригінали творів, або переклади.

Внутрішню структуру журнальних видань визначають рубриковані розділи та різноманітні за жанром, обсягом матеріали.

Читацьке призначення журналів визначає стиль викладу інформації, тематику видання, характер його матеріалів, розрахованих на читачів певних вікових категорій, залежно від виду їх занять та діяльності. Існують, також, видання, розраховані на специфічні групи населення, наприклад, для людей із фізичними недоліками.

Класифікація журналів

Усі журнальні видання поділяються на масові і соціальні. Масові журнали розраховані на широке коло читачів. Соціальні - призначені для окремих соціальних груп. Їх завданням є забезпечення комунікації у цих групах.

Класифікація за функціональним призначенням

  1. суспільно-політичні (правознавчі, суто-політичні, економічного типу, популярні);

  2. наукові (природничі, гуманітарні, загальнонаукові);

  3. науково-популярні (технічні, науково-фантастичні, природознавчі, загальнонаукові);

  4. культурологічні (літературно-художні, культурно-мистецькі, релігійні);

  5. фахово-галузеві видання, статево-групові (для села, для молоді, для жінок) тощо.

У журнальних виданнях часто відсутня титульна сторінка. Журнали можуть мати різноманітне оформлення обкладинки, але наявність вихідних відомостей є обов'язковим для всіх журналів.

Розподіл журналів на класи, підкласи, групи

Існують різні класифікації журналів за такими ознаками: читацькою аудиторією, місцем видання, характером інформації, видавничим органом, мовою, тематичною спрямованістю, цільовим призначенням. Найважливішими визначальними ознаками серед них виступають тематична спрямованість і цільове призначення.

Умовно всі журнали можна поділити на три рівня сприйняття, які відповідно розраховані на три рівня читачів:

1) інформація для всіх;

2) широке коло працівників галузі й тих, хто цікавиться певними сферами науки, техніки, культури;

3) наукова і спеціальна інформація.

Також усі журнали поділяються, звичайно, умовно на такі основні тематичні класи: загальнополітичні та соціально-економічні, виробничо-технічні, природничо-наукові, сільськогосподарські, медичні, культурно-просвітницькі, літературно-художні, військові, спортивні, екологічні. Кожен з цих класів у свою чергу поділяється на тематичні групи.

Основні реквізити журналу

Бюлетень – видання оперативного характеру з постійними рубриками (періодичне або продовжуване), що містить різноманітні матеріали організації-засновника. Слово "бюлетень" походить від французького bulletin, що первинно означало записку, аркуш.

Види бюлетенів:

Збірник – видання, що містить ряд творів. Періодичні збірники мають певну схожість із журналами: виходять регулярно, під єдиним заголовком, послідовно, мають цифрове та хронологічне позначення, але не мають офіційного затвердження як журнал.

Календар – періодичне або неперіодичне видання, в якому в чіткій послідовності зазначаються дні, тижні, місяці конкретного року, а також вміщується різноманітна інформація, що має безпосереднє відношення до тієї чи іншої дати.

Перший друкований календар з’явився в 1448 р. Це був настінний «Астрономічний календар» виготовлений Йоганом Гуттенбергом. В Україні перший аркушевий календар з’явився у 1581 р., видрукований він був Острозькою друкарнею Івана Федорова.

Види календарів:

Експрес-інформація – періодичне реферативне видання розширених та зведених рефератів актуальних опублікованих зарубіжних матеріалів або неопублікованих вітчизняних документів, призначене для оперативного інформування фахівців. Це оправний документ, який висвітлює найважливіші вітчизняні та зарубіжні досягнення у формі розширених статей. Описів винаходів, скорочених перекладів про передовий досвід або науково-технічні досягнення.