1. Назвіть та охарактеризуйте види опору змінам (індивідуальний, груповий опір і опір системи) та форми опору.

Індивідуальний опір змінам простежується через реакції окремих осіб. Опір окремої особи пояснюється побоюванням втратити статус, авторитет, посаду в новій системі. Певною мірою опір — це реакція захисту, оскільки людина не почувається в небезпеці, якщо зростає ризик. Людина опирається змінам, якщо не відчуває себе у безпеці, якщо не впевнена у наслідках і результатах змін, а саме:

■ Змушена ризикувати, а це протирічить її натур;

■ Відчуває, що внаслідок змін вона може стати зайвою

■ Не здатна виконувати нову роль, відведену їй внаслідок змін

■ Відчуває, що може втратити повагу керівництва

■ Не здатна або не бажає навчатися новим видам діяльності та засвоювати новий стиль поведінки тощо

■ Боїться втратити владу, престиж, репутацію

■ Боїться скорочення винагороди

Груповий опір змінам  існує поряд з індивідуальним і в більшому ступені характеризується стабільністю та перманентністю, ніж спротив однієї людини, адже набагато легше впливати на одну людину, особливо якщо вона стоїть на шляху прогресу, ніж змінити культуру і структуру групи чи позбавити її важелів впливу. Сила опору групи залежить від характеру та масштабів загрози її владі, ступеня її впливу на рішення, що приймаються на підприємстві, порушення групових цінностей та норм, спричиненого змінами в організації.

Опір системи — це явище, зумовлене суперечностями поточної діяльності та заходами, передбаченими ОР. Він пояснюється схильністю системи встановити рівновагу, а це легше зробити, повернувшись до знайомого (старого) становища. Опір системи залежить від різниці (масштабу) між наявним і необхідним для досягнення нових цілей потенціалом організації.

Опір змінам пропорційний силі зламу культури та структури влади, що здійснюється, внаслідок змін та обернено пропорційний терміну, протягом якого треба впровадити стратегічні зміни.

У кожній організації спостерігається опір трьох розглянутих видів, який може проявлятися у відкритій або прихованій формі.

Найпоширенішою формою опору є заперечення. Необхідність змін обумовлюється проблемами, наявність яких люди заперечують. Таке можливо, як правило, коли люди в дійсності їх не бачать,  коли вони бояться взятися за їх вирішення або якщо вважають ці проблеми надуманими. В останньому випадку істотну роль може відігравати страх щодо конкуренції  з боку колег, дискомфорт через обмеження свободи дій, лояльність третьої сторони, незацікавленої в змінах  тощо.

Індиферентність як форма опору не передбачає відкритого протистояння змінам, однак відсутність зацікавленості в успішності проведення змін досить негативно позначається на роботі. А провал проекту змін тільки підтверджує впевненість, що він і не заслуговував на серйозну увагу.

Під час реалізації проекту організаційних змін чималу небезпеку представляє нетерпіння людей. Вони можуть говорити, наприклад, що проект забрав уже занадто багато часу, а відсутність швидкого успіху свідчить про неуспішність проекту. Після таких заяв може початися тверде протистояння подальшому проведенню змін.

Коли люди бояться або чинять опір змінам, вони часто роблять це не усвідомлено. Проявлятися це може й у демонстрації власної некомпетентності, коли працівники не можуть зробити навіть те, що в дійсності зробити цілком здатні. Демонстрація некомпетентності може бути й навмисною – як непрямий прояв серйозного протистояння зміні.