1.Охарактеризуйте організацію як складну систему та об'єкт її управління: взаємозв'язок та взаємозалежність її внутрішніх елементів і фактори зовнішнього середовища.

Організація – це соціальне утворення з визначеними межами, яке свідомо координується і функціонує на відносно постійній основі для досягнення загальної мети. Поняття "організація" вживається щонайменше у трьох значеннях:

- організація як система;

- організація як стан;

- організація як процес.

Система - це об'єднання окремих самостійних частин (елементів), кожна з яких обов'язково володіє хоча б однією властивістю, що забезпечує досягнення мети системи. Розрізняють системи відкриті і закриті.

Система як об'єднання має низку специфічних властивостей цілого. Найістотнішими з них є: здатність елементів до взаємодії; "елементарний" склад частин; упорядкованість; цілісність; структурованість.

Функціонування системи як єдиного цілого забезпечується зв'язками між її елементами. Відомі три типи зв'язків: функціонально необхідні, синергетичні, надлишкові.

Кожна соціально-економічна система перш за все складається з двох самостійних, але взаємозалежних підсистем – керованої і керуючої, чи "об'єкта" і "суб'єкта" управління.

До керованої підсистеми належать всі елементи, що забезпечують безпосередній процес створення матеріальних благ чи надання послуг.

До керуючої підсистеми належать всі елементи, що забезпечують процес цілеспрямованого впливу на колективи людей і ресурси керованої системи.

Крім розподілу на об’єкт та суб’єкт, на підприємствах виділяються такі ведучі підсистеми: технічна, технологічна, організаційна, економічна, соціальна.

Взагалі компонентами системи є керуюча і керована підсистеми, зовнішнє середовище, вхід, процес перетворення, вихід, канали зв'язку.

Організація як відкрита система може вижити тільки у взаємозв'язку з зовнішнім середовищем. Під зовнішнім середовищем розуміють фактори, що сприяють функціонуванню, виживанню й ефективності організації. Розрізняють середовище прямого впливу і середовище непрямого впливу. До середовища прямого впливу належать постачальники, трудові ресурси, закони й установи державного регулювання, споживачі й конкуренти. До середовища непрямого впливу – стан економіки, науково-технічний прогрес, соціально-культурні та політичні зміни, групові інтереси і події в інших країнах, що стосуються організації.

В основі побудови організації лежать передумови економічного, науково-технічного, політичного, соціального чи етичного характеру. Організація повинна створюватися так, щоб вона нормально функціонувала, всі її члени повинні робити внесок у загальну роботу й ефективно допомагати працівникам досягати поставлених цілей тепер і в майбутньому. У цьому значенні діюча організація не може бути статичною.

Ключові фактори успіху організації перебувають у двох сферах: у зовнішній (з якої вона одержує усі види ресурсів, включаючи інформацію, тобто знання) і внутрішній (сильні і слабкі боки якої створюють ті чи інші передумови для перетворення ресурсів на продукцію та послуги).

Зовнішнє середовище характеризується сукупністю змінних, котрі перебувають за межами підприємства і не є сферою безпосереднього впливу з боку його менеджменту.

Зовнішнє середовище характеризується складністю, рухливістю і невизначеністю, воно диктує стратегію організацій.

Внутрішнє середовище кожної організації формується під впливом змінних, що здійснюють безпосередній вплив на процес функціонування.

Внутрішні змінні – це ситуаційні фактори всередині організації, що постійно перебуває в полі зору менеджерів: цілі, структура організації, її завдання, технологія і люди.

Оскільки внутрішні змінні складаються із соціального (люди) і технічного компонентів, то їх називають внутрішніми соціотехнічними підсистемами, що вимагає однакової уваги як до соціальних, так і до технічних питань організації. Віддача можлива лише в їх взаємодії.

Відкриті системи домагаються примирення двох, часто конфліктуючих, курсів дій: 1 – зовнішня інтеграція; 2 – внутрішня диференціація. І те, і інше потрібне для виживання організації.