1.Підходи до розуміння публічного адміністрування та його еволюція

Наука публічного управління (адміністрування), що охоплює безліч секторів та інститутів сучасного суспільства, знаходиться в призмі як мінімум трьох глобальних підходів, які оцінюють перспективи розвитку публічного адміністрування:

- Ринково-ліберального підходу, сформульованого в концептуальних моделях нового менеджменту, оновленого управління і спирається на ринкову модель, «байдужу до політики», в якій громадянин постає в образі споживача або клієнта;

- Ліберально-коммунітаріаністского підходу, що розвивається в концепції «політичних мереж» і спирається на розвиток структурних взаємин (договірних) між політичними інститутами держави і суспільства, а також визнають рівність громадян як і інших суб'єктів мережі;

- Демократичного громадянства, що спирається на особливе «рецептивне» (або «сприйнятливе») адміністрування, яке покликане служити громадянину, а не клієнтові або споживачу. (До останнього напряму належать концепції «бере участь менеджменту», «рецептивного адміністрування»).

На Заході історично першим розвивається ліберально-ринковий підхід до публічного адміністрування (80-90-і рр.. ХХ століття), в 90-ті роки ХХ століття заявляє про себе теорія політичних мереж, а на початку ХХI століття формулюється концепція «рецептивного адміністрування». Всі ці концепції «працюють» і конкурують один з одним не тільки в теоретичному плані, але і в практичному застосуванні в тій чи іншій області і в тій чи іншій країні. Очевидно, що кожен підхід позначає не тільки теоретичні позиції, а й зумовлює певні кваліфікаційні параметри до спеціалізації Майстер Публічного Адміністрування. У рамках кожного підходу особливим чином формується і сфера міждисциплінарного співробітництва, позначена своєрідними «тріадами», наприклад: «Нова економіка - новий менеджмент - нове публічне адміністрування»; «Політика і політичні мережі - інституційний аналіз - самоврядні мережеві структури і комунікаційний менеджмент»; «Теорія громадянського суспільства і бере участь демократії - соціальний менеджмент - принципи автономії та субсидіарності в сучасному управлінні». Реформа публічного адміністрування почалася в Європі в 80-і роки XX століття і була викликана необхідністю посилення ефективності держави. Держава-нація - емблема політичної історії всього ХХ століття, стало стрімко втрачати свою економічну і політичну міць. Процес ослаблення державного суверенітету посилився на початку нинішнього століття, коли світ увійшов у глобалізацію, яка передбачає інтернаціоналізацію не лише економіки, а й політичної, і публічної сфер, а також стрімкий розвиток нових інформаційних і комунікаційних технологій, що формують глобальні мережі виробництва, споживання і фінансів. До кінця 90-х років ХХ століття в науковий ужиток міцно увійшло уявлення про зміну парадигм державних моделей. Намітився перехід від так званого «позитивного держави» (або «держави-інтервента», активно проникає в різні сфери діяльності і підпорядковує їх собі) до «регулюючому державі».