8. Розвиток організаційних структур управління виробництвом в сучасних умовах господарювання

Основне завдання організаційної функції — забезпечити ефективний перехід від стратегії до структури організації.

Досвід великих зарубіжних фірм свідчить, що організаційні рішення не­розривно пов'язані з концепціями загального розвитку підприємства. В умовах адміністративно-командної системи організаційні структури управління були інструментом для однобічної передачі директив від вищих органів управління економікою нижчим. Вдосконалення організаційних структур відбувалося у напряму копіювання структур вищих органів управління. Це призводило до проектування та функціонування моделей, позбавлених оригінальності, а весь управлінський механізм — до низької ефективності. Цілком зрозуміло, що подібні організаційні структури не сприяли вирішенню нових проблем і завдань, які виникали у зв'язку з переходом до ринкової економіки.

Сучасний етап розвитку економіки України ставить нові вимоги до побу­дови організаційних структур управління підприємствами. Так, забезпе­чення широких можливостей для підприємництва зумовлює необхідність наступних змін в організаційній структурі':

^ посилення функцій, зв'язаних, з маркетингом,

^ підвищення ролі стратегічного планування (всупереч переважаючим, в даний час функціям оперативного управління) на вищих рівнях управління;

^ здійснення системної оцінки керівних, кадрів з врахуванням комплексних результатів їх праці, а також мотивації;

^ тісну взаємодію між торговельно-збутовими підрозділами, відділами, які займаються технічним розвитком і керівництвом підприємства.

У сучасних умовах господарювання організаційні структури управління повинні передбачати функції, зв'язані з оцінкою ефективності підприємства порівняно з світовим рівнем:

^ систематичне порівняння рівня розвитку підприємства з рівнем, досягну­тим фірмами-конкурентами;

^ порівняння техніко-економічного рівня продукції даного підприємства зсвітовими стандартами;

^ системний аналіз та оцінки ефективності власного виробництва, впро­вадження прогресивних принципів управління в окремих, цілях;

^ середньо- та короткотермінове планування з акцентом на фінансовому плані, який набуває першочергового значення порівняно з іншими формами планування.

Вимога підвищення гнучкості реагування на потреби ринку зв'язана з здійсненням нових функцій:

^ комплексна оцінка нових перспектив і наявних можливостей, постійна взаємодія відділів збуту та технічного розвитку;

^ зменшення кількості управлінських, ланок з метою створення передумов для автоматизації управління виробництвом;

^ впровадження автоматизації у сфери управління виробництвом і підго­товки виробництва,

^ створення ефективно діючих "післявиробничих" підрозділів, охоплюючи службу інформації про задоволення вимог замовника.

Інтегрування до світової системи господарювання передбачає вирішення наступних проблем:

^ організаційне оформлення функцій, які забезпечують приєднання підпри­ємства до міжнародних банків даних і використання цих даних для потреб підприємства;

^ більша орієнтація комплексної підготовки виробництва на різні форми міжнародного співробітництва;

^ прискорення розвитку автоматизованого виробництва, впровадження якого є передумовою успішної виробничої кооперації у міжнародних масштабах;

^ скорочення, тривалості виробничого процесу (наприклад, відповідно до принципів концепції "точно, вчасно".

Вимога підвищення рівня якості продукції означає:

^ висування управління якістю в ранг найважливіших сфер діяльності керів­ництва вищої ланки;

^ делегування повноважень підвищення якості продукції у всі підрозділи підприємства, працівники яких мають можливість впливати на рівень якості, залучення до цієї діяльності всього персоналу підприємства;

^ поліпшення взаємодії між вищою та середньою ланками управління;

^ включення у функції АСУ автоматизованого управління якістю.

Підвищення продуктивності управлінської праці сприяє таким змінам в організаційній структурі:

^скорочення кількості управлінських, ланок, особливо у сфері управління виробництвом,

^ скорочення трудомісткості конторських робіт за рахунок їх автома­тизації;

^ заміни деяких форм організаційних структур формами гнучкої орга­нізації, розширення неформальних контактів, особливо по горизонталі;

^ раціоналізації організаційного проектування з використанням обчислю­вальної техніки.

Відомий вчений-психолог Г.В.Щокін пропонує наступну модель вдосконалення організаційних структур і системи управління на підприємстві :

1. Чітке формулювання напрямів розвитку підприємства як вихідного пункту для зміни організаційної структури. На цьому етапі слід викорис­товувати об'єктивні методи оцінки продукції, економічного та фінансо­вого стану підприємства.

2. Визначення цілей і завдань. На цьому етапі здійснюються аналіз та оцінка руху матеріалів під час виробничого процесу, проектується його опти­мальна організація, виділяються конкретні ланки (підрозділи) для реаліза­ції управлінських функцій.

3. Розроблення кола повноважень і відповідальності для кожної виділеної мети та завдань, розподіл цілей та завдань між ланками структури.

4. Оцінка повноважень за рівнем відповідальності, складності вирішуваних проб­лем, рівнем вимог тощо, розроблення механізму мотивації керівних кадрів.

5. Вироблення альтернативних варіантів поєднання централізації та децентралізації. Оцінка та вибір оптимального варіанта.

6. Розробка альтернативних варіантів організаційної структури, оцінка та вибір оптимального варіанта.

7. Вироблення системи економічного управління підприємством, включаючи систему матеріального стимулювання працівників конкретних підрозділів у складі організаційної структури.

Питання для самоконтролю:

1. У яких значеннях використовується термін «організація»?

2. З яких елементів складається поняття «організація»?

3. Що таке організаційна структура?

4. Охарактеризуйте основні переваги та недоліки різних типів організаційних структур.

5. Дайте порівняльну характеристику бюрократичних та адаптивних організаційних структур.

6 . Яким чином можна підвищити ефективність організаційних структур управління в всучасних умовах?

Нові категорії та поняття: Організація. Організаційна структура. Бюрократичні організаційні структури. Адаптивні організаційні структури. Делегування. Повноваження. Відповідальність.

Рекомендована література:

Основна:

[5],[8],[10],[11],[15],[17],[24].

Додаткова:

[1],[4],[23],[27],[38],[40],[44],[52].