Переваги та недоліки конгломератних організаційних структур управління

7. ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ СТРУКТУР УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ

Проектування та раціоналізація діючих організаційних структур управ­ління можливі лише на чітко науковій методологічній основі, якою є система принципів формування організаційних структур управління:

. Принцип єдності мети передбачає наявність чітко сформульованої мети або цілей фірми.

. Принцип первинності функцій і вторинності структури: побудова орга­нізаційної структури повинна базуватися на виявленні складу та змісту функцій управління. Не слід ототожнювати функцію управління з функці­ями підрозділу апарату управління, оскільки залежно від трудомісткості функції її можуть виконувати кілька підрозділів, або один підрозділ може здійснювати діяльність у межах кількох функцій.

. Принцип функціональної замкнутості підрозділів апарату управління:

коло завдань для кожного структурного підрозділу повинно бути чітко орієнтоване на досягнення мети управління з відповідної функції.

. Простота організаційної структури: чим простіше та чіткіше побудована структура управління, тим легше персоналу зрозуміти і пристосуватися до даної форми управління та активно брати участь у реалізації мети фірми. Крім того, кількість ланок і рівнів управління повинні бути мінімаль­ними. Чим більшою їх кількістю характеризується система управління, тим більш тривалим є процес передавання інформації по горизонталі та верти­калі і тим більшою є небезпека виникнення значних комунікаційних бар'єрів. П.Друкер,так підсумував всі складності організаційного конструювання:

"Найпростіша організаційна структура, яка виконуватиме роботу, є найліпшою"¹.

Принцип єдності розпорядництва: працівник повинен отримувати накази лише від одного начальника. За словами А.Файоля, для сукупності опера­цій, що переслідують одну мету, повинні бути один керівник та одна програма. Це необхідна умова єдності дій, координації зусиль.

Визначення оптимальної норми керованості: кількість підлеглих, що підпорядковані одному керівнику, повинна бути обмеженою. Норма керованості визначається характером роботи керівника та стосунками керівників і підлеглих. Керівник може мати тим більшу кількість під­леглих, чим більш однорідними є проблеми, які він вирішує. З цього випли­ває, що кількість підлеглих повинна бути меншою на вищих рівнях менеджменту та більшою на нижчих рівнях,

Встановлення оптимального співвідношення централізованих і децен­тралізованих форм управління: у всіх організаціях існує певний рівень децентралізації, оскільки абсолютна централізація практично неможлива. Рівень децентралізації регулюється рядом чинників (розміри компанії, мас­штаби проектів, однорідність робіт, філософія керівників стратегічного рівня та філософія підлеглих, функціональна сфера діяльності тощо).

Принцип зворотного зв'язку, завдяки цьому принципу забезпечується

можливість здійснення постійного контролю за результатами функціонування системи та створюються умови для її коригування.

Перелічені принципи побудови організаційних структур управління взаємо­зв'язані та взаємозумовлені. Кожен з них має самостійне значення, але тільки спільне їх використання забезпечує комплексний, науковий характер проектування організаційних структур управління виробництвом.