3. Процесуальні теорії мотивації

Змістові теорії мотивації базуються на потребах та пов'язаних з ними чинниках, що визначають поведінку людей.

У процесуальних теоріях аналізується те, як людина розподіляє зусилля для досягнення різних цілей і як вона обирає конкретний вид поведінки. Процесуальні теорії не заперечують існування потреб, але вважають, що поведінка людини визначається не тільки ними. Згідно з процесуальними теоріями, поведінка людини є функцією її сприйняття та сподівання, що пов'язано з конкретною ситуацією.

Процесуальні теорії мають за мету з'ясувати, як люди діють, аби задо­вольнити свої потреби. Скажімо, дві особи прагнуть досягти успіху. Одна з них вважає, що важко працюючи, віддаючи роботі додатковий час, вона досягне визнання за відмінні успіхи. Друга відчуває, що налагодження добрих взаємин з керівництвом, встановлення контактів з усіма ланками організації дасть ідентичні наслідки. Одна особа обрала шлях до успіху через показники діяльності, інша — через особисті зв'язки. Так спільна мета передбачає кілька способів її досягнення.

Процесуальні теорії описують, як люди здійснюють вибір між альтер­нативами поведінки і як кожна особа визначає для себе найкращий спосіб задоволення потреби. За допомогою процесуальних теорій мотивації керів­ництво визначає, як необхідно впливати на поведінку людини для ретель­ного виконання нею службових обов'язків.

Існує три основні процесуальні теорії мотивації: теорія очікування, теорія справедливості та об'єднана модель мотивації.

ТЕОРІЯ СПОДІВАННЯ В.ВРУМА

Теорія очікування (сподівання), заснована на дослідженнях Віктора Врума, стверджує, що наявність активної потреби не є єдиною необ­хідною умовою мотивації людини для досягнення певного результату. Людина повинна також сподіватися на те, що обраний нею тип поведінки дійсно приведе до задоволення потреби чи до набуття бажаного.

Очікуваннярозглядається, як оцінка даною особистістю ймовірності здійснення певної події. При аналізі мотивації до праці теорія очікування зосереджується на трьох залежностях: витрати праці — результати; результати — винагороди; валентність (сила переваги, яку надає людина тому чи іншому результатові, тобто стимули чи ступінь задово­лення винагородою).

Очікування відносно витрат праці — результатів (ВП — Р) — це спів­відношення між витраченими зусиллями та отриманими результатами. На­приклад, виконавець робіт сподівається, що за вироблену продукцію високої якості з мінімальними витратами матеріалів, керівництво підвищить його професійний розряд. Якщо прямої залежності між витраченими зусиллями та досягнутими результатами немає, то згідно з теорією очікування, мотивація слабшає. Відсутність взаємозв'язку може відбутися через неправильну самооцінку працівника, погану підготовку чи недостатні повноваження для виконання поставленого завдання.

Сподівання відносно результатів — винагород (Р — В) — це очіку­вання певних винагород чи заохочень у відповідь на досягнутий рівень ре­зультатів. Розвиваючи наведений приклад, зазначимо, що робітник, підви­щивши розряд, отримуватиме вищу заробітну плату чи стане майстром. Аналогічно, якщо людина впевнена у тому, що досягнуті результати будуть помічені й відзначені, але при реально допустимих витратах зусиль ці ре­зультати не будуть досягнуті, то мотивація і в цьому випадку буде слабкою.

Третій чинник, що визначає мотивацію в теорії очікування — це валент­ність або цінність винагороди чи заохочення. Валентність — це перед­бачуваний ступінь відносного задоволення чи незадоволення, що виникає внаслідок отримання певної винагороди. Оскільки у різних людей потреби та бажання відносно винагород істотно відрізняються, конкретна винагорода, що пропонується у відповідь на досягнуті результати, може і не мати для них ніякої цінності. Якщо валентність низька, то цінність отриманої винагороди для виконавця не досить велика і мотивація трудової діяльності слабка.

Оскільки потреби людей відрізняються, то конкретну винагороду вони оцінюють по – різному. Відповідно, керівництво організації повинно зіставити винагороду, що пропонується, з потребами співробітників та привести їх у відповідність.

Якщо значення будь-якого з цих трьох критично важливих для визначен­ня мотивації чинників буде малим, то і мотивація буде слабкою і резуль­тати праці низькими. Співвідношення цих факторів визначається формулою:

Сподівання того, що витрачені зусилля викличуть бажані результати

ВЗ- Р

ТЕОРІЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ

Теорія справедливості пропонує інше пояснення того, як люди розподі­ляють та спрямовують свої зусилля для досягнення поставленої мети.

Згідно з нею, люди суб'єктивно визначають відношення отриманої вина­городи до витрачених зусиль і зіставляють його з винагородою інших людей, які виконували аналогічну роботу. Якщо порівняння показує дисбаланс та несправедливість, виникає психологічна напруга. У підсумку складається ситуація, при якій необхідно стимулювати конкретного співро­бітника, зняти напругу і для відновлення справедливості ліквідувати дисбаланс.

Баланс та відчуття справедливості відновлюється за рахунок зміни рівня зусиль, що витрачаються, або зміни рівня отриманої винагороди. Отже, співробітники, які вважають, що недоотримують порівняно з іншими, почи­нають працювати менш інтенсивно, або намагаються підвищити рівень винагород. Співробітники, що вважають себе більш стимульованими, ніж решта їх співробітників, намагаються підтримувати інтенсивність праці на досягнутому рівні чи навіть підвищувати його.

Основний висновок теорії полягає у тому, що люди намагатимуться зменшити інтенсивність праці, поки не отримають справедливої винагороди. Однак, сприйняття та оцінка справедливості носить суб'єктивний, відносний характер.

ОБ'ЄДНАНА МОДЕЛЬ МОТИВАЦІЇ ПОРТЕРА-ЛОУЛЕРА

Лайман Портер і Едвард Лоулер розробили комплексну процесуальну теорію мотивації, що передбачала поєднання елементів теорій очіку­вання та справедливості. Модель побудована на основі взаємодії п'яти змінних: витрачених зусиль, сприйняття, отриманих результатів, винагород і відносної міри задоволення.

Здібності та характер (4)

Цінність, винагороди (1)

Зусилля (3)

Внутрішні винагороди (7а)

Оцінка ймовір-ності зв’язку між зусиллями та винагородами (2)

Оцінка ролі працівника (5)

Рисунок 8.3. Модель Портера – Лоулера.

Послідовно розглянемо принцип дії механізму мотивації. Цифри подані за рис. 8.3. Згідно з моделлю Портера-Лоулера результати, що досягнуті співробітником, залежать від витрачених зусиль (3), здібностей і характерних особливостей виконавця (4) та усвідомлення ним своєї ролі в процесі праці (5). Рівень витрачених зусиль пов'язаний із цінністю винагороди (1) і того, чи справді існує об'єктивна залежність між витратами зусиль і можливими винагородами (2). Досягнення відповідного рівня результатив­ності (6) викличе внутрішні (7а) та зовнішні винагороди (76).

Пунктирними лініями на малюнку зображено існування опосередкованої (непрямої) залежності між результативністю та зовнішніми винагородами, а також суб'єктивний характер власної оцінки співробітником міри справедливості тієї чи іншої винагороди.

Задоволення (9) — це результат внутрішніх та зовнішніх винагород з врахуванням їх справедливості (8). Задоволення є еталоном виміру того, наскільки цінна винагорода насправді (1). Ця оцінка впливатиме у майбутньому на сприйняття людиною схожих ситуацій.

Загальний висновок теорії полягає в тому, що результативна праця приведе до задоволення потреби, а не навпаки, як вважали прихильники школи людських стосунків.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке мотивація?

2. Чим можна мотивувати працівників?

3. Як класифікуються людські потреби?

4. Якими бувають винагороди?

5. У чому різниця між гігієнічними чинниками і мотиваторами?

6. Дайте характеристику теорії "ЖВЗ".

7. Дайте характеристику теорії "трьох потреб".

8. Дайте характеристику теорії очікування.

9. Дайте характеристику теорії справедливості.

10. У чому полягають основні відмінності між змістовими та процесуальними мотиваційними теоріями?

Нові категорії та поняття: Мотивація. Потреби: первинні та вторинні. Спонукання. Закон результату.Винагороди: внутрішні та зовнішні. Модель мотивації поведінки через потреби. Змістові теорії мотивації. Ієрархія. Потреби влади, досягнення й належності. Гігієнічні чинники і мотиватори. Процесуальні мотиваційні теорії. Очікування. Валентність. Задоволення потреби.

Рекомендована література:

Основна:

[1],[2],[4],[11],[14],[15],[20].

Додаткова:

[2],[5],[23],[27],[33],[34],[40],[49].