6. Механізм менеджменту: принципи, підходи, методи та закони менеджменту

Принципи менеджменту. Принцип – це основне вихідне положення будь – якої теорії або вчення, внутрішнє переконання, що визначає норму поведінки, основа побудови або діяльності якоїсь системи. У менеджменті під принципом слід розуміти основні керівні ідеї, правила та орієнтири діяльності управлінського персоналу, у рамках яких реалізуються цілі організації. Принципи повинні не тільки відповідати цілям менеджменту, а й враховувати сучасні вимоги до підприємницької діяльності і прогресивні тенденції можливих змін, мати достатню легітимність.

Цікавими є принципи управління, запропоновані Анрі Файолем:

1.Розподіл праці або спеціалізація;

2.Повноваження і відповідальність;

3.Дисципліна;

4.Єдиноначальність;

5.Єдність напряму;

6.Підлеглість особистих інтересів загальним;

7.Винагорода персоналу;

8.Централізація;

9.Скалярний ланцюг;

10.Порядок;

11.Справедливість;

12.Стабільність робочого місця для персоналу;

13.Ініціатива;

14.Корпоративний дух.

До основних принципів сучасного менеджменту відносять:

• цілеспрямованість, що полягає у відповідності функцій менеджменту запланованим цілям виробництва;

• економічність – раціональність, простота й ефективність організації і структури управління;

• адекватність – відповідність економічних методів управління суті відбиваних ними процесів, а також відповідність прийнятих рішень змісту функцій персоналу кожного рівня ієрархії;

• комплексність – облік взаємодії між ієрархічними ланками по вертикалі і горизонталі, спрямованої на забезпечення функціонування виробництва, а також облік можливих наслідків успіху чи невдачі;

 концентрованість – передбачається у двох аспектах: 1) концентрація зусиль усіх працівників на вирішення основних завдань і 2) концентрація однорідних функцій в одному підрозділі, що усуває дублювання;

 науковість повинна грунтуватися на досягненнях науки в галузі управління виробництвом, враховувати зміни законів суспільного розвитку, а також полягати у виборі оптимального критерію при прийнятті і реалізації рішень;

 можливість створення мотиваційних, організаційних і матеріальних умов для реалізації господарських рішень;

 доступність і планомірність контролю над ходом виробництва;

• адаптивність – гнучкість і динамічність, пристосовуваність системи управління до мінливих цілей об’єкту управління й умов його роботи;

• відповідальність менеджера за правомірність, обгрунтованість прийнятих рішень і їх наслідків економічного, соціального, екологічного і правового характеру, а також відповідальність виконавців за ефективність виконання рішення.