logo search
Менеджмент_ОКЛ

Переваги та недоліки лінійних організаційних структур управління

Переваги

Недоліки

Встановлення чітких і простих зв'язків

між підрозділами.

Єдність і чіткість розпорядництва.

Узгодженість дій виконавців.

Підвищення відповідальності керівника за результати діяльності очолюваного підрозділу.

Оперативність у прийнятті рішень.

Отримання виконавцями пов'язаних між

собою розпоряджень і завдань, забезпечених ресурсами.

Особиста відповідальність керівника за кінцеві результати діяльності свого

підрозділу.

Високі вимоги до керівника, який

повинен мати різнобічні знання і досвід

з усіх функцій управління та сфер

діяльності, що, в свою чергу, обмежує можливості керівника ефективно управляти організацією.

Перевантаження інформацією, великий

потік документації, безліч контактів з підлеглими, вищими та суміжними

організаціями.

Відсутність спеціалістів з окремих функцій управління.

Невідповідність до зростаючим вимог сучасного виробництва.

Функціональний тип організаційної структури управління

Для сучасного виробництва характерним є по­глиблення спеціалізації виробництва та управлін­ня, і реалізація управлінських функцій розподіля­ється між керівниками та органами, які передають нижчим рівням управління обов'язкові для них завдання. Отже, диференціація функцій управління є основою переходу до функціональної структури управління.

При такому управлінні передбачається, що кожний орган управління (або виконавець) спеціалізується на виконанні окремих видів управлінської діяльності (функцій). Виконання вказівок функціонального органу в межах його компетенції є обов'язковим для виробничих підрозділів.

Функціональна організація існує поряд з лінійною, що створює подвійне підпорядкування для виконавців. Подвійне підпорядкування має за мету інтегрувати функції на кожному рівні управління та спеціалізувати їх по окремих ланках.