Огляд ключових понять

Аналіз фінансового стану є необхідною умовою ефектив­ного управління формуванням, розміщенням і використанням ресурсів підприємства.

Фінансовий стан характеризується величиною, складом і структурою активів, власного капіталу і зобов'язань, відповід­ні співвідношення яких обумовлюють фінансову стійкість, платоспроможність і ефективність використання економічно­го потенціалу підприємства.

В умовах ринкової економіки стратегічною метою управлін­ня підприємством є підвищення його ринкової вартості. Дослід­ження джерел фінансування як основи формування активів під­приємства, оцінка розміщення та ефективності використання його фінансових ресурсів є важливими завданнями фінансового аналізу, вирішення яких забезпечує органи управління необхід­ною інформацією щодо наявних резервів розвитку підприємства, сприяє підвищенню конкурентоспроможності його продукції.

Метою аналізу фінансового стану підприємства є підви­щення його фінансової стійкості та платоспроможності на ос-

150

Розділ 2. Фінансовий аналіз

нові збільшення економічного потенціалу та поліпшення структури активів, власного капіталу та зобов'язань.

Основні напрями аналізу фінансового стану підприємства визначаються його завданнями і передбачають наступне:

1. загальний аналіз економічного потенціалу (аналіз дина­міки активів, власного капіталу і зобов'язань за загальною ве­личиною, складом і структурою);

2. аналіз джерел фінансування підприємства;

3. аналіз фінансової стійкості підприємства;

4) аналіз платоспроможності підприємства. Формалізація аналітичного процесу в управлінні активами,

власним капіталом і зобов'язаннями підприємства на основі побудови організаційно-інформаційної моделі аналізу фінансо­вого стану ґрунтується на визначенні мети і завдань, суб'єктів і об'єктів дослідження, системи показників, інформаційного та методичного забезпечення аналізу.

Економічний потенціал підприємства визначається загаль­ною величиною джерел фінансування (власний капітал і зо­бов'язання) і дорівнює вартості майна, що знаходиться у його розпорядженні {активи).

Поняття активів -їді зобов'язань визначено Законом Украї­ни "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Украї­ні", прийнятим Верховною Радою України 16 липня 1999 р. Згідно з цим законом:

• Активами є ресурси, контрольовані підприємством у ре­зультаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

• Зобов'язання - це заборгованість підприємства, що ви­никла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньо­му, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприєм­ства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Поняття власного капіталу визначається Положенням (стан­дартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженим нака­зом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87.

151

Розділ 2. Фінансовий аналіз

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Актив балансу, який призначено для відображення майно­вого потенціалу підприємства, можна розглядати, з одного бо­ку, як характеристику складу та цільового використання ре­сурсів за об'єктами їх розміщення і характером участі у ви­робництві, а з іншого боку, - як характеристику витрат, що утворились внаслідок здійснення фінансових операцій з ме­тою отримання певного доходу.

Кожен з визначених підходів до аналізу активів підприєм­ства дозволяє аналітику виділити і вирішити ряд окремих вза­ємопов'язаних завдань.

Аналіз активів за ознакою цільового використання ресурсів дозволяє визначити загальну вартість і склад майна та оцінити рівень ліквідності підприємства. Витратний підхід до аналізу майнового потенціалу спрямовано на визначення доходності активів. Оскільки поняття ліквідності та доходності активів є взаємопов'язаними, у дослідженні майнового потенціалу під­приємства доцільно поєднувати обидва напрями аналізу.

В пасиві балансу відображуються джерела фінансових ре­сурсів, абсолютна величина і склад яких характеризують фі­нансовий потенціал підприємства. Фінансові ресурси - це єди­ний вид ресурсів підприємства, що трансформується безпосе­редньо і з мінімальним часовим лагом у будь-який інший вид ресурсів. Загальна вартість джерел фінансування підприєм­ства визначається на основі балансу як сума його капіталу та зобов'язань.

Майно (активи) підприємства і джерела його формування (власний капітал і зобов'язання) відображуються в балансі у вигляді залишків на відповідну дату.

Економічний потенціал підприємства є складним об'єктом дослідження, отже його аналіз передбачає багаторівневу кла­сифікацію активів і джерел фінансування (власного капіталу та зобов'язань).

152

Розділ 2. Фінансовий аналіз

Перший рівень класифікації активів у балансі здійснюєть­ся за ознакою їх участі в обороті. За цією ознакою активи роз­поділено на оборотні (мобільні) і необоротні (іммобілізовані) з виділенням у окрему групу витрат майбутніх періодів.

Поглиблене дослідження активів підприємства вимагає їх деталізації за ознаками цільового використання (нематеріаль­ні активи; основні засоби; інші довгострокові активи; запаси; дебіторська заборгованість; поточні фінансові інвестиції; гро­ші та їх еквіваленти; інші оборотні активи; витрати майбутніх періодів) та ліквідності (1 група: абсолютно ліквідні активи -грошові кошти та їх еквіваленти; 2 група: активи, термін лік­відності яких визначається термінами дебіторської заборгова­ності, - дебіторська заборгованість, короткострокові векселі одержані, поточні фінансові інвестиції; З група: активи, термін ліквідності яких залежить від тривалості виробничого циклу, -запаси; 4 група: необоротні активи, термін ліквідності яких виз­начається умовами їх амортизації, термінами довгострокової дебіторської заборгованості, термінами погашення основного боргу за довгостроковими фінансовими інвестиціями).

Перший рівень класифікації джерел фінансування у балан­сі здійснюється за ознакою приналежності коштів (власний ка­пітал і зобов'язання) з виділенням у окремі групи забезпечень наступних витрат і платежів та доходів майбутніх періодів.

Подальша деталізація джерел фінансування підприємства здійснюється за джерелами утворення фінансових ресурсів (власний капітал; забезпечення майбутніх витрат і платежів; кредити банків; векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточні зобов'язання за розрахунка­ми; інші зобов'язання; доходи майбутніх періодів) та за термі­нами їх залучення до фінансово-господарської діяльності під­приємства (1 група: термін залучення необмежений - власний капітал; 2 група: термін залучення більше одного року (довго­строкові зобов'язання; З група: термін залучення до одного ро­ку включно - поточні зобов'язання).

153

Розділ 2. Фінансовий аналіз

Методика аналізу фінансового стану підприємства в умо­вах застосування сучасних інформаційних технологій ґрунту­ється на визначенні основних елементів процесу дослідження активів, власного капіталу та зобов'язань. На цій основі фор­муються взаємопов'язані етапи виконання відповідних аналі­тичних процедур й розробляються логічно обґрунтовані алго­ритми узагальнення і оцінки відповідної інформації з метою прийняття управлінських рішень щодо подальшого розвитку підприємства.

Електронну інформаційну систему управління активами, власним капіталом і зобов'язаннями підприємства побудовано за трьома рівнями обробки економічної інформації.

Перший рівень електронної системи обробки економічної інформації відповідає етапу первинного обліку фінансово-гос­подарських операцій, який є джерелом фактографічної інфор­мації, що застосовується переважно в оперативному аналізі.

Вихідні документи аналітичного спрямування, що форму­ються на першому рівні електронної системи обробки інфор­мації складаються відповідно до мети оперативного управлін­ня на основі даних первинного обліку, правової та норматив­но-довідкової інформації.

Другий рівень електронної системи обробки інформації від­повідає етапу поточного обліку і дозволяє узагальнити обліко­ву фактографічну інформацію щодо активних і пасивних опе­рацій, перш за все, за відповідними періодами, застосовуючи методичні прийоми ретроспективного (поточного) аналізу.

Третій (найвищий) рівень узагальнення облікової інформа­ції у формах фінансової звітності дозволяє здійснити ретро­спективний та перспективний аналіз фінансового стану під­приємства, оцінити його економічний потенціал, визначити ефективність фінансово-господарської діяльності, оцінити рух та інтенсивність використання коштів, розміщених в акти­вах підприємства, дати загальну оцінку фінансової стратегії підприємства.

154

Розділ 2. Фінансовий аналіз

Формування інформаційних потоків електронної системи ґрунтується на класифікації інформації.

За ознакою середовища, з якого вона надходить, розрізня­ють зовнішню (правову і нормативно-довідкову) та внутрішню (планову і фактографічну) інформацію.

Групування інформації за джерелами утворення спрямова­но на забезпечення ієрархічної побудови вхідних потоків елек­тронної інформаційної системи, яка ґрунтується на взаємній підпорядкованості інформаційних джерел.

Правова інформація міститься у законодавчих актах вищої юридичної сили, до яких належать закони України, що регу­люють діяльність суб'єктів підприємництва у галузі фінансо­вих, господарських та трудових відносин: "Про бухгалтер­ський облік та фінансову звітність в Україні", "Про оподатку­вання прибутку підприємств" тощо.

Важливим джерелом нормативної інформації щодо фінан­сового стану є затверджені наказами Міністерства фінансів "План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про йо­го застосування", Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, зокрема, ПСБО 2 "Баланс", ПСБО 5 "Звіт про влас­ний капітал", ПСБО 7 "Основні засоби", ПСБО 8 "Нематері­альні активи", ПСБО 9 "Запаси", ПСБО 10 "Дебіторська за­боргованість", ПСБО 11 "Зобов'язання", ПСБО 12 "Фінансо­ві інвестиції", та деякі інші документи.

Довідкова інформація міститься у стандартах, прайс-лис­тах, довідниках, каталогах тощо. Серед основних документів даної групи, що містять інформацію про активи, власний капі­тал і зобов'язання, треба назвати міжнародні стандарти бух­галтерського обліку, директиви Ради Європейського Еконо­мічного Союзу, рекомендації науково-практичних конферен­цій тощо.

Планова інформація стосовно фінансового стану форму­ється безпосередньо на підприємстві, виходячи з потенційних можливостей його розвитку, вимог чинного законодавства та

155

Розділ 2. Фінансовий аналіз

відповідних нормативних документів і міститься у фінансових планах, бізнес-планах, інвестиційних проектах, кошторисах.

Основними джерелами фактографічної інформації щодо фінансового стану є бухгалтерський та статистичний облік.

Послідовність аналізу фінансового стану визначається потребою поетапного розкриття економічної інформації від­повідно до його мети і завдань.

Загальний аналіз економічного потенціалу ґрунтується на застосуванні методичних прийомів вертикального і горизон­тального аналізу і спрямовується на оцінку динаміки активів, власного капіталу і зобов'язань за абсолютною величиною, складом і структурою.

Аналіз використання активів і капіталу підприємства пе­редбачає розрахунок і оцінку динаміки показників рентабель­ності та інтенсивності використання активів та капіталу.

Показники рентабельності активів та капіталу обчислю­ються як відношення чистого прибутку до залишків відповід­ної групи активів або капіталу. Основними показниками рента­бельності є: рентабельність активів; рентабельність оборотних активів; рентабельність виробничого потенціалу; рентабель­ність власного капіталу тощо.

Оцінка інтенсивності використання активів та капіталу підприємства ґрунтується на застосуванні показників, які об­числюються як відношення доходу від реалізації продукції до залишків активів або власного капіталу й умовно поділяються на коефіцієнти навантаження та оборотності. Показники наван­таження застосовуються при аналізі інтенсивності викори­стання економічного потенціалу та необоротних активів під­приємства. Показники оборотності характеризують інтенсив­ність використання оборотних активів та власного капіталу.

Особливістю розрахунку показників рентабельності ак­тивів і капіталу та ділової активності підприємства є те, що одна частина первинних показників належить до періодичних (прибуток), а друга - до моментних (активи, капітал). На цей

156

Розділ 2. Фінансовий аналіз

час застосовують дві методики поєднання періодичних та мо-ментних показників. Перша з них вимагає попереднього об­числення середніх значень моментних показників (залежно від періоду дослідження можуть застосовуватись середньоріч­ні, середньоквартальні, середньомісячні абсолютні показни­ки). Згідно з другою коефіцієнти визначаються як кратне від ділення періодичного показника (прибутку або доходу) на мо-ментний показник (залишки активів або капіталу), обчисле­ний на кінець аналітичного періоду.

Аналіз джерел фінансування складається з загального ана­лізу, аналізу руху власного капіталу і зобов'язань, оцінки впливу структурних змін джерел фінансування на показники фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.

Загальний аналіз власного капіталу і зобов'язань доцільно про­водити за умови, якщо оцінка динаміки економічного потенціалу за складом і структурою або не здійснювалась взагалі, або здій­снювалась з недостатньою деталізацією джерел фінансування.

Аналіз руху власного капіталу і зобов'язань ґрунтується на застосуванні балансового рівняння, яке є основою побудови адитивної факторної моделі й оцінки впливу її елементів на зміну залишків джерел фінансування, а також розрахунку ко­ефіцієнтів інтенсивності руху власного капіталу і зобов'язань.

Основою аналізу фінансової стійкості підприємства є оцінка структурних співвідношень окремих складових власно­го капіталу та зобов'язань, яка здійснюється за системою фі­нансових коефіцієнтів.

Аналіз платоспроможності підприємства спирається на класифікацію активів за ознакою ліквідності і дозволяє оці­нити здатність підприємства розрахуватися за поточними зо­бов'язаннями. Для оцінки платоспроможності застосовуються коефіцієнти абсолютної ліквідності, швидкої ліквідності, по­точної ліквідності тощо.

Інтегральна оцінка фінансової стратегії підприємства здійснюється на основі узагальнення результатів аналізу із

157

Розділ 2. Фінансовий аналіз

застосуванням системи критеріїв оцінки окремих показників та узагальнюючих (інтегральних) коефіцієнтів.