Огляд ключових понять

Інвестиційна діяльність є важливим напрямом фінансово-господарської діяльності підприємства в умовах ринкової еко­номіки, її спрямовано на визначення шляхів, об'єктів і форм інвестування, розробку і реалізацію інвестиційних проектів.

Інвестиції - це всі види майнових та інтелектуальних цін­ностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою одержання прибутку (доходу) або до­сягнення соціального ефекту.

Інвестиції класифікують за ознаками об'єкта інвестуван­ня, характеру участі в інвестиційному процесі та терміну ін­вестування.

207

Розділ 2. Фінансовий аналіз

Залежно від об'єкта інвестування інвестиції поділяють на реальні (капітальні) і фінансові.

• Реальні інвестиції являють собою вкладення коштів у ма­теріальні і нематеріальні активи. Реальні інвестиції здійсню­ються у формі капітальних вкладень в нове будівництво, у тех­нічне переозброєння, розширення, реконструкцію і модерніза­цію підприємства.

• Фінансові інвестиції- це фінансові вкладення в цінні папери інших підприємств, у процентні облігації внутрішніх державних і місцевих позик, надання позик іншим підприємствам, вкладення у статутні капітали інших підприємств, депозитні вклади в банках.

За характером участі в інвестиційному процесі інвестиції розподіляють на:

• прямі - реальні інвестиції та внесення коштів у статутні капітали юридичних осіб в обмін на корпоративні права;

• непрямі - портфельні інвестиції та депозити у комерцій­них банках.

Залежно від терміну інвестування розрізняють коротко­строкові (до 1 року) і довгострокові (понад 1 рік) інвестиції.

Метою аналізу інвестиційної діяльності підприємства є по­шук шляхів і кількісне обчислення резервів збільшення вели­чини та підвищення ефективності інвестованого капіталу в умовах ризику і невизначеності.

Основні напрями аналізу інвестиційної діяльності підприєм­ства визначаються його завданнями і передбачають наступне:

1. аналіз і оцінка об'єктів і джерел інвестування;

2. аналіз реальних інвестицій (кількісна оцінка розподіле­них у часі елементів грошового потоку; визначення чистого приведеного доходу від інвестицій; оцінка ефективності ре­альних інвестицій за показниками рентабельності, внутріш­ньої норми доходу, терміну окупності капітальних вкладень);

3. аналіз фінансових інвестицій (оцінка вартості, доход-ності і ризикованості фінансових інвестицій; оцінка портфеля цінних паперів за показниками доходності та ризикованості);

208

Розділ 2. Фінансовий аналіз

4) особливості порівняльного аналізу інвестиційних проектів.

Організаційно-інформаційна модель аналізу інвестиційної діяльності передбачає визначення мети і завдань, суб'єктів і об'єктів дослідження, системи показників, інформаційного та методичного забезпечення аналізу.

Методика аналізу інвестиційної діяльності підприємства в умовах застосування сучасних інформаційних технологій ґрун­тується на визначенні основних елементів процесу.

Електронну інформаційну систему управління інвестицій­ною діяльністю підприємства побудовано за трьома рівнями обробки економічної інформації.

• Вихідні документи, що формуються на першому рівні елек­тронної системи обробки інформації щодо початкових і екс­плуатаційних доходів, які є наслідком інвестування, а також початкових і поточних витрат, пов'язаних з інвестиційною ді­яльністю підприємства, складаються відповідно до мети опе­ративного управління на основі даних первинного обліку, пра­вової та нормативно-довідкової інформації.

• Другий рівень електронної системи обробки інформації від­повідає етапу поточного обліку і дозволяє узагальнити обліко­ву фактографічну інформацію щодо операцій, наслідком яких є здійснення інвестиційних витрат, одержання доходів від екс­плуатації об'єктів інвестування та здійснення витрат на забез­печення їх діяльності. Електронні регістри поточного обліку є основним джерелом поточної облікової інформації щодо ін­вестиційної діяльності підприємства.

• Третій рівень передбачає узагальнення облікової інформа­ції у формах фінансової звітності і дозволяє здійснити ретро­спективний та перспективний аналіз інвестиційної діяльності підприємства, визначити ефективність та ризикованість інвес­тицій, дати загальну оцінку інвестиційній політиці підприєм­ства. Ця інформація застосовується у прогнозуванні напрямів, об'єктів, обсягів та джерел інвестування відповідно до інвести­ційної стратегії підприємства.

209

Розділ 2. Фінансовий аналіз

Формування інформаційних потоків електронної системи передбачає класифікацію економічної інформації за ознаками середовища, з якого вона надходить, та джерелами ЇЇ утворення.

Аналіз інвестицій ґрунтується на визначенні інвестиційно­го процесу як такого, що поєднує накопичення капіталу (у ви­гляді створення виробничого або іншого об'єкта) та послідов­не отримання доходу.

Безпосереднім об'єктом кількісного аналізу реальних інвес­тицій є грошові потоки, що характеризують процеси накопи­чення капіталу й отримання доходу в одній послідовності.

Елементи грошового потоку формуються з показників ін­вестиційних витрат (К) та експлуатаційного доходу (Е).

Інвестиційні витрати - це початкова вартість інвестицій­ного проекту, яка визначається як різниця між початковими витратами і початковими доходами.

До початкових витрат належіть витрати на будівництво, придбання устаткування, монтаж та інші. Початкові доходи є наслідком реалізації інвестиційного проекту і складаються з доходу від продажу демонтованого устаткування та інших ма­теріальних цінностей, а також податкових знижок і пільг.

Експлуатаційний доход складається з доходу, отриманого на введеному у дію об'єкті інвестування, за вирахуванням з нього поточних витрат та податку на прибуток, які також є наслідком здійснених інвестицій.

До поточних витрат належать матеріальні витрати за ви­нятком амортизаційних відрахувань і витрати на оплату праці, які є наслідком експлуатації об'єкта інвестування.

Окремий елемент грошового потоку (Г₍) є чистим доходом від інвестицій за визначений період (t) і обчислюється за фор­мулою:

Г_С = Е-К.

В умовах інфляції та ризику виникає необхідність у кількіс­ній оцінці чистого доходу від інвестицій з урахуванням фак-

210

Розділ 2. Фінансовий аналіз

тора часу шляхом приведення вартості інвестиційних витрат і доходів до єдиного моменту часу. Приведення вартісних по­казників до моменту початку інвестування здійснюється на основі дисконтування елементів грошового потоку і дозволяє оцінити теперішню вартість майбутніх надходжень і витрат.

Чистий приведений доход від інвестицій (W) являє собою абсолютний результат інвестиційної діяльності і обчислюєть­ся як сума розподілених у часі дисконтованих елементів гро­шового потоку:

де V^l_q - дисконтний множник за ставкою порівняння "q".

Ефективність реальних інвестицій визначається показни­ками рентабельності, внутрішньої норми доходу та терміну окупності.

Рентабельність реальних інвестицій обчислюється як від­ношення чистого приведеного доходу до суми дисконтованих інвестиційних витрат.

Внутрішня норма доходу реальних інвестицій характери­зує умови беззбитковості капітальних вкладень і дозволяє оці­нити їх доцільність. Внутрішня норма доходу обчислюється як ставка порівняння (дисконтна ставка), за якою чистий приве­дений доход проекту ( W) дорівнює нулю.

Термін окупності являє собою період, протягом якого ін­вестиційні витрати повністю відшкодовуються за рахунок от­риманих експлуатаційних доходів.

Порівняльний аналіз інвестиційних проектів ґрунтується на співставленні наведених вище показників.

Особливістю методики порівняльного аналізу проектів різної тривалості є припущення, що кожен з проектів реалізується не­обмежену кількість разів. Це дозволяє забезпечити однакові умови порівняння при визначенні чистого приведеного доходу.

В умовах обмеженості фінансових ресурсів у підприємства може виникнути необхідність розподілу інвестицій за кілько-

211

Розділ 2. Фінансовий аналіз

ма привабливими проектами. Це завдання вирішується шля­хом оптимізації інвестицій. Розрізняють просторову оптиміза-цію й оптимізацію у часі.

У фінансовому аналізі розподілу інвестицій за кількома проектами розрізняють просторову оптимізацію інвестицій та оптимізацію у часі.

Методи просторової оптимізації інвестицій застосовують за умови, коли сума фінансових ресурсів на визначений пері­од обмежена і необхідно з наявних інвестиційних проектів вибрати ті, що дозволяють максимізувати приріст капіталу.

Методика оптимізації інвестицій у часі застосовується в тих випадках, коли реалізацію інвестиційних проектів необ­хідно розподілити у часі внаслідок обмеження фінансових ре­сурсів першого року інвестування. Вона ґрунтується на мінімі­зації втрат чистого приведеного доходу внаслідок відкладення реалізації кожного проекту на рік або більше.

Аналіз фінансових інвестицій ґрунтується на застосуванні взаємопов'язаних категорій ризику та доходу, які можуть асо­ціюватися з окремим активом (фінансовим інструментом) або з певною комбінацією фінансових інструментів (активів).

У загальному вигляді під ризиком розуміють імовірність виникнення збитків чи неотримання передбачених доходів.

Ризик окремого фінансового активу визначається рівнем варіабельності доходу, який може бути отриманий за даним активом, - чим більше коефіцієнт варіації доходу, тим вищій ризик вкладення капіталу у дані активи.

Доход, що забезпечується певним видом активів, склада­ється з доходу від зміни вартості активу та доходу від отрима­них дивідендів.

Доходність активу (норма доходу) являє собою доход, об­числений у відсотках до початкової вартості активу.

Загальний ризик портфеля визначається двома складови­ми: диверсифікованим (несистематичним) і недиверсифікова-ним (систематичним) ризиком.

212

Розділ 2. Фінансовий аналіз

Диверсифікований ризик пов'язаний з обмеженням порт­феля цінними паперами компаній з однаковим напрямом ко­ливання доходів, що призводить до зростання ризику. Цей ри­зик можна зменшити шляхом підбору цінних паперів, доходи від яких мають різні амплітуди коливання.

Недиверсифікований ризик є ризиком вкладення капіталу в активи певної компанії і визначається її фінансовим станом та потенційними можливостями розвитку. Недиверсифікований ризик оцінюється за допомогою коефіцієнта (3, який є індек­сом доходності цінного паперу даної компанії відносно доход-ності фондового ринку.

Вартість цінних паперів визначається залежно від порядку отримання доходів.

Для визначення ринкової (поточної) ціни акції або облігації слід привести майбутні грошові потоки до теперішньої вартос­ті, дисконтувавши їх елементи за відповідною ставкою, яка враховує всі аспекти непевності ринку. Таким чином, ринко­вою ціною акції або облігації є теперішня вартість її майбутніх грошових потоків.